ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 680/489/23
Провадження № 33/4820/562/23
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Бачук К.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мерінової Н.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мерінової Н.В. на постанову судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з нього на користь держави 536 грн 80 коп судового збору.
За постановою суду, 28 липня 2023 року о 18 год 00 хв на вул. Центральній, 82, у с. Антонівка ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з прилеглої території «Клубу» не надав переваги в русі автомобілю «ЗАЗ 110206», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по вул. Центральній в напрямку смт Нова Ушиця, допустив зіткнення з останнім, унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний. Після цього вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, внаслідок чого перебував з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.п.10.2, 2.10 «а», 2.10 «є» Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Мерінова Н.В. просила постанову Новоушицького районного суду від 06 вересня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП.
Уважала, що постанова судді місцевого суду є незаконною і необґрунтованою, оскільки складені щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП матеріали не відповідають вимогам законодавства.
Стверджувала, що суть правопорушення, яка викладена в усіх трьох протоколах, не відповідає фактичним обставинам.
Зауважувала, що схема місця ДТП не підписана поліцейським, який її склав ( ОСОБА_3 ), що повністю нівелює даний документ, як доказ і його не можна назвати додатком до протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.
Також схема місця ДТП не підписана і ОСОБА_1 , а та обставина, що він, начебто, залишив місце ДТП, але за обставинами справи він повернувся на місце ДТП, не звільняло поліцейського від обов'язку вказати відомості про нього у схемі місця ДТП і надати йому схему на підпис. На зворотній частині схеми не зазначено кількість учасників ДТП, про порушення пункту ПДР, про результати огляду на стан сп'яніння.
Зазначала, що наведене в протоколі за ч.4 ст.130 КУпАП формулювання суті правопорушення саме по собі суперечить складу адміністративного правопорушення, оскільки передбачає відповідальність виключно за вживання алкоголю після ДТП, а не під час його вчинення.
Вина ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП не може бути доведена, оскільки в його діях відсутній склад цього правопорушення, бо він під час ДТП алкоголю не вживав.
Звертала увагу й на те, що наїзд на транспортний засіб - подія, при якій один рухомий транспортний засіб наїхав на інший транспортний засіб, який стоїть. Тобто, протокол за ст.122-4 КУпАП, в якому вказується про наїзд на автомобіль, не відповідає обставинам справи, оскільки і ОСОБА_1 і потерпілий ОСОБА_2 стверджували, що керовані ними транспортні засоби рухались.
Зазначала, що у відповідності з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Саме цю норму матеріального права місцевий суд мав застосувати при вирішенні даної справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Мерінову Н.В. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При прийнятті постанови судом було вжито заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Як видно з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує винуватість у вчиненні цих адміністративних правопорушень. Однак, ці заперечення спростовані та не узгоджуються із встановленими в суді першої інстанції обставинами та не підтверджені при апеляційному перегляді.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.10.2 ПДР України, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Відповідно до п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
Згідно з п.2.10 «є» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до ч.4 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, в разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Тобто, відповідальність за цією статтею настає тільки в разі встановлення в рамках іншої адміністративної справи в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП, обґрунтовано доведена матеріалами справи, зокрема:
- відомостями з протоколів про адміністративні правопорушення серії ААБ №165693 від 28 липня 2023 року, ААБ №165692 від 28 липня 2023 року, ААД №305001 від 29 липня 2023 року, якими зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушень, які відповідають вимогам статті 256 КУпАП, є належними та допустимими доказами;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер Alcotest 6810», який проведений у зв'язку із настанням ДТП, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився як на місці, так і в медичному закладі;
- схемою місця ДТП від 28 липня 2023 року з фототаблицями, якими зафіксоване місце ДТП, положення транспортного засобу, механічні пошкодження автомобіля «ЗАЗ 110206», д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема: пошкодження даху, передньої частини авто, задньої лівої та правової сторін;
- відеофайлами з яких видно, що на місці ДТП знаходиться транспортний засіб «ЗАЗ 110206», який перебуває на узбіччі в перевернутому стані з пошкодженнями, інший учасник ДТП - відсутній. На відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_2 про те, що його автомобіль відкинуло на узбіччя від удару із автомобілем особи, яка зникла з місця ДТП. ОСОБА_1 , перебуваючи на місці ДТП визнав, що саме він керував автомобілем «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору в момент ДТП. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу «Драгер» на місці чи в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, пояснив, що вжив алкоголь - 2 літри пива міцного після вчинення ДТП;
- відеофайлами та фототаблицями, на яких зображені механічні пошкодження транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 під час ДТП і який був виявлений працівниками поліції після ДТП на території домогосподарства, а саме: правої передньої фари та правого переднього крила;
- рапортом поліцейського з якого видно, що за повідомленням служби «103» був здійснений виїзд поліцейськими на місце ДТП за участі автомобілів «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_1 та «ЗАЗ» під керуванням ОСОБА_2 . Пасажир автомобіля ЗАЗ ОСОБА_4 отримала незначні тілесні ушкодження у вигляді синців в області грудної клітини від ременя безпеки, від госпіталізації відмовилась;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 28 липня 2023 року, якими підтверджено, що 28 липня 2023 року близько 18 год він керував автомобілем «ЗАЗ 110206», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався разом зі своєю дружиною в напрямку смт Нова Ушиця. У с. Антонівка він з увімкненим поворотом здійснював маневр обгону автобуса, побачив як йому назустріч з другорядної дороги виїхав автомобіль «ВАЗ» червоного кольору, який рухався праворуч від нього та не надав йому переваги в русі, в результаті чого автомобілі зіткнулись та його авто від удару з'їхало на узбіччя з подальшим перекидання на дах. Водій автомобіля «ВАЗ» одразу зник у невідомому напрямку. Пізніше йому повідомили очевидці, що це житель с. Антонівка;
- аналогічними письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 ;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 28 липня 2023 року, згідно яких ОСОБА_1 у с. Антонівка, керуючи автомобілем «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на головну дорогу не надав переваги у русі автомобілю «ЗАЗ», який рухався в напрямку смт Нова Ушиця, внаслідок чого автомобілі зіткнулись та авто «ЗАЗ» з'їхало на узбіччя з подальшим перекиданням. При цьому ОСОБА_1 поїхав з місця події та згодом його розшукали працівники поліції.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів.
При цьому, всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст.251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відтак, суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Отже, аналізуючи докази у даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень у ході розгляду справи є доведеною «поза розумним сумнівом».
Невизнання винуватості ОСОБА_1 апеляційний суд сприймає як спосіб захисту та спробу останнього уникнути відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, які є очевидними.
Переконливих доводів у апеляційній скарзі, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови, не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень немає.
Доводи апеляційної скарги спростовані зібраними та дослідженими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУпАП ураховано характер правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді місцевого суду та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду чи допрацювання відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову судді Новоушицького районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4, ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мерінової Н.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду М.С. Матущак