ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року Справа № 915/711/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Жиган А.О.,
представника позивача: Михайлець О.В.,
представника відповідачів: Завадського С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, буд.28; ідент.код 37472392; адреса ел.пошти: info@rezerv.gov.ua; адреса ел.пошти представника - Михайлець О.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база № 76" Державного агентства резерву України (55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул.Елеваторна, буд.10; ідент.код 20885124; адреси ел.пошти: baza76@rezerv.gov.ua; baza76@ukr.net),
про: зобов'язання повернути до державного резерву матеріальні цінності, стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 19669237,15 грн та зобов'язання провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, -
ВСТАНОВИВ:
Державне агентство резерву України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №75/0/5-22 ДСК від 02.12.2022 (вх.№6871/22 від 30.12.2022), в якій просить суд:
- зобов'язати Державне підприємство "Хлібна база № 76" Державного агентства резерву України повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме: 57,709 тон пшениці 2 класу, 723,337 тон пшениці 3 класу;
- стягнути із Державного підприємства "Хлібна база № 76" Державного агентства резерву України штрафні санкції в сумі 19669237,15 грн, в тому числі 5817366,04 грн - 100% штрафу, 2437661,37 грн пені та 11414209,74 грн - 20% штрафу;
- зобов'язати Державне підприємство "Хлібна база № 76" Державного агентства резерву України провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 2 класу - 868,921 тон, пшениці 3 класу - 5534,409 тон.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне:
- на підставі наказу Держрезерву №33 від 16.02.2021 було проведено перевірку ДП «Хлібна база №76» на предмет наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якого складено акт від 19.02.2021. У зазначеному акті та в подальшій діяльності ДП "Хлібна база № 76" позивачем було виявлено та зафіксовано ряд порушень під час зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Зокрема, виявлено ряд порушень умов зберігання зерна та не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву, у зв'язку з чим позивачем заявлені позовні вимоги про повернення матеріальних цінностей державного резерву у кількості 57,709 тон пшениці 2 класу та 723,337 тон пшениці 3 класу, а також освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 2 класу - 868,921 тон, пшениці 3 класу - 5534,409 тон;
- згідно п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у разі незабезпечення матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей. Вартість матеріальних цінностей, щодо яких позивачем встановлено факти незабезпечення збереження становить 5817366,04 грн, відповідно, штраф розраховано позивачем на момент виявлення незабезпечення збереження (самовільного відчуження). Пеня нарахована позивачем у загальному розмірі 2437661,37 грн з моменту виявлення факту відсутності зерна та до моменту подання позову до суду (за період з 21.10.2020 по 01.12.2022). Крім того, враховуючи, що під час перевірки 19.02.2021 було встановлено незабезпечення відповідачем якісних показників зерна, передбачених вимогами діючих стандартів та несвоєчасність освіження матеріальних цінностей на суму 57071048,72 грн, відповідно до п.12 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» позивачем нараховано штраф у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення у вигляді несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, що становить 11404209,74 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вказаної ухвали суду від позивача надійшла позовна заява в уточненій редакції №15/0/5-23ДСК від 25.01.2023 (вх.№1240/23 від 02.02.2023) з усуненими недоліками первісної позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.03.2023.
Відповідач у відзиві (т.1 а.с.173-179) проти позовних вимог заперечує та просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.
- твердження позивача про самовільне відчуження пшениці 2 класу та 3 класу не відповідає дійсності. Так, 337,3 тон пшениці 3 класу було вилучено правоохоронними органами - Національним антикорупційним бюро України в межах кримінального провадження №52021000000000083 від 10.02.2021, із яких 44,02 тони пшениці 3 класу 20.10.2021 правоохоронними органами передані відповідачу на відповідальне зберігання та 293,28 тон пшениці 3 класу знаходяться на території філії «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Кремидівське хлібоприймальне підприємство», а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави стверджувати щодо не забезпечення відповідачем кількісного зберігання 337,3 тон пшениці 3 класу. У 2012 році 47,15 тон пшениці 3 класу врожаю 2007 року було списано відповідачем у зв'язку з покращенням якості по вологості та смітної домішки, про що позивачу було достеменно відомо, а тому, на думку відповідача, у позивача також відсутні підстави стверджувати про не забезпечення відповідачем кількісного зберігання 47,15 тон пшениці 3 класу.
- позивачем невірно розраховано кількість пшениці, щодо якої, як він вважає, були факти незабезпечення збереження. На даний час не можливо об'єктивно відобразити в обліку відповідача точний залишок пшениці 2 класу, оскільки провести акт-розрахунок відповідач зможе лише після відпуску (відвантаження) повної партії пшениці 2 класу, а тому безпідставними є твердження позивача про те самовільне відчуження 57,709 тон пшениці 2 класу, як зазначено у позові, або 52,35 тон пшениці 2 класу, як зазначено у зрівняльних відомостях від 17.06.2022;
- відповідач неодноразово у 2014, 2015, 2016 та 2019 роках повідомляв позивача, який до того ж є його засновником, про наявність поважних причин, що унеможливлюють освіження матеріальних цінностей - відсутність у відповідача фінансової можливості провести освіження з наступним закладенням аналогічних матеріальних цінностей та щоразу просив у позивача надати відповідний план освіження. За приписами абз.4 п.12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997 №1129, впродовж періоду зберігання відповідачем матеріальних цінностей (пшениці) позивача, існували всі підстави для проведення освіження саме позивачем, що ним не було здійснено. За таких обставин, підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасне освіження пшениці відсутні.
- інвентаризація станом на 21.10.2020 була проведена шляхом обміру силосів, в яких знаходилося зерно державного резерву при допустимій похибці обміру +/-5% від загального об'єму, однак вказана методика об'єктивно не відображає кількість зерна, яке є в наявності. Фактичну нестачу можна визначити лише шляхом відвантаження (вибуття партії зерна) чи фактичного переважування зерна;
10.03.2023 підготовче засідання не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 10.03.2023 підготовче засідання у справі призначено на 03.04.2023, у якому судом оголошувались перерви до 28.04.2023, 17.05.2023 та 14.06.2023.
Позивач у відповіді від 14.06.2023 на відзив вказує наступне:
- акт перевірки підписаний повноважними особами відповідача та засвідчені печаткою підприємства без жодних зауважень щодо виявлених актами порушень;
- перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якої складено акт від 19.02.2021, проводилась за участю відповідача, однак документи, що спростовують виявлені порушення, під час проведення перевірки відповідачем надані не були;
- факт незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених договором про відповідальне зберігання матеріальних цінностей від 15.06.2009 №юр-2зб/363-2009, Законом України «Про державний матеріальний резерв», Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву;
- пунктом 4 ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», п.12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, прямо передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, які є відповідальними зберігачами матеріальних цінностей держрезерву, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну матеріальних цінностей державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами. Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів відповідно до укладених з Держрезервом договорів. Крім того, згідно з п.2.6 договору, зберігач зобов'язаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Держрезерву акта форми Р-17 протягом трьох днів після здійснення операції;
- відповідно до п.12 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим нормативно правовим актам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення;
- листи, на які посилається відповідач в обґрунтуванням не проведення освіження матеріальних цінностей державного резерву та недотримання під час зберігання їх якісних характеристик, на адресу Держрезерву не надходили, що підтверджується довідкою Держрезерву від 09.03.2023.
У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом оголошено перерву до 26.07.2023.
Відповідач у запереченнях від 19.06.2023 на відповідь позивача на відзив на спростування доводів позивача вказує наступне:
- на думку відповідача, у відповіді на відзив Держрезервом не наведено жодного спростування доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву;
- довідка Держрезерву від 09.03.2023 не може бути належним доказом того, що відповідач не надсилав листи позивачу, оскільки вона складена в односторонньому порядку позивачем, що викликає сумніви у її достовірності, зокрема, відомості про дані листи могли бути видалені, що ніяк не можна спростувати;
- відповідач вважає, що докази надсилання листів до Держрезерву, надані відповідачем, є більш вірогідними, ніж докази не надсилання цих листів, надані позивачем.
Ухвалою суду від 26.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.08.2023.
У судовому засіданні 23.08.2023 судом оголошено перерву до 12.09.2023, яке в подальшому було відкладено на 17.10.2023 за відповідним клопотанням відповідача.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 17.10.2023 сторони підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 17.10.2023 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №517 від 08.10.2014, Держрезерв є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
Згідно п.4 Положення про Державне агентство резерву України, Держрезерв відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює управління державним резервом; укладає державні контракти (договори) на поставку матеріальних цінностей до державного матеріального резерву; укладає договори на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву; здійснює відповідно до законодавства відпуск матеріальних цінностей із державного матеріального резерву; забезпечує організацію обліку запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву та їх руху; в установленому порядку подає звіти відповідним державним органам; здійснює управління діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрезерву, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, організацію формування, зберігання і обслуговування матеріальних цінностей державного матеріального резерву, зокрема контролює виконання відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення), відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також відповідність зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам; здійснює в установленому законодавством порядку фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву; здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрезерву.
15.06.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву України (далі - Комітет) та Державним підприємством "Хлібна база № 76", як зберігачем, було укладено Договір №юр-2зб/363-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - Договір) (т.1 а.с.12-14), за умовами якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 (п.1.2 договору).
У період з 16.07.2010 по 20.12.2010 на відповідальне зберігання до зберігача було закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме 13778,99 кг пшениці 2 класу та 6770,12 кг пшениці 3 класу, що підтверджується приймальними актами за формою Р-16 (т.1 а.с.15-32).
Згідно п.7.3 договору, такий договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання.
Позивач вказує, що у зберігача - Державного підприємства "Хлібна база №76" виявлено ряд порушень умов зберігання зерна, не забезпечено кількісне зберігання зерна державного резерву та виявлено його самовільне відчуження.
На підставі наказу Держрезерву №33 від 16.02.2021 та наказу по ДП "Хлібна база №76" №1-р від 17.02.2021 було проведено перевірку наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання зерна державного резерву, яке знаходилось на відповідальному зберіганні у Державного підприємства "Хлібна база №76" за період з 01.01.2018 по 19.01.2021, за результатами якої 19.02.2021 складено акт №1 (т.1 а.с.44-49).
На підставі розпорядчого документа - наказу №49-р від 29.11.2021 (т.1 а.с.60) було проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у Державного підприємства "Хлібна база №76" станом на 29.11.2021, за результатами яких 30.11.2021 складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання (т.1 а.с.52-54).
На підставі розпорядчого документа - наказу №2-р від 16.06.2022 (т.1 а.с.67) було проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у Державного підприємства "Хлібна база №76" станом на 16.06.2022, за результатами яких 17.06.2022 складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання (т.1 а.с.62,63).
Позивач стверджує, що вказаними заходами встановлено факт незабезпечення Державним підприємством "Хлібна база №76" збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме 57,709 тон пшениці 2 класу та 723,337 тон пшениці 3 класу загальною вартістю 5817366,04 грн, які відповідач, як зберігач, зобов'язаний повернути до державного резерву.
Також позивач стверджує, що за результатами перевірки 19.02.2021 було встановлено факт незабезпечення Державним підприємством "Хлібна база №76" збереження якісних показників та не проведення своєчасного освіження 868,921 тон пшениці 2 класу та 5534,409 тон пшениці 3 класу загальною вартістю 57071048,72 грн, які відповідач, як зберігач, зобов'язаний освіжити.
Позивач вказує, що на підставі п.п.10,16 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у зв'язку з незабезпеченням відповідачем збереження матеріальних цінностей державного резерву ним нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5817366,04 грн штрафу у розмірі 100% вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву та 2437661,37 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з дня виявлення факту самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву до моменту подачі позовної заяви до суду.
До того ж, позивач зазначає, що на підставі п.12 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у зв'язку з несвоєчасним освіженням та заміною відповідачем матеріальних цінностей державного резерву ним нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11414209,74 грн штраф у розмірі 20% від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.
Крім того, Державне підприємство "Хлібна база №76" мало самостійно провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 2 класу - 868,921 тон, пшениці 3 класу - 5534,409 тон, чого ним зроблено не було.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
15.06.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву України (далі - Комітет) та Державним підприємством "Хлібна база № 76", як зберігачем, було укладено договір №юр-2зб/363-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - Договір) (т.1 а.с.12-14), за умовами якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.2.5 Договору зберігач зобов'язаний проводити відпуск цінностей тільки за нарядами Комітету.
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості зберігач зобов'язаний самостійно без залучення додаткових кошті з поданням Комітетові акта форми Р-17 протягом 3 днів після здійснення операції.
Згідно п.7.3 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання.
Пунктом 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997 №1129 (надалі - Порядок №1129) встановлено, що матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
У період з 16.07.2010 по 20.12.2010 на відповідальне зберігання до зберігача було закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме 13778,99 кг пшениці 2 класу та 6770,12 кг пшениці 3 класу, що підтверджується приймальними актами за формою Р-16 (т.1 а.с.15-32). Вказані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.
На підставі наказу Держрезерву №33 від 16.02.2021 було проведено перевірку ДП «Хлібна база №76» на предмет наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву, яке знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якого складено акт від 19.02.2021.
У акті від 19.02.2021 позивачем зафіксовано, що відповідачем не забезпечено збереження зерна державного резерву, а саме: по пшениці 2 класу врожаю 2010 року встановлено різницю у кількості 57,709 тон за рахунок самовільного відчуження, встановленого в результаті інвентаризації 21.10.2020; по пшениці 3 класу врожаю 2010 року встановлено різницю в кількості 431,454 тон, з яких 47,150 тон за рахунок списання по актам доробки, які не прийняті до обліку Держрезерву, 369,100 тон за рахунок самовільного відчуження, встановленого в результаті інвентаризації 21.10.2020 (т.1 а.а.44-49).
На підставі наказу Держрезерву №49-р від 29.11.2021, позивачем було проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні ДП «Хлібна база №76» та складено Інвентаризаційний опис матеріальних цінностей від 30.11.2021 (т.1 а.с.52, 53), Звіряльна відомість результатів інвентаризації запасів від 30.11.2021 та Протокол інвентаризаційної комісії затверджений 30.11.2021 (т.1 а.с.56,57), на 1-му аркуші якого позивачем зазначено, що нестача матеріальних цінностей становить 450,706 тон. Згідно таблиці на 2-му аркуші загальна нестача зерна визначена у кількісті 497,856 тон, з них: 53,545 тони - пшениці 2 класу врожаю 2010 року; 442,794 тони пшениці 3 класу врожаю 2010 року. Згідно Інвентаризаційного опису матеріальних цінностей від 30.11.2021 становлено, що за даними бухгалтерського обліку позивача кількість пшениці 2 класу врожаю 2010 року становить 926,630 тон, а фактична наявність 873,085 тон; кількість пшениці 3 класу врожаю 2010 року становить 6582,780 тон, а фактична наявність 6139,986 тон.
На підставі наказу ДП «Хлібна база №76» №2-р від 16.06.2022 відповідачем проведено інвентаризацію зерна, у т.ч. зерна державного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні на ДП «Хлібна база №76». Згідно Інвентаризаційний опису матеріальних цінностей від 17.06.2022 (т.1 а.с.62,63), Звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 17.06.2022 та Протоколу інвентаризаційної комісії від 17.06.2022 (т.1 а.с.64,65), загальна нестача зерна визначена у кількісті 744,438 тон, з них: 52,35 тони - пшениці 2 класу врожаю 2010 року; 699,754 тони пшениці 3 класу врожаю 2010 року. Згідно Інвентаризаційного опису матеріальних цінностей від 17.06.2022 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку кількість пшениці 2 класу врожаю 2010 року становить 926,630 тон, а фактична наявність 874,280 тон; кількість пшениці 3 класу врожаю 2010 року становить 6582,780 тон, а фактична наявність 5883,026 тон.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» під самовільним відчуження матеріальних цінностей державного резерву розуміється використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
Відповідач зазначає, що з його боку не було допущено фактів самовільного відчуження матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
Так, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що 15.06.2009 відповідачу було передано на зберігання пшеницю 2 класу в кількості 13778,99 тон та по Акту №1 від 21.10.2010 пшеницю 2 класу в кількості 347,640 тон в порядку освіження (т.1 а.с.192). Загалом 14126,630 тон.
Згідно з розпорядженнями (нарядами) Держрезерву у 2018 році відповідачем було відпущено ТОВ «Павер Бан» 13200 тон пшениці 2 класу (т.1 а.с.181-191).
Вказані обставини позивачем не заперечені.
Залишок по бухгалтерському обліку становив 926,63 тони.
В якості доказів самовільного відчуження відповідачем матеріальних цінностей позивачем надані матеріали проведених інвентаризацій 19.02.2021, 30.11.2021 та 17.06.2022.
Інших доказів в підтвердження фактів використання або відчуження відповідачем матеріальних цінностей державного резерву, наприклад, укладання договорів купівлі-продажу зерна третім особам без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади чи фактів розкрадання, встановлених слідчими органами тощо, позивачем суду не надано.
Фактична кількість зерна, яка зазначена у Інвентаризаційних описах 19.02.2021, 30.11.2021 та 17.06.2022 різниться. Так, 19.02.2021 - фактична наявність пшениці 2 класу визначена у кількості 868,921 тон, 30.11.2021 - у кількості 873,085 тон, а 17.06.2022 - у кількості 874,280 тон.
Що стосується даних по пшениці 3 класу, то її залишок по бухгалтерському обліку врахований сторонами при інвентаризації становив 6582,78 тон. Фактична кількість, яка зазначена у Інвентаризаційних описах 19.02.2021, 30.11.2021 та 17.06.2022 різниться. Так, 19.02.2021 - фактична наявність пшениці 3 класу визначена у кількості 6151,326 тон, 30.11.2021 - у кількості 6139,986 тон, а 17.06.2022 - у кількості 5883,026 тон.
У розділі 4 Акту №1 від 19.02.2021 позивачем зазначено, що фактичну наявність зерна державного резерву перевірено шляхом заміру зерна в елеваторі рулеткою, проведеної згідно Методики визначення об'єму зерна метричними засобами в силосах елеватора (т.1 а.с.59) з наступним розрахунком ваги.
Відповідно до вказаної Методики, виконання замірів в бункерах передбачено приладом лазерної лінійки. Вимірювання рулеткою Методика не передбачає. Іншого порядку визначення залишків шляхом обміру чи посилання на відповідний нормативно-правовий акт, який регулює зазначене питання, позивачем суду не наведено.
Крім того, Методика визначає, що допустима похибка при обміру зерна в силосах становить +/- 5%. Виходячи з кількості пшениці 2 класу, що рахувалась по бухгалтерському обліку відповідача (926,63 тон), то допустима похибка з цієї кількості становить 46,33 тон. Виходячи з кількості пшениці 3 класу, що рахувалась по бухгалтерському обліку відповідача (6582,78 тон), то допустима похибка з цієї кількості становить 329,139 тон.
Зазначені обставини не була висвітлені позивачем при складанні протоколів інвентаризації і, відповідно, кількість зерна, визначена як нестача, становить різницю між кількістю по бухгалтерському обліку та кількістю встановленою шляхом заміру зерна в елеваторі рулеткою, а не приладом лазерної лінійки, а також без урахування можливої похибки 5%.
Слід також зазначити, що з 08.07.2021 на ДП «Хлібна база №76» діяло Положення про ведення обліку й оформлення операцій із зерном зерновим складом ДП «Хлібна база №76» Державного агентство резерву України, затверджене наказом в.о. генерального директора ДП «Хлібна база №76» №3-р від 08.07.2021, пунктом 7.1.9 якого передбачено, що розмір нестачі зерна і продукції визначається як різниця між залишком за бухгалтерським обліком і фактичним залишком, установленим у результаті переважування (т.2 а.с.52-64).
Заперечуючи проти позову відповідач також посилається на те, що 47,150 тон пшениці 3 класу були закриті та списані у зв'язку з покращенням якості по вологості та смітній домішці, про що відповідачем було складено акт зачистки №17 від 08.04.2010 та акт-розрахунок №241 від 10.04.2009 (т.1 а.с.195, 196), які були направлені позивачу для розгляду листом №1394/7 від 23.12.2011 (т.1 а.с.197).
Листом №384/0/4-12 від 23.01.2012 (т.1 а.с.199) Державне агентство резерву України направило до УкрНДІ «Ресурс» лист з проханням провести перевірку акту зачистки №17 від 08.04.2010 та акту-розрахунку №241 від 10.04.2009 для подальшого внесення змін в облікові дані наявності зерна державного резерву на ДП «Хлібна база №76».
Листом №194/08 від 24.02.2012 УкрНДІ «Ресурс» повідомило Державне агентство резерву України, що зауважень стосовно оформлення та математичних розрахунків у акті зачистки №17 від 08.04.2010 та акті-розрахунку №241 від 10.04.2009 не установлено (т.1 а.с.200).
Після цього, ДП «Хлібна база №76» повторно направило зазначені акти Державному агентству резерву України листами №1216/7 від 11.12.2015 та №108/7 від 06.12.2020 (т.1 а.с.201, 203) для розгляду та списання партії зерна пшениці 3 класу врожаю 2007 року у кількості 47,550 тон. Листом №631/7 від 07.12.2017 ДП «Хлібна база №76» знову просило розглянути зазначені акти (т.1 а.с.198).
Вказані звернення були залишені позивачем без розгляду без пояснення причин. Під час розгляду справи позивачем також не було надано доказів у підтвердження фактів списання вказаної кількості зерна пшениці 3 класу та не повідомлені причини, за яких таке списання не відбулось.
Зазначені обставини ставлять під сумнів твердження позивача про незабезпечення з боку відповідача кількісного зберігання зерна пшениці 3 класу у кількості 47,550 тон та вимогу про їх повернення відповідачем.
Нестача пшениці 3 класу у кількості 337,300 тон відповідачем також заперечується, з посиланням на те, що вказана кількість зерна була вилучена та арештована працівниками НАБУ в межах кримінального провадження №52021000000000083 від 10.02.2021.
В підтвердження обізнаності Держрезерву щодо вказаного факту відповідачем надано суду лист т.в.о. голови Держрезерву №2250/0/4 від 10 09.2021 (т.1 а.с.193), в якому останній просить ДП «Хлібна база №76» розглянути можливість укладання договорів відповідального зберігання з метою збереження речових доказів - 293,280 тон зерна пшениці, яке знаходиться на зберіганні Філії AT «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кремидівське хлібоприймальне підприємство» та 44,020 тон пшениці на території відділку «Степове» ДП «Дослідне господарство «Елітне».
В подальшому, 20.10.2021 ДП «Хлібна база №76» прийняла на відповідальне зберігання відповідно до протоколу прийому-передачі речових доказів від 20.10.2021 (т.1 а.с.194). Як зазначає відповідач, на даний час 44,020 тони пшениці 3 класу опломбовані як речовий доказ та зберігаються на підприємстві.
Відповідач зазначає, що 293,280 тон пшениці арештованої та вилученої у відповідача НАБУ знаходяться на території Філії AT «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кремидівське хлібоприймальне підприємство». Вказані обставини позивачем не заперечені та не спростовані.
В той же час, Акт перевірки від 19.02.2021 та протоколи інвентаризації від 30.11.2021 та 17.06.2022 не містять відомостей щодо перебування зазначеної кількості зерна в наявності на відповідальному зберіганні ДП «Хлібна база №76» та Філії AT «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Кремидівське хлібоприймальне підприємство», а віднесені на нестачу.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що зберігання пшениці 2 та 3 класу на ДП «Хлібна база №76» відбувалось з 2010, 2011 років, тому виходячи з приписів Порядку розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 12.06.2019 №316 (надалі - Порядок №316), у разі зберігання зерна та продуктів його переробки більше одного року за кожний наступний рік зберігання норма природних втрат застосовується як коефіцієнт в розмірі 0,04% з перерахунком, виходячи з фактичного числа місяця зберігання (п.2).
Під час розгляду справи відповідач повідомив суду, що 31.10.2018 ним було складено попередній акт-розрахунок №3 (т.1 а.а.210), в якому після відвантаження у 2018 році ТОВ «Павер Бан» 13200 тон пшениці 2 класу виконано розрахунок убутку, який склав 96,250 тон (виходячи з залишку по бухгалтерському обліку у кількості 926,63 тони). З урахуванням убутку, фактична кількість пшениці 2 класу мала б складати 830,380 тон, що менше тієї кількості зерна пшениці 2 класу, яка визначена у актах перевірок як фактично наявна.
Відсутність звернення до позивача з проханням фактичного списання норм убутку по бухгалтерському та складському обліку відповідач пояснює тим, що зазначене списання може бути виконано лише при відвантаженні всієї кількості пшениці 2 класу та складанні акту зачистки, що, на думку суду, узгоджується з приписами пункту 4 Порядок №316, в якому визначено, що норми природних втрат зерна та продуктів його переробки застосовуються до їх загальної кількості за видатком і залишком в акті зачистки.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач мав повідомити про відомі йому обставини списання убутку та під час перевірки викласти у акті та протоколах інвентаризації свої відомості та заперечення, однак, відсутність з боку відповідача заперечень на викладені у акті перевірки відомості не спростовує об'єктивне існування зазначених вище обставин та можливе подальше списання вказаних убутків, які наразі визначені як нестача, при складанні акту зачистки.
Слід також зазначити, що у Акті перевірки від 19.02.2021 та Інвентаризаційному описі від 30.11.2021 безпосередньо позивачем зазначено, що остаточна кількість фактично наявного зерна буде встановлена після повного вибуття або переважування партії, що свідчить про орієнтовний, приблизний характер виявлених порушень.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що виконані позивачем заміри та розрахунки при проведенні перевірок та інвентаризаційних заходів не можуть достеменно свідчити про фактичну кількість зерна пшениці 2 та 3 класу, що перебувало в наявності на ДП «Хлібна база №76» під час перевірок та, відповідно, безпідставним є покладення їх в основу розрахунку нестачі зерна, яке позивач вимагає повернути.
Слід зазначити, що саме матеріали проведених перевірок та інвентаризацій від 19.02.2021, 30.11.2021 та 17.06.2022 надані позивачем в якості ключових доказів самовільного відчуження відповідачем матеріальних цінностей та незабезпечення їх збереження.
Згідно ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а має бути ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності, допустимості, достовірності і вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
За змістом ст.77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
На думку суду, досліджені під час розгляду справи доводи та докази відповідача у своїй сукупності, є більш вірогідними, в розумінні ст.79 ГПК України, аніж доводи та докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог в частині самовільного відчуження відповідачем матеріальних цінностей та незабезпечення їх збереження, що є суперечливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Неможливість достеменно встановити кількість зерна, збереження якого, на думку позивача, не забезпечено відповідачем та самовільно відчужене, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: 57,709 тон пшениці 2 класу та 723,337 тон пшениці 3 класу.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ДП «Хлібна база №76» провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме 868,921 тон пшениці 2 класу та 5534,409 тон пшениці 3 класу, слід зазначити наступне.
Стаття 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачає, що під заміною матеріальних цінностей державного резерву розуміється відпуск матеріальних цінностей з державного резерву за умови одночасного закладення тієї ж кількості аналогічних або інших однотипних матеріальних цінностей у зв'язку із зміною нормативів і технології виготовлення виробів, передбачених мобілізаційним завданням.
Освіженням запасів державного резерву є відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1.1, 1.7 Статуту ДП «Хлібна база №76» (т.2.а.с.3-18) підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства резерву України та входить до складу єдиної системи державного резерву.
Процедура освіження матеріальних цінностей з державного матеріального резерву встановлена Інструкцією про оформлення операцій з матер1альними цінностями державного матеріального резерву, затвердженою Наказом Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 24.09.2012 №1042 (надалі - Інструкція №1042).
Згідно абз.2 п.5.1 Інструкції №1042 освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на підприємствах та в організаціях, що належать до сфери управління Держрезерву, здійснюється шляхом реалізації цих матеріальних цінностей Держрезервом та закупівлі ним аналогічних матеріальних цінностей.
В той же час, відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву.
Згідно абз.1 п.5.1 Інструкції №1042 освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості проводяться самостійно підприємствами - відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву без залучення додаткових коштів.
Позивач зазначає, що укладання між сторонами Договору №юр-2зб/363-2009 від 15.06.2009 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву свідчить про те, що обов'язок проводити освіження зерна без залучення додаткових коштів покладено на відповідача - як відповідального зберігачами матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідач не погоджується з вказаною позицією позивача та вважає, що приналежність відповідача до системи державного резерву та неможливість здійснити освіження матеріальних цінностей державного резерву з поважних причин, про що неодноразово повідомлявся позивач, вказує на обов'язок саме позивача здійснити таке освіження.
Дослідивши вказані обставини суд дійшов висновку, що положення Статуту відповідача та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача свідчать про перебування ДП «Хлібна база №76» у єдиній системі державного резерву, тому на правовідносини, що є предметом спору, має розповсюджуватись абз.2 п.5.1 Інструкції №1042, а не абз.1 п.5.1 Інструкції №1042, оскільки не зважаючи на те, що у Договорі №юр-2зб/363-2009 відповідач визначений як відповідальний зберігач, це не змінює його статусу як підприємства, яке входить до системи державного резерву. Тому освіження матеріальних цінностей має здійснюватися шляхом реалізації Держрезервом та закупівлі ним аналогічних матеріальних цінностей.
Крім того, за приписами п.5.6 Інструкції №1042 якщо підприємство - відповідальний зберігач не може здійснити освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву з поважних причин, Держрезерв на підставі звернення цього зберігача приймає рішення стосовно доцільності подальшого зберігання матеріальних цінностей на підприємстві - відповідальному зберігачу та проводить освіження (поновлення) в установленому порядку або відпуск згідно з актом Кабінету Міністрів України.
Рішення щодо доцільності зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підприємством - відповідальним зберігачем, яке з поважних причин не може здійснити їх освіження (поновлення), приймається центральним чи місцевим органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, до сфери управління яких належить підприємство - відповідальний зберігач.
Зазначена норма обумовлена тим, що в силу ст.1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
В підтвердження звернення відповідача до Державного агентства резерву України з приводу неможливості самостійного проведення освіження суду надані:
- лист №855 від 21.08.2014, в якому відповідач просив надати план освіження матеріальних цінностей державного резерву на 2014 рік в частиш, яка стосується зберігання матеріальних цінностей на ДП «Хлібна база №76» або повідомити конкретні дати щодо виконання цього плану (т.1 а.с.204);
- лист №778/2 від 12.08.2015, яким відповідач повідомив позивача, то внаслідок скорочення обсягів зерна, переданого на зберігання ДП «Хлібна база №76» останній не має змоги провести освіження (поновлення) зерна державного резерву на продукцію 2015 маркетингового року, оскільки у районі місцезнаходження відповідача відсутні суб'єкти господарювання. в яких можна було б закупите необхідну кількість зерна (т.1 а.с.205);
- лист №109/1 від 10.02.2016, яким відповідач повідомив позивача про те, що на даний час вживаються уci необхідні заходи для збереження зерна та підтримки його належної якості, але у зв'язку з фінансовими труднощами та значним скороченням обсягів зерна, яке надійшло на зберігання відповідача у 2015 році, проведення освіження (поновлення) зерна підприємство не має змоги, та попросив включити ДП «Хлібна база №76» до плану освіження пшениці на 2016 рік в установленому порядку (т.1 а.с.206);
- лист №430/7 від 18.10.2019, яким відповідач надав позивачу план освіження на 2020 рік матеріальних цінностей, термін зберігання яких закінчився і попросив включити ДП «Хлібна база №76» до проекту плану освіження у зв'язку з тим, що відповідач не має фінансової можливості провести освіження з наступним закладенням аналогічних матеріальних цінностей (т.1 а.с.27-209).
Відповідач зазначає, що на вказані листи ним не було отримано відповідей.
Позивачем не надано суду доказів розгляду вказаних звернень, надання оцінки викладеним у них причинам неможливості самостійного освіження зерна відповідачем та прийняття щодо них відповідних управлінських рішень.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що листи відповідача щодо проведення освіження матеріальних цінностей державного резерву на адресу Держрезерву не надходили, в підтвердження чого надано довідку №647/0/4-23 від 09.03.2023 (т.2 а.с.37,39-40). При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що освіження на підприємстві, заснованому на державній формі власності, функції з управління якого виконує Державне агентство резерву України, не відбувалось з 2010 року.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача, оскільки, принаймні належні докази направлення на його адресу листа №430/7 від 18.10.2019, відповідачем суду надано. Крім того, Державне агентство резерву України, як уповноважений орган управління ДП «Хлібна база №76» мав визначені чинним законодавством та Статутом відповідача повноваження для контролю зазначених питань, заміни відповідального зберігача та своєчасному освіженню запасів державного резерву.
Крім того, враховуючи неможливість об'єктивно встановити за даними проведених позивачем перевірок ДП «Хлібна база №76», яка саме кількість зерна пшениці підлягає освіженню, висновок про порушення з боку відповідача приписів Закону України «Про державний матеріальний резерв» та Інструкції №1042 щодо порядку освіження матеріальних цінностей, є передчасним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ДП «Хлібна база №76» провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, - відсутні.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позовна вимога про стягнення з відповідача 11414209,74 грн штрафу за несвоєчасне проведення освіження та заміну матеріальних цінностей ґрунтується на висновку позивача про обов'язок саме відповідача проводити освіження матеріальних цінностей державного резерву.
За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ДП «Хлібна база №76» провести освіження матеріальних цінностей державного резерву.
Враховуючи вищенаведене, підстави для стягнення штрафу з ДП «Хлібна база №76» відсутні, у зв'язку з недоведеністю факту вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 5817366,04 грн штрафу у розмірі 100% вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву та 2437661,37 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з дня виявлення факту самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву до моменту подачі позовної заяви до суду, то підстави для їх задоволення також відсутні, оскільки за умови недоведення з боку позивача фактів незабезпечення відповідачем якісних показників зерна, незабезпечення збереження та самовільне відчуження зерна 2 класу та 3 класу, у визначених позивачем кількостях, розрахунок штрафних санкцій не може вважатись обґрунтованим та достовірним.
Враховуючи викладене, застосовуючи принцип вірогідності доказів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст.129 ГПК України, у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 30.10.2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва