ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/19895/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області області (далі ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 22 червня 2023 року № 907470134960 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку позивачу відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» з дати звернення (19 червня 2023 року) з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих відділом фінансів Луцької державної адміністрації Волинської області від 19.06.2023 за №183/01-08/2-23; №185/02-13/2-23
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії по віку за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV з березня 2019 року.
Позивач 19 червня 2023 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який набув чинності 01 травня 2016 року, вказавши, що страховий стаж становить понад 37 років, з них 30 років стаж державної служби.
Розгляд заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності був проведений ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким було прийнято рішення від 22 червня 2023 року № 9074700134960 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що позивачу призначалась раніше пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Уважаючи рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 22 червня 2023 року № 9074700134960 протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву від 29 серпня 2023 року, поданим через систему «електронний суд» представник ГУ ПФУ в Кіровоградській області позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що з 02 вересня 2004 року по 28 лютого 2021 позивач отримувала пенсію за віком згідно Закону № 3723-ХІІ, а з 01 березня 2021 року її переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Після чого 19 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком згідно Закону «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату від 19 червня 2023 року за № 184/02-13/2-23 та за № 185/02-13/2-23.
Позивача було переведено на пенсію за віком згідно Закону № 1058-ІV автоматично з 01 березня 2021 року відповідно до пункту 8 Порядку № 622, через те, що розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону 1058-ІV став більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону «Про державну службу» та станом на 19.06.2023 становить 4973,36 грн.
Вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі Порядок № 622) право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ мають право особи за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VІІІ не призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Оскільки позивач на час набрання чинності Законом № 889-VІІІ отримувала пенсію за віком, обчислену за Законом № 3723-ХІІ, тому права на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ немає.
Зазначає, що особи, яких переведено на пенсію за віком за нормами Закону № 1058, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу». При цьому, розмір пенсії встановлюється з 1 числа наступного місяця, у якому надійшла заява, у тому розмірі, що був до переведення. У разі звернення особи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, поновлюється у раніше встановленому розмірі.
Зазначає, що Законом 889-VІІІ не передбачено можливість перерахунку пенсії у зв'язку підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, тому правові підстави для здійснення такого перерахунку відсутні.
Вимога позивача перевести її на пенсію за віком державного службовця з врахуванням заробітку, зазначеного у довідках від 19 червня 2023 № 183/01-08/2-23, №184/02-13/2-23 та №185/02-13/2-23 виданих відділом фінансів Луцької державної адміністрації Волинської області, є фактично вимогою перерахунку пенсії державного службовця, призначеної з 02.12.2004 року, відтак не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного представник ГУ ПФУ у Кіровоградській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. (арк. спр. 69-70).
На адресу суду від відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області 27 вересня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачу пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723 вже була призначена з 02.11.2004 року, право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889 з врахуванням нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії-відсутнє, а здійснити переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати, які подаються для призначення пенсії - немає законних підстав.
З 01 березня 2021 року позивач переведена автоматично на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, розмір пенсії станом на 19.06.2023 складає 4973,36 грн. Оскільки розмір пенсії за віком, обчислений за матеріалами пенсійної справи згідно Закону № 3723-XII (3432,31 грн.) менший ніж розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до Закону № 1058-ІV (4973,36 грн.), тому проводити переведення недоцільно, з огляду на що, рішенням ГУ ПФУ у Кіровоградській області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ.
Зазначає, що у статті 90 Закону № 889-VІІІ закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-ІV, який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим службовцям, тому підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку. Відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця із одночасним переведенням її з пенсії за віком, призначеної за Законом № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ.
Позивач уже реалізувала своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом № 889-VІІІ, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VІІІ, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-XII за певних умов після 01 травня 2016 року, з огляду на що у задоволенні позову просив відмовити (арк. спр. 71-73).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с. 64).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком згідно норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV. Впродовж 2004-2021 років позивач отримувала пенсію за віком відповідно до ЗУ від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу» (пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_1 від 22.11.2004 р.).
19.06.2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області, за місцем її проживання, із заявою про переведення на пенсію по віку відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016 року. Відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача становить понад 37 років, з них 30 років-державної служби.
Згідно пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи позивача були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.06.2023р. №907470134960 в зв'язку з тим, що позивачу призначалась раніше пенсія як державному службовцю згідно Закону України від 16.12.1993 року №3723 «Про державну службу».
У вказаному рішенні вказано, що у разі переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням індексації, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 з 01.07.2023, розмір пенсії буде встановлено у розмірі 3633,73 грн.
