РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
31 жовтня 2023 р. Справа № 120/4859/23
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
21.04.2023 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що під час проходження служби у періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях Чернігівської та Сумської областей.
Разом з тим, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки останнім не зараховано вказані періоди до періодів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стало причиною неправомірної не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 25.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби, в обґрунтування якого вказали, що в позовній заяві відсутні позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_3 , тому залучення останньої до участі у справі в якості співвідповідача є безпідставним.
Крім цього вказав, що на виконання вимог п. 2-1 Постанови №168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022№ 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - Наказ № 164-АГ).
Положеннями пункту 4 Наказу №164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу №164-АГ. Тобто, Наказ №164-АГ передбачає активні дії одного суб'єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб'єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, в якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документу визначеної форми - списки у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу №164-АГ, якою має бути підтверджено факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах.
Представник третьої особи зауважив, що за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_3 саме військова частина НОМЕР_3 мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу №164-АГ.
Однак, рапорти від військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди за квітень - червень 2022 року до НОМЕР_2 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) не надходили.
10.05.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху, в обґрунтування якого вказав, що в позовній заяві позивач зазначає два відповідача, а саме військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України. Однак, як вбачається із змісту прохальної частини позову, позовні вимоги звернуті лише до військової частини НОМЕР_1 , а до військової частини НОМЕР_3 жодних позовних вимог позивачем не заявлено.
Одночасно, 10.05.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 07.04.2022 року відряджений до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою прийняття участі у заходах.
Вказав, що позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_2 прикордонному загоні (Військовій частині НОМЕР_3 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в період з 08.04.2022 року по 28.06.2022 року, що підтверджується довідкою №1165 від 05.08.2022 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 .
При цьому зауважує, що відповідно до п. 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу №164-АГ.
Відтак, на думку представника відповідача, за період перебування у службовому відрядженні позивача у Військовій частині НОМЕР_3 , саме ця військова частина мала б щомісячно до 5 числа повідомляти Військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах.
Оскільки, таких повідомлень від Військової частини НОМЕР_3 до відповідача у передбачені строки та формі не надходило, тому виплата спірної допомоги не здійснена.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 11.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду уточненої позовної заяви із приведенням у ній змісту позовних вимог у відповідність із пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України.
22.05.2023 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання нової редакції позовної заяви із уточненим суб'єктним складом учасників справи та змістом позовних вимог та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
22.05.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 25.05.2023 року продовжено розгляд даної справи. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Молодший сержант ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
На підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №56-Т від 02.04.2022 року, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №5-вв від 07.04.2022 року ОСОБА_1 відряджено до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою прийняття участі у заходах, з 07.04.2022 року.
На підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №99/гриф від 20.06.2022 року, наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №38-вв від 28.06.2022 року ОСОБА_1 відряджено до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з метою прийняття участі у заходах, з 28.06.2022 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 №1165 від 05.08.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року. Підстава: бойове розпорядження адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56 гриф.
В подальшому, командування Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України за травень і червень здійснило виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн.
Позивач із розміром виплаченого йому грошового забезпечення не погоджується, вважаючи, що безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року дає йому право на виплату додаткової винагороди у загальному розмірі 100 000 грн., у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 року №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (із змінами) та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого постановою від 28.02.2022 року №168 грошового забезпечення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 року №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ №164-АГ).
Пунктом 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2 Наказу №164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу №164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком №1 до Наказу №164-АГ.
Виходячи із обставин цієї справи, суд не вдається до більш детального аналізу питань безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах впродовж періодів із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року, адже відповідач вказаних обставин не заперечує. Зокрема, відповідач у відзиві зазначив, що позивачу видано довідку про участь у бойових діях або заходах згідно додатку №1 до Наказу №164-АГ, однак зауважує, що ця довідка являється персональним підтвердженням права конкретного військовослужбовця, а підставою для проведення виплат є списки за формою згідно додатку №2 до Наказу №164-АГ.
Що ж до "списків військовослужбовців" на які зіслався відповідач, то суд зауважує, що відповідно до п. 4 Наказу №164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 12 Наказу №164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу №164-АГ суд доходить висновку, що оформлена відносно позивача довідка №1165 від 05.08.2022 року (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України №56 гриф від 02.04.2022 року) є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.
Наказом №164-АГ механізм реалізації цього права поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу №164-АГ. Вподальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
При розгляді цієї справи встановлено, що відповідач не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а відтак і його право на виплату спірної додаткової винагороди за періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.
Разом з тим, із певних причин (об'єктивного чи суб'єктивного характеру) до відповідача не надіслано інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу №164-АГ, що і стало перешкодою для виплати позивачу додаткової винагороди та причиною порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.
За таких обставин суд не може погодитись із аргументами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу №164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач.
Суд зауважує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою №1165 від 05.08.2022 року (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56 гриф).
Враховуючи, що позивач набув право для виплати йому додаткової винагороди, відповідач не може посилатися як на підставу незгоди із позовом на невиконання військовою частиною формальних процедур реалізації права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужби порядку, чим порушуватиметься суть права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.
Таким чином, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року є встановленою та підтвердженою довідкою Військової частини НОМЕР_3 №1165 від 05.08.2022 року (виданою на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року №56 гриф), а в межах визначеного в цій довідці періоду відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої п. 1 Постанови №168, тому, на переконання суду, має місце протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати такої винагороди за вказані у довідці періоди участі позивача у бойових діях.
З метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням проведених виплат за цей період.
Разом з цим, при формулюванні способу захисту суд не знаходить підстав для зазначення точної суми додаткової винагороди, що підлягає виплаті позивачу, адже рішення суду носить зобов'язальний характер, а тому обчислення її розміру із урахуванням пропорційності встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року відноситься до обов'язків відповідача. Однак, у цьому випадку позовні вимоги вважаються такими, що задоволені повністю, адже матеріально - правовий інтерес позивача на виплату йому додаткової винагороди захищений у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат із сплати судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Водночас, у відповіді на відзив заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., суд враховує наступне.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Дмитриком С.В. надано:
- договір про надання правової допомоги від 17.03.2023 року, пунктом. 3.1 якого передбачено, що гонорар адвоката складає суму обумовлену Сторонами 5000,00 грн.;
- квитанцію про оплату послуг адвоката від 13.04.2023 року на суму 5025, 13 грн.;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2023 року Серії СА №1052578;
- акт наданих послуг від 13.05.2023 року.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу учасників справи на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На думку суду, надані адвокатом послуги охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.
Крім того, дана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 5000 грн. до 3000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях Чернігівської та Сумської областей за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях Чернігівської та Сумської областей за період із 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, із 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, із 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );
Третя особа: 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 14321765).
Суддя Дончик Віталій Володимирович