ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/15132/23Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.
Провадження № 22-ц/817/897/23 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін - представник ОСОБА_1 адвокат Нужда С.Ф. та відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/15132/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Нужди Світлани Федорівни на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року про забезпечення позову, постановлену суддею Кунець Н.Р., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільська районна державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
в серпні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нужда С.Ф., звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільська районна державна адміністрація, в якому просить: зобов'язати ОСОБА_2 припинити дії щодо самочинного будівництва гаражу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , які порушують право ОСОБА_1 у користуванні майном - садовим будинком АДРЕСА_1 ; відновити становище, яке існувало до порушення ОСОБА_2 права ОСОБА_1 у користуванні майном садовим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно збудований гараж по АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нужда С.Ф., подала заяву про забезпечення позову у вказаній справі, шляхом заборони ОСОБА_2 продовжувати будівництво гаража на земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:3227 по АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований даний будинок. На суміжній земельній ділянці кадастровий номер 6125286900:01:001:3227, здійснюється будівництво іншого садового будинку ОСОБА_2 . Однак, всупереч встановленим нормам законодавства та містобудування останнім впритул до межі із її садовим будинком побудовано гараж, який перекриває практично повністю вікно у її будинку. Побудова даного гаражу не узгоджено при підготовці декларативних та дозвільних документів на будівництво на земельній ділянці та продовжує будуватись ОСОБА_2 без будь-яких декларативних та дозвільних документів. Позивач вказує, що у неї є підстави вважати, що ОСОБА_2 не зупинить здійснення будівництва і під час розгляду даної справи у суді, а тому заявник просить заяву задовольнити.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Нужда С.Ф. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільська районна державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Нужда С.Ф. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника посилається на те, що оскаржувана ухвала суду винесена із порушенням норм процесуального права, а також обмежує права та законні інтереси ОСОБА_1 .
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказала про свої побоювання щодо подальшого проведення будівництва відповідачем гаражу, попри розгляд справи у суді. Подальше ж його будівництво по своїй суті унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вказане може створити негативні наслідки, до того часу, коли остаточне судове рішення набере законної сили.
Вказаний захід забезпечення позову спроможний в повній мірі забезпечити виконання ухваленого судового рішення. Так, у разі ухвалення рішення в користь ОСОБА_1 , останній не зазнає негативних наслідків майнового та правового характеру. Водночас, у випадку відмови у задоволені позовних вимог, відповідач підтвердить правомірність здійснення будівництва.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Нужди С.Ф. до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Нужда С.Ф. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити її в повному обсязі.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Нужди С.Ф. не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що захід забезпечення позову, який просить вжити позивач, за своїм змістом є тотожним задоволенню частини заявлених позовних вимог, що у відповідності до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.
Відповідно до Правила 17.1 «Попередні заходи та охоронні заходи», що закріплено у Правилах міжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo).
Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 «Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів» визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або «замороження активів»); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову за запропонованими позовними вимогами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, навпаки, представник заявника адвокат Нужда С.Ф. у судовому засіданні апеляційної інстанції, оглянувши долучені відповідачем фотографії, не змогла пояснити, де розпочато будівництво спірного гараж і чи взагалі воно розпочато.
У абзаці першому частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що забезпечення позову шляхом задоволення тотожних позову вимог є грубим порушенням положень частини десятої статті 150 ЦПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, що вимога заявника про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 . Продовжувати будівництво гаража на земельній ділянці, кадастровий номер 6125286900:01:001:3227 по АДРЕСА_1 , фактично є однією з вимог поданого позивачем позову, відтак забезпечення позову в той спосіб, на якому наполягає позивач. По суті є елемнтом задоволення позовних вимог.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вжиття заходу забезпечення позову, який викладено у прохальній частині заяви, є фактично вирішенням спору без розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Нужди Світлани Федорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 листопада 2023 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома