ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/413/23
381/3223/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , провівши судове засідання у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202311131000121 відносно ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 2 місяці, строк дії якого спливає 11 листопада 2023 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1ст.177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи на необґрунтованість прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також захисник посилавсь на те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арештузможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлене клопотання дійшов висновку про наступне.
Обґрунтовуючи необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор посилається на ряд наявних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не можливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів, а саме:
-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисний злочин проти життя та здоров'я особи, заподіявши смерть потерпілому ОСОБА_6 , тому, прогнозуючи неминучість тривалого покарання у вигляді ув'язнення, як безальтернативного покарання, він без виключення, буде переховуватися від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для ОСОБА_4 до втечі;
-наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України обгрунтовується тим, що оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 та знаючи анкетні дані свідків, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця. Також, ОСОБА_4 може впливати на потерпілого та свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності;
-згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних сил України, під час введення на території України воєнного стану, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив дорожньо-транспортну пригоду, яка спричинила смерть потерпілого, а тому це прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень. Тому, у разі перебування ОСОБА_4 на волі, наявні передумови для вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого суд враховує суспільну небезпечність діяння, у вчиненні якого обвинувачуються останній, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України: можливість переховування від суду, зважаючи на тяжкість покарання; можливість впливу на потерпілих та свідків з метою зміни наданих показань;можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть при забороні цілодобово залишати житло, не зможе повністю запобігти встановленим ризикам, враховуючи тяжкість злочину, наслідки у вигляді загибелі особи. Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства та правопорядку. Безумовно, досягнення таких цілей становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Крім того, будь-яких обставин, які б унеможливлювали подальше утримування ОСОБА_4 під вартою суду не надано, скарг та заперечень щодо перебування саме під цим запобіжним заходом від неї не надходило. Даних, що стан здоров'я ОСОБА_4 не дозволяє його утримувати під вартою, у суду немає.
Відповідно до листа Верховного Суду від 03.03.2022 р. «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» за №1/0/2-22, зазначено, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
Оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , виконання ним своїх процесуальних обов'язків, клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 днів.
Керуючись ст. 176, 177,178,183, 186, 193, 194,199, 314-315,370-372 КПК, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк дії застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 січня 2024 року, включно.
Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 02 листопада 2023 року до 01 січня 2024 року, включно.
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом п'яти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1