19.10.2023 Справа № 363/1767/23
РІШЕННЯ
Іменем України
19 жовтня 2023 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., при секретарі судових засідань Крикун Ю.М. (Мацьовитій Я.В.), за участі представника позивача адвоката Томіної О.В., представника відповідача адвоката Ярового О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації,-
ВСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації, в якій просить стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу Volkswagen, модель Jetta, 2016 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов): НОМЕР_1 в розмірі 186 794 гривень 17 коп. в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя. Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що у грудні 2019 року він придбав транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta, загальний легковий-загальний седан-В, 2016 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . ТЗ належав йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ТСЦ 6845, дата першої реєстрації 14.12.2019 року, дата реєстрації 21.12.2019 року. 03.04.2020 року між ним та відповідачем Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстрований шлюб, про що 03.04.2020 року складено відповідний актовий запис № 293. 23.06.2021 року між ним та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2021/264378, у відповідності до якого він передав у власність відповідачу (своїй дружині) зазначений ТЗ. Наразі шлюб між ними не розірваний, проте з липня 2021 року, вони як подружжя не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не пов'язані спільним побутом, не мають спільного бюджету. У грудні 2021 року позивачу стало відомо, що відповідач без його відома і згоди на підставі договору купівлі-продажу відчужила ТЗ на користь іншої особи - громадянина ОСОБА_3 . Вважає дії відповідача з відчуження ТЗ незаконними та такими, що порушують його право спільної сумісної власності на ТЗ.
Ухвалою судді від 04 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, на виконання вимог ухвали зазначені недоліки позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 09 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
29 травня 2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає задоволенню, та звертає увагу суду на такі обставини. Твердження позивача про те, що він 23.06.2021 р. уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу N 3245/2021/264378, у відповідності до якого передав відповідачу у власність автомобіль - не відповідає дійсності. 18 травня 2021 року позивач надав довіреність ОСОБА_4 , якою уповноважив її розпоряджатись та експлуатувати автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta, в тому числі подарувати або продати ОСОБА_2 за ціну та на умовах на свій розсуд та отримання належних йому коштів. ОСОБА_4 , відповідно до умов довіреності могла продати вказаний автомобіль будь-кому, але запропонувала ОСОБА_2 та остання погодилась. Придбати вказаний автомобіль відповідач погодилась лише тому, що у неї була малолітня дитини і враховуючи, що позивач ОСОБА_1 взагалі не приймав ніякої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_5 , перебування автомобіля у її власності надавало їй допомогу у вирішенні сімейний питань, надання медичної та іншої допомоги дитині. Враховуючи, що відповідач не мала засобів для існування та утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , вона вимушена була продати вказаний автомобіль. Враховуючи, що відчуження транспортного засобу відбулось за усної згоди позивача кошти, що були отримані від його продажу за згодою позивача використались в інтересах сім'ї та на утримання малолітньої дитини, а не її власних, в зв'язку з тим, що позивач не надавав ніякої матеріальної допомоги, вважає, що автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta або його вартість не повинна враховуватись при поділі майна, тому просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
09 червня 2023 року за клопотанням позивача ухвалою суду витребувано від Територіального сервісного центру № 3245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області (вул. Кургузова, 7-А, м. Вишгород, Київська обл., поштовий індекс: 07300, тел.: (044) 207-37-85, адреса електронної пошти: tsc3245@kyivobl.hsc.gov.ua) письмові докази: належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 3245/2021/2960966, укладеного між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, та перереєстрований на нового власника 04.12.2021 року в ТСЦ МВС № 3245.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з наведених у позові підстав. Зауважила, що в 2019 році позивач купив автомобіль ще будучи не одружений, коли одружився доручення виписав на тещу, щоб та переоформила автомобіль на дружину. У червні 2021 році теща переоформила автомобіль на дружину. Жодні гроші за автомобіль дружина позивачу не давала. Яким чином переоформлювати машину дружина з тещею вирішували самі. На момент продажу спірного автомобіля дружиною, спільно сторони не проживали, спільним побутом пов'язані не були. Дозволу на продаж позивач дружині не давав.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначивши про їх безпідставність. Зауважив, що у сторін є малолітня дитина. Позивач на дитину ніяких коштів не давав. З липня 2021 року сторони не проживають разом та спільний побут не ведуть. По договору купівлі-продажу від 23.06.2021 року відповідач чоловіку гроші не надавала. Позивач фактично подарував автомобіль дружині. Гроші, які отримала відповідач від продажу автомобіля витратила на спільного сина. Також зазначив, що автомобіль не є сумісною власністю подружжя, а договір купівлі-продажу 23.06.2021 року за вказаних обставин є нікчемним.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 є її донькою. Спірний автомобіль був куплений сторонами ще до реєстрації шлюбу, однак за спільні кошти. Зазначила, що у 2021 році ОСОБА_1 , перед тим як їхати на службу у зону АТО зробив на неї доручення, щоб переоформити спірний автомобіль на її доньку та надав їй папери на переоформлення спірного автомобіля. Яким чином необхідно переоформляти він не зазначав. Кошти за цим договором ніхто нікому не передавав. Договору купівлі-продажу фактично не було.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідка та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням, особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta, загальний легковий-загальний седан-В, 2016 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов): НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ТСЦ 6845.
03.04.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , актовий запис № 293. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_7 ».
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , актовий запис № 997.
18 травня 2021 року ОСОБА_1 надав довіреність ОСОБА_4 , якою уповноважив її розпоряджатися та експлуатувати автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta, в тому числі подарувати або продати ОСОБА_2 за ціну та на умовах на свій розсуд з правом отримання належних йому грошей.
З договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2021/264378 від 23.06.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 в інтересах якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було підписано договір купівлі-продажу транспортного засобу Volkswagen, модель Jetta реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З листа від 01.03.2023 року № 31/10-3245-90 Територіального сервісного центру № 3245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області та договору купівлі продажу транспортного засобу № 3245/2021/2960966 вбачається що 04 грудня 2021 року ОСОБА_2 за 20 000 грн. продала автомобіль марки Volkswagen, модель Jetta, загальний легковий-загальний седан-В, 2016 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов): НОМЕР_1 ОСОБА_9 .
Відповідно до консультативного висновку щодо орієнтиру вартості транспортного засобу від 16 березня 2023 року орієнтир вартості транспортного засобу Volkswagen, модель Jetta vin НОМЕР_1 станом на 04.12.2021 року міг становити 290 709 грн.
08 травня 2023 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 квітня 2020 року у Печерському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 293 розірвано.
Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є окрім іншого майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування за законом.
Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як зазначено у ч.1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, та сторонами не заперечувалось, що фактично 23.06.2021 року відбулась безоплатна передача у власність відповідача спірного автомобіля від позивача, тобто насправді між ними було вчинено договір дарування транспортного засобу Volkswagen, модель Jetta, з 23.06.2021 року зазначений транспортний засіб став особистою приватною власністю відповідача, що виключає його поділ між подружжям та відшкодування половини його вартості.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошової компенсації- відмовити.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна