РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
02 листопада 2023 р. Справа № 120/9476/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №025650007828 від 26.05.2023 року про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення вказаних недоліків.
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 04.07.2023 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
30.08.2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки від 12.05.2023 року №5, яка видана ПрАТ "Калинівське БМУ-5", оскільки вона не відповідає вимогам Додатку №5 до пункту 20 Порядку 637, що свідчить про законність прийнятого рішення.
04.09.2023 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, зазначених в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №025650007828 від 26.05.2023 року.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
18.05.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке рішенням №025650007828 від 26.05.2023 року відмовило у призначенні позивачу пільгової пенсії, оскільки довідка від 12.05.2023 року №5, яка видана ПрАТ "Калинівське БМУ-5", не відповідає вимогам Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року 2148-VIII (далі - Закон 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017 та є чинним на сьогодні.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону 1058-IV, Законом 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Отже, з набранням чинності Закону 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках 1 та 2, регулюються положеннями Закону 1058-IV.
Таким чином, у попередній редакції пункт 2 Прикінцевих положень допускав можливість призначення пільгових пенсій по Списках 1 та 2 за нормами Закону 1058-IV, але при цьому діяли вимоги щодо віку та стажу, передбачені Законом України від 05 листопада 1991 року 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788-ХІІ).
З прийняттям Закону 2148-VIII відповідне питання врегульовано інакше, а саме призначення пільгових пенсій здійснюється виключно за нормами Закону 1058-IV.
Тобто при вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону 1058-IV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Як вбачається із позовної заяви та заявлених позовних вимог, позивач обґрунтовує незаконність відмови відповідача у призначенні пільгової пенсії наявністю у нього достатнього стажу для призначення пільгової пенсії за віком по Списку 2.
Відтак суд застосовує норми чинного законодавства та надає оцінку спірним правовідносинам з урахуванням того, що позивач звернувся до суду за захистом права на призначення пенсії на пільгових умовах саме за Списком 2.
В силу вимог частини 2 статті 114 Закону 1058, пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача становить 35 років 03 місяця 25 днів, що також зазначено у рішенні №025650007828 від 26.05.2023 року та не заперечується відповідачем.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював на різних посадах ЗАТ «Калинівське БМУ-5», зокрема:
з 01.08.1990 року по 01.08.1998 - майстром в БМУ-5 треста «Вінницяпромбуд», перейменованого 20.03.1992 року в БМУ-5 Орендного підприємства «Вінницябуд», перетвореного 21.04.1993 року БМУ-5 Колективного підприємства «Вінницябуд», перетвореного 05.05.1996 року в Колективне підприємство «Калинівське БМУ-5»;
з 01.08.1998 року по 06.03.1999 року - виконробом в Колективному підприємстві «Калинівське БМУ-5»;
з 06.06.2003 року по 01.02.2011 року - виконробом в Закритому акціонерному товаристві «Калинівське БМУ-5», перейменованого 01.08.2010 року в ПрАТ «Калинівське БМУ-5».
При цьому, робота позивача на посаді майстра і виконроба була передбачена Списком № 5 який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36.
Тобто, у трудовій книжці позивача наявні всі відповідні записи та ним надано всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, чинним законодавством України, що регулює питання пенсійного забезпечення громадян, не передбачено будь-яких правових підстав для того щоб не враховувати до страхового стажу працівника періоди його роботи, зазначені у трудовій книжці. Тому, відповідач при обрахуванні страхового стажу не вчинив всіх належних дій щодо підтвердження або не підтвердження страхового стажу позивача згідно записів у трудовій книжці, які передбачені Порядком № 637.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо підстав для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його роботи з мотивів вказаних у спірному рішенні, суд додатково наголошує, що неналежний облік первинних документів, які підтверджують стаж роботи не може впливати на право особи щодо призначення пенсії, за умови, що займана позивачем посада відповідала чинним на час роботи Спискам №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16 січня 2003 р. № 36.
З огляду на викладене, суд також звертає увагу на те, що однією з підстав для призначення пенсії є наявність у особи відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, відповідальність за ведення якої покладено на роботодавця.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17.
При цьому, навіть формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист, зокрема й призначення пенсійних виплат.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Таким чином, не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 01.08.1990 року по 01.02.2011 року, який підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та уточнюючою довідкою №5 від 12.05.2023 року через неналежний, на думку відповідача, порядок заповнення уточнюючої довідки, суперечить нормам чинного законодавства України, у тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №05450004416 від 26.05.2023 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити відповідну пільгу пенсію, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 01.08.1990 року по 01.02.2011 року, який підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та уточнюючою довідкою №5 від 12.05.2023 року.
За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав адміністративний позов підлягає до часткового задоволення в спосіб, визначений судом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України)
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. При цьому, оскільки позов містив одну основну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов'язального характеру, що хоч і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості задоволених/незадоволених основних позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1073,60 грн. При цьому, враховуючи, що саме рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вважаю за необхідне стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань відповідну суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №025650007828 від 26.05.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до його пільгового стажу період роботи з 01.08.1990 року по 01.02.2011 року, який підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та уточнюючою довідкою №5 від 12.05.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, код ЄДРПОУ: 13322403)
Суддя Чернюк Алла Юріївна