Враховуючи викладене, оскільки розмір пенсії за віком згідно Закону №1058, який отримує заявниця, є вищим ніж розмір пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» (4973,36 грн. >3633,73 грн.), ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії відмовити.
Вважаючи протиправними дії відповідача, ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», позивач за захистом своїх прав звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV, встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Пенсійні правовідносини певних категорій осіб, у тому числі тих, які мають (мали) статус державного службовця, регулюються додатково також спеціальними законами або окремими положеннями вказаних законів. Засади державної служби, умови, порядок реалізації громадянами України права на державну службу, а також права на пенсійне забезпечення державних службовців врегульовано законодавством про державну службу, зокрема, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, який набув чинності 01 травня 2016 року.
Чинна редакція Закону України «Про державну службу» передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно виключно за дотримання такими особами умов, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 ЗУ від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу».
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми, зокрема, що умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 ЗУ «Про державну службу» після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 ЗУ «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 № 3723 (далі-Попередній Закон) і Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державну службу» в новій редакції від 10.12.2015 № 889 (далі-Новий Закон), а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби (Рішення Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №822/524/18 (№Пз/9901/23/18)).
Окрім того, відповідно до статті 90 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто.
Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2023 року встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв?язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії на інший вид - пенсію за віком, в межах іншого закону. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії. При цьому, за наявності у особи права на пенсію за різними законами, або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє пенсіонеру після призначення пенсій, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсій за іншим законом. За таких обставин, безпідставним є висновок відповідача про відсутність у позивача права на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу". Окрім того, як зазначено вище Закон України "Про державну службу" в питанні пенсійного забезпечення державних службовців відсилає до норм загального Закону (Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст. 42, ст. 45), який прямо передбачає можливість перерахунку пенсій чи переходу на інший вид пенсії і не містить будь- яких обмежень в цьому праві для такої категорії пенсіонерів як державні службовці, а тому доводи відповідача про те, що чинне законодавство не передбачає можливість переходу на інший вид пенсії є хибним.
Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод в тому числі при регулюванні питань соціального забезпечення. Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).
На це вказував і Європейський суд з прав людини, стверджуючи, що відмінність у ставленні є дискримінаційною тоді, коли немає об?єктивного і обгрунтованого виправдання (рішення у справі «Stec and Others v. the United Kingdom» від 6 липня 2005 року). Держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту різних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознаки дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись зі урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-p(II)/2019 від 25 квітня 2019 року).
Правовідносини щодо обчислення пенсії після звільнення з державної служби регулюються Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622. Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 №3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", зокрема, мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Однак, відповідач відмовив у переведенні на пенсію по віку за Законом України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу", пославшись при цьому на Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пунктом 3 якого визначено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 "Про державну службу", мають особи, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889 "Про державну службу" їм не призначалася пенсія відповідно до Закону.
Однак, вказаний Порядок є підзаконним нормативним документом, який тлумачить окремі положення основного Закону, однак ні в якій мірі не може суперечити йому або визначати якісь додаткові вимоги до положень уже прийнятого закону, в якому такі обмеження відсутні. Необхідно брати до уваги принцип верховенства права, передбачених статтею 8 Конституції України. Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов'язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматись на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй (частина друга статті 8) (254к/96-ВР).
Закон України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу" має вищу юридичну силу, а тому, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні права на пенсію по віку як державному службовцю застосуванню підлягають норми України від 10.12.2015 №889 "Про Державну службу", а не постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, яка звужує обсяг встановлених основним Законом прав.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (п. 5.2) зазначено, що згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Окрім цього, пунктом 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби). За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених вище виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення аз призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення за призначенням пенсії, як державному службовцю позивач досягла необхідного 74 річного віку, на момент звернення на державній службі не перебувала, має необхідний понад 37 років загальний стаж в тому числі 30 років на державній службі, що стверджується записами трудової книжки від 12 травня 1967 року та розрахунком стажу, що міститься в матеріалах пенсійної справи.
Відповідно в силу наведених законодавчих підстав позивач, на переконання суду, має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків сум заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно вищезазначених вимог пенсійного законодавства до заяви про перехід на пенсію по віку згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889 - VІІІ позивачем долучались дві довідки про складові заробітної плати державного службовця згідно форм затверджених Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017р. №1-3 для призначення пенсії по віку згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, видані за останнім місцем роботи та займаною посадою на державній службі, до яких прирівнюються посади працівників ліквідованих державних органів, згідно пункту 4 Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації органів, в яких особи працювали, а також перейменування їхніх посад, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10 травня 2017 року №750 (зі змінами) (далі - Порядок).
Оскільки, в штатному розписі відділу фінансів Луцької районної державної адміністрації Волинської області станом на 1 червня 2023 року відсутня посада заступника начальника відділу - головного бухгалтера, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) надано за посадою заступника керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління, згідно схеми посадових укладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №89) та за прирівненою посадою: керівник відділу та його заступник у складі департаменту, головного управління служби, самостійного управління державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення (категорія -Б підкатегорія -БЗ), згідно з пунктом третім розділу XIII додатка 1 до Порядку.
Відповідно до записів трудової книжки від 12 травня 1967 року на момент звільнення з органів державної служби позивач займала посаду заступника начальника відділу головного бухгалтера. Зазначені довідки №183/01-08/23, №184/02-13/2-23, №185/02-13/2-23 від 19.06.2023 року відповідачами не оскаржувались, а тому з метою ефективного вирішення спору мають бути враховані при обчисленні розміру пенсії.
Відповідно до статті 4 Закону України №1058-VI, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням зі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Відповідно до п.43 зазначеного вище Порядку право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об?єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Приймаючи документи, орган, який призначає пенсію зобов'язаний перевіряти: правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; зміст і належне оформлення наданих документів; копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Також, пунктом 4.2 (ост. абзац) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. (Пункт 4.2 розділу IV в редакції Постанови, Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020). Відповідно Рішення Головного управління ПФУ у Кіровоградській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню. Разом з тим, відповідно до вимог пункту 4.10. зазначеного Порядку після призначення пенсії поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з Одного виду пенсії на іншу електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації фактичного місця проживання) особи для здійснення виплати пенсії. Відповідно, питання призначення та виплати пенсії в подальшому повинно прийматись територіальним управлінням ПФУ за місцем проживання, тобто Головним управлінням ПФУ у Волинській області.
У той же час судом встановлено, що зі змісту оскарженого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22 червня 2023 року №907470134960 неможливо встановити конкретну підставу відмови у переведенні позивача на бажану ним пенсію.
Так, у рішенні зазначається про те, що позивач по 01.03.2021року отримувала пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993. У подальшому (з 01.03.2021) вона була переведена на отримання пенсії за віком за іншим законом ( №1058-IV). 19.06.2023 року позивач звернулась із заявою щодо переходу на інший вид пенсії за віком згідно ЗУ «Про державну службу». Однак, в спірному рішенні вказано про відмову позивачу в переведенні на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" у зв'язку з недоцільністю.
Однак, суд не може погодитись із такими твердженнями відповідача, оскільки посилання на недоцільність поновлення виплати пенсії за законом "Про державну службу" через те, що розрахований розмір пенсії є меншим ніж той, який виплачується за законом №1058-IV, є необґрунтованим, позаяк саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом. Це означає, що за умови, якщо пенсіонер має право на виплату за декількома законами одночасно, і усі необхідні вимоги для цього дотримані, він вправі самостійно обрати вид своєї пенсії.
Таким чином, оскаржене рішення взагалі не містить конкретної та зрозумілої підстави відмови позивачу у переведенні на отримання пенсії за іншим законом. Так, у спірному рішенні не зазначається, зокрема, про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення питання. Також не зазначається про будь-які інші законні перешкоди для реалізації позивачем права вибору виду пенсії, яку він бажає отримувати.
З зазначеного випливає, що одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу). Однак, як вбачається зі змісту рішення, відповідач не навів жодної належної або зрозумілої підстави для відмови, зважаючи на що рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, пенсія ОСОБА_1 підлягає обчисленню у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 19.06.2023 за №183/01-08/2-23; №184/02-13/2-23; №185/02-13/2-23, виданих відділом фінансів Луцької державної адміністрації Волинської області.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21 (пункт 32) та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - ГУ ПФУ у Кіровоградській області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення від 22 червня 2023 року №907470134960 прийняте відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ у Кіровоградській області від 22 червня 2023 року №907470134960 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, то з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, з урахуванням з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 з 19 червня 2023 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та здійснити перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих відділом фінансів Луцької державної адміністрації Волинської області від 19.06.2023 за №183/01-08/2-23; №184/02-13/2-23; №185/02-13/2-23.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області необхідно стягнути судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок), який сплачений відповідно до банківської квитанції №9311-6336-7739-0917 від 14.07.2023 року (арк. спр. 36).
Керуючись статтями 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7а, ідентифікаційний код 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22 червня 2023 року №907470134960.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII з дати звернення (19 червня 2023 року) з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою від 19 червня 2023 року довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих відділом фінансів Луцької державної адміністрації Волинської області від 19.06.2023 за №183/01-08/2-23; №184/02-13/2-23; №185/02-13/2-23.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович