РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
03 листопада 2023 р. Справа № 120/3005/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ),
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі-відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у тому, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
-зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та одночасним звільненням від сплати військового збору на підставі пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_5 , щодо не наданні копій особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 .
-зобов'язати 3й прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надати копії особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення з військової служби мав вислугу в 14 років 29 днів, в тому числі календарна вислуга в 09 років 05 місяців 25 днів. Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при звільненні набув право на одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Однак така допомога протиправно виплачена не була.
Ухвалою від 29.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що оскільки у позивача відсутня 10 років вислуги у календарному обчисленні, тому йому не належить до виплати одноразова грошова допомога при звільнення у розмірі 25% місячного грошового забезпечення.
10.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов.
Ухвалою від 05.09.2023 залучено 27 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) в якості співвідповідача та встановлено строк на подачу відзиву на позов.
30.10.2023 від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що у ОСОБА_1 наявна вислуга 10 років і більше, проте відсутня підстава для звільнення у вигляді сімейних обставин, визначених переліком Кабінету Міністрів України (звільнення з огляду на у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я не включене до даного Переліку), у зв'язку з чим підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.
Крім того, просить врахувати, що у листі Міністерства економіки України від 25.07.2022 № 4711-06/52029-03 зазначено, що у разі звільнення з огляду на сімейні обставини з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації за підпунктом г пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», оскільки обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців».
Вказав, що враховуючи, що Перелік №413 не містить обставини, що стала підставою для припинення військової служби позивачем, а одночасно також відсутня у переліку, наведеному у Законі №2011, позивач також не набув права на отримання одноразової вихідної допомоги при звільненні зі служби за сімейними обставинами у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд, дослідивши матеріали справи, встанови наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України від 26.01.2023 №48-ОС капітана ОСОБА_1 , начальника 2 прикордонної застави відділу прикордонної служби №1, звільненого з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку: з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27.01.2023.
Вислуга років станом на 27.01.2023 становить всього 14 років, 29 днів, з яких: 09 років, 05 місяців, 25 днів - календарна та 04 роки, 07 місяці, 04 дні - пільгова.
Позивач вказав, що на момент звільнення та по теперішній час відповідач не нарахував і не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як це визначено положеннями п.2 ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Доказів виплати позивачу при звільнення такої одноразової грошової допомоги відповідач не надав.
У зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі ст.40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі по тексту - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч.2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормами ч.4 ст.9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз. 1, 2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічна правова норма міститься в абз.4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі по тексту - Порядок № 393).
Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 558 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Згідно з п. 2 глави 9 розділу V Інструкції № 558 визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.15 Закону № 2011 та абз.3 п.10 Порядку № 393, законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
В розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, який звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд зазначає, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають права на вищевказану одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах). При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та його календарна вислуга становить 09 років 05 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні - 04 роки 07 місяців 04 дні, загальна вислуга років - 14 років 29 днів.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2022 року у справі № 580/2497/21, від 27.05.2021 року у справі № 1.380.2019.005965, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого лише календарна.
За цим, при встановленні обставин наявності у позивача права на отримання спірної допомоги, суд не враховує посилання відповідача на відсутність достатньої вислуги - 10 календарних років, оскільки діюче законодавство України, що регулює порядок проходження військової служби, не містить формально визначеного поняття «календарний рік служби».
Відповідно до пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим п.2 ст.15 Закону №2011-XII.
Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.
Відтак, суд дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Разом з тим, незалежно від формулювання позовних вимог, наведеного у позовній заяві, суд приходить до переконання, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічного правового висновку дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.10.2023 року у справі № 520/8549/23, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2023 у справі №140/1143/23, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.10.2023 справі №600/352/23.
При цьому, як слідує із відзиву військової частини НОМЕР_2 , останнім не заперечується факт, що у ОСОБА_1 наявна вислуга 10 років і більше, однак на його думку відсутня підстава для звільнення у вигляді сімейних обставин, визначених переліком Кабінету Міністрів України (звільнення з огляду на у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я не включене до даного Переліку).
Щодо доводів військової частини НОМЕР_2 про те, що Переліком № 413 не передбачено окремої норми щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які не висловили бажання продовжувати військову службу у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я) суд зазначає, що вказаним переліком визначаються обставини та причини, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовця зі служби, а не підставою для виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Питання щодо наявності обставин, визначених Переліком №413, є визначальним лише при визначенні підстави для звільнення військовослужбовця, яка в подальшому враховується при визначенні розміру одноразової допомоги. При цьому Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Натомість умовами виплати вищевказаної допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є саме звільнення з військової служби за власним бажанням, через наявність сімейних обставин або інших поважних причин та наявності вислуги 10 років і більше.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства економіки України № 4711-06/52029-03 від 25.07.2022, відповідно до якого, у разі звільнення у зв'язку з сімейними обставинами або іншими поважними причинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (підпункт «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону № 2011-XII, оскільки обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону № 2232-XII, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону № 2011- XII, а даний лист не є нормативно-правовим актом та має інформаційно-рекомендаційний характер.
Щодо позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та одночасним звільненням від сплати військового збору на підставі пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України суд зазначає таке.
31.05.2017 Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
З аналізу наведених норм вбачається, що право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, пов'язується з отриманням грошового забезпечення у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Згідно п.п. 4, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, обов'язок відповідача виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44 виникне під час виплати виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на виконання рішення суду.
Крім того, як самостійно вказав позивач у відповіді на відзив, останній погоджується із тим, що пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, передбачено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню через передчасність позовних вимог про вказану компенсацію та одночасним звільненням від сплати військового збору.
Крім того, позивач також обґрунтовує свій позов тим, що 21.02.2023 представник позивача звернувся до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив надати копії особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року, однак останній відповіді не надав та не надіслав позивачу копії особистих карток грошового забезпечення, чим порушив положення діючого законодавства України.
У зв'язку з чим просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), ЄДРПОУ НОМЕР_5 , щодо не наданні копій особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 .
-зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надати копії особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 .
07.04.2023 від НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Серед іншого, вказав, що на заяву позивача від 21.02.2023 (вх. Від 22.02.2023 №К-134) відповідач вчасно надав відповідь від 16.08.2023 №11/1802-23-Вих з долученням запитуваних документів, з дотриманням строків передбачених Законом України «Про звернення громадян», тому в його діях відсутня бездіяльність щодо не наданні копій особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 , а тому дана вимога не підлягає задоволенню.
В той же час, позивачем подано відповідь на відзив, де серед іншого позивач вказав, що відповідач вчасно надав відповідь на його заяву від 21.02.2023 та направив її 16.03.2023 за ТТН АТ «Укрпошта» № 8432001885746, таким чином позовна вимога в частині ненадання відповіді на його заяву є передчасною.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем було додержано вимоги законодавства по розгляду заяви позивача від 21.02.2023 та надано копії особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим позивачем.
За вказаних обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання копій особистих карток грошового забезпечення за період з вересня 2019 року по грудень 2020 року та з січня 2022 року по січень 2023 року на ім'я ОСОБА_1 та відповідно, для зобов'язання надати такі копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що позивачем не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 3-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати 3-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач: 3-й Прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної Прикордонної служби України (проспект Перемоги, 56, м. Лисичанськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 14321736)
Співвідповідач: 27 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321676)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: