ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2453/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, буд. 42А, код ЄДРПОУ 31821381)
до відповідача: Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539)
про стягнення 139619411,07 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Семещенко М.О., адвокат, діє на підставі довіреності
від відповідача: Федоренко Т.А., діє в порядку самопредставництва
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” про стягнення 139619411,07 грн., з яких: 74931445,10 грн. основного боргу, 39627498,64 грн. пені, 21948250,14 грн. інфляційних втрат та 3112217,19 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №7327 від 22.12.2020 в частині повної та своєчасної сплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.07.2023 о 14:30.
06.07.2023 за вх.№22485/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат та вказує наступне:
- відповідач зазначає, що основним завданням АТ “ОПЗ” є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції; завод також приймає та перевантажує в морські судна на експорт продукцію інших підприємств: аміак, карбамід, метанол і рідкі комплексні азотні добрива; хімічна продукція від інших підприємств надходить на перевантажувальні комплекси заводу залізницею та аміакопроводом довжиною 2417 км; в сфері безпеки та енергетики України склалась складна економічна ситуація, спровокована як загальносвітовими тенденціями, так і діями російської федерації, яка використовує своє становище домінуючого імпортера газу в Європу та в України, а також вплив на формування цін з метою, в тому числі, ведення гібридної війни проти України; у 2021 році, враховуючи непомірно високу ціну газу, АТ “ОПЗ” вимушений був 18.09.2021 остаточно зупинити виробництво аміаку та карбаміду до стабілізації цін на ринку газу;
- відповідач наголошує, що негативні тенденції, які склалися на світовому ринку азотних добрив та на ринку природного газу України, неповернення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток, витрати підприємства на забезпечення екологічної безпеки, незалежно від того, триває процес виробництва чи його зупинено (становлять близько 90 млн. грн. на рік), всі ці фактори поступово погіршували економічне становище відповідача і призвели до скрутного фінансового становища;
- відповідач вказує, що враховуючи введення воєнного стану в Україні АТ “ОПЗ” видано наказ №83 від 01.03.2022 року “Про простій працівників АТ “ОПЗ”, а згодом з працівниками призупинено дію трудових договорів, за виключенням працівників, що забезпечують технічну підтримку щодо утримання в робочому та безпечному стані обладнання, що перебуває на балансі АТ “ОПЗ”;
- відповідач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №002/417/18 також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів; також, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у відзиві на позов критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання;
- відповідач зауважує, що не намагається уникнути виконання зобов'язання, а, незважаючи на складне фінансове становище, коли виробничі потужності зупинені, а також повністю зупинене (заблоковано) відвантаження виробленої продукції на судна морського транспорту, навпаки, намагається провести розрахунки за першочерговими захищеними статтями, зокрема, заробітної плати, разом з тим, відповідач частково виконав зобов'язання, сплативши по актах за договором № 7327 від 22.12.2020 55547938,35 грн.;
- відповідач зазначає, що покладення на АТ “ОПЗ” додаткового фінансового тягаря у вигляді пропонованих позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних ускладнить і без того складну економічну ситуацію на АТ “ОПЗ”, призведе до зниження його привабливості як об'єкта приватизації і в подальшому може призвести до ускладнення процедури виходу з кризової ситуації у разі стабілізації ринків природного газу та ринку мінеральних добрив, з урахуванням викладеного відповідач вважає, що майновий стан АТ “ОПЗ”, а також його значення для економіки України, як стратегічного підприємства хімічної промисловості, яке перебуває в процедурі приватизації, мають бути враховані обставини, що свідчать про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань.
30.06.2023 за вх.№21852/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує:
- позивач зазначає, що відповідач не надав жодного доказу в підтвердження того, що з 2021 року в сфері безпеки та енергетики України склалась складна економічна ситуація, яка безпосередньо вплинула на фінансове становище відповідача; посилання відповідача на норми Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” жодним чином не підтверджують факт наявності скрутного фінансового становища у відповідача, а факт введення воєнного стану в Україні також не підтверджує факт наявності скрутного фінансового становища у відповідача;
- позивач зауважує, що у відзиві на позов відповідачем не наведено і до нього не додано жодного доказу на підтвердження взаємозв'язку (тобто фактів того, що коливання цін на газ та аміак на міжнародних ринка та введення в Україні воєнного стану призвели до скрутного фінансового стану відповідача) із коливанням цін на газ та аміак на міжнародних ринках, введенням в Україні воєнного стану та скрутним фінансовим становищем у відповідача, разом із цим необхідно врахувати, що відповідно до норм ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;
- позивач наголошує, що виходячи зі змісту позовної заяви, позивач зазнав збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, що полягає у наступному; так, прострочення здійснення оплати по договору починається з 15.07.2021 у сумі 22739691,72 грн. і з 24.02.2022 у сумі 52191753,38 грн.; з 24.02.2022 Указом Президента України було введено військовий стан, який триває і по сьогоднішній день; з 24.02.2022 м. Миколаїв і ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект” щодня знаходяться під загрозою ракетних та артилерійських обстрілів, а також піддалися значним руйнуванням унаслідок бомбардувань; факти пошкоджень та руйнувань майна позивача з 24.02.2022 та по цей час через ракетні та артилерійські обстріли підтверджуються витягами з ЄРДР від 13.03.2022, від 21.07.2022, від 14.09.2022, від 06.10.2022, від 17.05.2023; у зв'язку із тим, що грошові кошти, які повинен сплатити відповідач позивачу, він повинен був сплатити у період з 03.12.2021 по 24.02.2022, саме ці кошти могли б бути спрямовані на поновлення пошкодженого під час бомбардувань майна позивача, але цього позивач позбавлений у зв'язку із несплатою йому цих коштів відповідачем;
- позивач звертає увагу, що підприємство фактично призупинило свою виробничу діяльність, у зв'язку із чим не має достатньо вільних обігових коштів на відновлення зруйнованого майна і на інші видатки, тобто має скрутний фінансовий стан; враховуючи зазначене, саме отримана оплата по договору за надані послуги від відповідача була б спрямована на відновлення зруйнованого майна позивача та посприяла би відновленню його роботи, а значить і покращила б фінансовий стан позивача; факт складного фінансового стану також підтверджено судом, а саме: рішеннями Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2022 по справі №915/282/22, від 21.03.2023 по справі №915/483/22, які набрали законної сили; отже факт (обставина) складного фінансового стану позивача не підлягає доказуванню по цій справі як така обставина, що вже встановлена у справах №915/282/22, №915/483/22; таким чином, з аналізу зазначеного встановлюється, що не здійснення оплати відповідачем за надані послуги по договору завдало значних збитків позивачу, а відтак, наявність у позивача збитків, спричинених несплатою за надані послуги, підтверджує, що належні до сплати штрафні санкції не є надмірно великими;
- позивач вказує, що підприємство позивача є учасником Державного концерну “Укроборонпром” та об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”; враховуючи наведене, позивач є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а відтак фінансове становище позивача має критичне значення для економіки та безпеки держави Україна;
- позивач вважає, що посилання відповідача на практику суду, визначену у постанові ВС від 18.03.2020 по справі №902/417/18, у справах №913/89/18, №094/5830/18, №916/65/18 як на підставу та доказ обґрунтованості вимог по зменшенню інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 76 - 79 ГПК України, так як обставини, що були предметом розгляду у справах №902/417/18, №913/89/18, №094/5830/18, №916/65/18 є відмінними від обставин у справі, що розглядається зараз, окрім того справи №913/89/18, №094/5830/18 також стосуються зовсім інших обставин та правовідносин, ніж ті, що розглядаються зараз, а тому факти, встановлені у них судами та правова позиція суду, викладена у них щодо зменшення інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних є такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 76-79 ГПК України, а тому не можуть буть застосовані як належні та допустимі докази; отже, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що порушення зобов'язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин, відсутність доказів того, що цей випадок є винятковим, а також те, що порушення зобов'язання за договором з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, на переконання позивача позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання призначено на 19.07.2023 о 14:30. У підготовчому засіданні 19.07.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 05.09.2023 о 12:45. У підготовчому засіданні 05.09.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2023 об 11:45. У судовому засіданні 28.09.2023 оголошено перерву до 19.10.2023 об 11:30.
У судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2023 просить суд зменшити розмір нарахованих сум відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/2453/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У судовому засіданні 19.10.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
22.12.2020 між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод” (покупець, відповідач) укладений договір №7327, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю продукцію, зазначену в специфікації №1 (далі - продукція), що є додатком №1 до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлену продукцію в порядку та строки, передбачені даним договором.
Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість продукції, що підлягає постачанню, визначається специфікацією №1, яка підписується сторонами і є невід'ємним додатком до цього договору та іншими специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.
Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору поставка продукції здійснюється за цінами, що визначені у специфікації №1 (додаток №1) і включає всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, завантаження, транспортування та інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою продукції; вартість договору становить 130479383,45 грн. (сто тридцять мільйонів чотириста сімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят три гривні, 45 копійок), у тому числі податок на додану вартість - 21746563,91 грн. (двадцять один мільйон сімсот сорок шість тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 91 коп.) відповідно до специфікації (додаток №1 до договору).
За п.4.1 договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином: покупець здійснює авансування (авансовий платіж) у розмірі 10% від загальної суми договору, вказаної в п.3.3 цього договору, що складає 13047938,35 грн. (тринадцять мільйонів сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень, 35 копійок), в тому числі ПДВ 2174656,39 грн. (два мільйони сто сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень, 39 копійок) протягом 90-та календарних днів з дати підписання договору, прямим банківським переказом на рахунок постачальника, на підставі наданого постачальником по електронній пошті рахунку; оплата 50% від загальної суми договору, вказаної в п.3.3 цього договору, що складає 65239691,72 грн. (шістдесят п'ять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня, 72 копійок), в тому числі ПДВ 10873281,95 грн. (десять мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 95 копійок), здійснюється прямим банківським переказом на рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів від дати поставки згідно п.2.2 даного договору на підставі наданого постачальником по електронній пошті комерційного рахунку; остаточний розрахунок 40% від загальної суми договору, вказаної в п.3.3 цього договору, що складає 52191753,38 грн., (п'ятдесят два мільйона сто дев'яносто одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні, 38 копійок), в тому числі ПДВ 8698625,56 грн. (вісім мільйонів шістсот дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень, 56 копійок), здійснюється прямим банківським переказом на рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів від дати підписання акту здавання-приймання в гарантійну промислову експлуатацію ГТД та іншого устаткування у складі агрегату перекачки аміаку на території покупця (додаток №3), на підставі наданого постачальником по електронній пошті рахунку.
У відповідності до п.4.2 договору датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати продукції, вказаних в п.4.1.1, 4.1.2 та 4.1.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п.10.1 договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє 15 місяців з моменту його підписання сторонами, а в частині гарантійного обслуговування термін дії договору закінчується по закінченню терміну гарантії по виконанню гарантійного ремонту та заміни дефектних частин, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору; закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними.
Додаток №1 до договору №732 - Специфікація №1 визначає найменування товару, кількість та загальну вартість у розмірі 108732819,54 грн.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано та матеріали справи містять:
- акт здачі-приймання обладнання від 30.06.2021; товарно-транспортну накладну №90А від 29.06.2021; акт здавання-приймання від 31.01.2022;
- рахунок №52 від 04.03.2021 на загальну суму 130479383,45 грн. (до сплати авансовий платіж у розмірі 10% - 13047938,35 грн.); рахунок №52 від 30.06.2021 на загальну суму 130479383,45 грн. (до сплати авансовий платіж у розмірі 50% - 65239691,72 грн.); рахунок №52 від 09.02.2022 на загальну суму 130479383,45 грн. (до сплати остаточний розрахунок у розмірі - 52191753,38 грн.).
У листі від 09.03.2021 позивач просив відповідача здійснити авансовий платіж у розмірі 10% від загальної суми договору.
У листі від 20.07.2021 №10-1331 позивач повідомив відповідача про неотримання оплати за поставлений ГТД ДГ90ПЗ.1 з комплектом матеріальної частини згідно умов договору №7327 від 22.12.2020.
У листі від 02.08.2021 №2096 відповідач повідомив позивача, що на підставі рахунку №52 від 30.06.2021 здійснив часткову оплату в сумі 32500000 грн. та гарантував здійснити остаточний розрахунок в сумі 32739691,72 грн. до кінця серпня 2021 року.
У листі від 07.09.2021 №10-1641 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 06.09.2021 не отримано остаточний розрахунок у розмірі 32739691,72 грн.
У листі від 16.09.2021 №2460 відповідач повідомив позивача про те, що на даний момент в світі склалася економічна ситуація, яка призводить до збитковості і катастрофічного дефіциту обігових коштів в сфері виробництва азотних добрив в Україні; за останні кілька місяців ціна на природний газ підвищилася до рекордних показників, одночасно з цим, світові ціни на карбамід демонструють зниження та така кон'юнктура на світових ринках не дозволяє виробникам азотних добрив в Україні здійснювати ефективну господарську діяльність; на даний час наш завод докладає усі зусилля щодо зниження витрат та недопущення виникнення заборгованості по заробітній платі та сплаті податків; стабілізація економічної ситуації на підприємстві найближчим часом дозволить вирішити питання по сплаті остаточного розрахунку за постачання ГТД ДГ90П3.1 за договором №7327 від 22.12.2020 та повернутися в запланований графік проведення взаєморозрахунків з нашими контрагентами.
У претензії від 08.09.2022 №17-2611 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість за договором у сумі 74931445,10 грн., штрафні санкції у розмірі 17148064,91 грн., 13019570,98 грн. інфляційних втрат та 1763451,15 грн. 3% річних.
У листі від 23.09.2022 №1288 відповідач повідомив позивача про те, що АТ “ОПЗ” визнає суму боргу за договором у розмірі 74931445,10 грн., проте нажаль не в змозі виконати свої грошові зобов'язання з укладеного договору щодо розрахунків за поставлений природний газ у повному обсязі, з незалежних від нього причин; так, в зв'язку з введенням воєнного стану в країні, АТ “ОПЗ” було вимушено повністю зупинити виробництво і відвантаження хімічної продукції, припинити трудові відносини з працівниками, як наслідок зупинки всього виробничого процесу; таким чином, АТ “ОПЗ” на сьогодні не має можливості розрахуватись повністю з контрагентами; зазначені форс-мажорні обставини вплинули на строки розрахунків не тільки за зобов'язаннями по укладеним договорам, АТ “ОПЗ”, як підприємство, що віднесено до стратегічних підприємств хімічної промисловості, прикладає неймовірних зусиль щодо збереження екологічного стану регіону Одеської області.
В матеріалах справи наявні виписки по рахункам повивача. Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення про часткову сплату відповідачем грошових коштів за договором №7327 у загальному розмірі 55547938,35 грн.
Також в матеріалах справи наявні надані позивачем: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань; наказ ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” від 22.04.2022 “Про призупинення дії трудових договорів працівників ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”.
В матеріалах справи наявні надані відповідачем документи: наказ АТ “ОПЗ” “Про зупинку виробництв аміаку і карбаміду”; наказ АТ “ОПЗ” від 01.03.2022 №83 “Про простій працівників”; наказ АТ “ОПЗ” від 31.03.2022 №106 “Про призупинення дії трудового договору з працівниками”; звіт про рух грошових коштів за І квартал 2023; звіт про фінансові результати за І півріччя 2022; звіт про фінансові результати за рік, що закінчився 31 грудня 2022 року; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року.
Доказів сплати повної вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №7327 від 22.12.2020 щодо повної сплати за товар стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як свідчать матеріали справи, у відзиві відповідач фактично частково визнав позов в частині стягнення суми основного боргу.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.
Згідно з ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у листі від 23.09.2022 №1288 відповідач, зокрема, повідомив, що форс-мажорні обставини - введення воєнного стану в Україні вплинули на строки розрахунків за зобов'язаннями відповідача.
При цьому, господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” шляхом видачі сертифіката.
Приймаючи до уваги відсутність відповідного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, господарський суд не вбачає підстав, а відповідачем не доведено наявності таких підстав для застосування до спірних правовідносин умов форс-мажорних обставин, натомість обставини, на які відповідач посилається, беруться господарським судом до уваги при вирішення питання щодо можливості зменшення розміру неустойки.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд вказує, що виходячи з наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №7327 від 22.12.2020 в частині повної та своєчасної оплати за товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 74931445,10 грн., що підтверджена матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, з огляду на що господарський суд дійшов висновку, що заявлені Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” позовні вимоги про стягнення з відповідача 74931445,10 основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата відповідачем пені передбачена п.7.2 укладеного між сторонами договору.
Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її негативні наслідки, які вплинули на обох сторін, зокрема, щодо ведення нормальної господарської діяльності, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача на 50% та визначити її справедливий розмір у сумі 19813749,32 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а отже дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” позовних вимог про стягнення з відповідача 3112217,19 грн. 3% річних та 21948250,14 грн. інфляційних втрат.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” позовних вимог та стягнення з відповідача 74931445,10 грн. основного боргу, 19813749,32 грн. пені, 3112217,19 грн. 3% річних та 21948250,14 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Господарський суд зазначає, що при складанні повного тексту рішення судом виявлено технічну помилку у проголошеній вступній та резолютивній частині рішення в частині стягнутої суми судового збору; на підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позову - 50 відсотків судового збору за визнаними позовними вимогами - покладаються на відповідача, та 50 відсотків судового збору за визнаними позовними вимогами підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, буд. 42А, код ЄДРПОУ 31821381) 74931445 /сімдесят чотири мільйони дев'ятсот тридцять одну тисячу чотириста сорок п'ять/ грн. 10 коп. основного боргу, 19813749 /дев'ятнадцять мільйонів вісімсот тринадцять тисяч сімсот сорок дев'ять/ грн. 32 коп. пені, 3112217 /три мільйони сто дванадцять тисяч двісті сімнадцять/ грн. 19 коп. 3% річних, 21948250 /двадцять один мільйон дев'ятсот сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят/ грн. 14 коп. інфляційних втрат та 687312 /шістсот вісімдесят сім тисяч триста дванадцять/ грн. 01 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01 листопада 2023 р.
Суддя Ю.С. Бездоля