Номер провадження: 11-кп/813/2006/23
Справа № 513/1101/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на вирок Саратського районного суду Одеської області від 20 червня 2023 року, у кримінальному провадженні №12022167240000035, внесеному до ЄРДР 13.10.2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Плахтіївка Саратського району Одеської області, громадянки України, раніше не судимої, працюючої провідним лікарем ветеринарної медицини-епізоотологом, не одруженої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
- у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 , 12 жовтня 2022 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись біля будівлі АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, в ході раптово виниклої сварки з потерпілим ОСОБА_9 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та те, що її дії спрямовані на спричинення шкоди здоров'ю, правою рукою дістала з правої кишені своєї куртки, балончик з невідомою подразнюючою речовиною аерозольного типу, після чого, тримаючи у правій руці балончик, піднесла до обличчя потерпілого ОСОБА_9 та натиснула.
У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_7 спричинила потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: хімічного опіку рогівки та кон'юнктиви обох очей, які не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій зазначає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, з огляду на наступне:
1) під час судового розгляду обставини спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень підтверджено не було;
2) письмові докази надані стороною захисту є недопустимими, а саме:
- висновок судово-медичної експертизи № 131 від 17.10.2022 року, оскільки не відповідає вимогам законодавства. та проведений з порушенням Інструкції « Про проведення судово-медичної експертизи». Так, є незрозумілим яким чином потерпілий потрапив на огляд до експерта, а також як матеріали кримінального провадження та медична документація потрапила до експерта, оскільки слідчим не скеровувалась. Крім того, про призначення експертизи ОСОБА_7 повідомлена не була, тобто була позбавлена права заявляти клопотання про встановлення експертом додаткових обставин;
- протоколи слідчих експериментів за участі потерпілого та свідка, оскільки складені з порушенням вимог ст. 104 КПК України, а саме: відсутні повні анкетні даних всіх учасників процесуальних дій; відсутня інформація про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались; відсутні оригінали примірників фотографій; додатки до протоколів не підписані понятими;
3) стороною обвинувачення не було виконано вимог ст. 290 КПК України та сторона захисту не була ознайомлення з матеріалами дізнання;
4) в матеріалах справи відсутня розписка обвинуваченої та захисника про отримання обвинувального акту;
5) судом першої інстанції не було проведено підготовче судове засідання;
6) під час розгляду кримінального провадження судом було роз'яснено право відводу лише 28.11.2022 року, однак у наступних судових засіданнях вказаного не здійснював суд.
На підставі викладено захисник просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні обвинувачена та захисник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, просив вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Апеляційний суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Так, у суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що не мала ніякого умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. У цей день перебувала на роботі та у кишені в неї знаходився балончик з рідиною, якою обробляють собак від кліщів та блох. Коли вона поїхала до магазину у якому торгує потерпілий, цей магазин раніше належав її та її колишньому чоловіку, батьком якого є потерпілий, то між нею та потерпілим виникла сварка з вини потерпілого. Останній почав виштовхувати її з магазину, схопив за шию. Вона захищаючись схопила балончик та натиснула. Вона не цілилась у обличчя потерпілого, так вийшло.
Тобто, обвинувачена визнали факт її перебування на місці вчинення злочину та застосування газового балончика.
Незважаючи на позицію обвинуваченої, яка у суді першої інстанції не визнала себе винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції версія сторони захисту була належним чином перевірена, надана належна оцінка та було відхилена, оскільки її визнано, як формою захисту обвинуваченої, оскільки наведені вище показання обвинуваченої суперечать іншим доказам по справі, які ретельно досліджені, перевірені та оцінені судом першої інстанції, як окремо так і у сукупності, і яким суд першої інстанції дав відповідну оцінку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно, як на докази винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, послався на показання потерпілого та свідків, які докладно виклав у вироку.
Потерпілий ОСОБА_9 під час судового розгляду у суді першої інстанції пояснив, що він з дружиною ОСОБА_10 12 жовтня 2022 року, приблизно о 13 годині, перебували в приміщенні їх магазину автозапчастин в АДРЕСА_2 , та в цей час до магазину приїхали постачальники, які привезли автомобільні акумулятори. В момент розгрузки акумуляторів, до приміщення магазину зайшла колишня невістка, ОСОБА_7 , та влаштувала сварку з ним, стала голосно вимагати щоб він надав їй грошові кошти, так як вважає, що в бізнесі є її частка. Він попросив ОСОБА_7 залишити приміщення магазину та не заважати працювати, але вона на такі прохання не реагувала та продовжувала голосно сваритись. Дочекавшись поки ОСОБА_7 вийшла з магазину на вулицю, він також вийшов та став біля вхідної двері, щоб запобігти наступним спробам ОСОБА_7 потрапити до магазину та створити перепони в роботі. Коли він вийшов з магазину, ОСОБА_7 дістала балончик та бризнула йому в обличчя якоюсь рідиною, яка в тому числі попала йому в очі, після чого остання втекла. Відчувши біль у очах він. попросив дружину надати йому першу допомогу, і вона водою промила йому очі. Після чого донька потерпілого на автомобілі відвезла його до Саратської лікарні, де йому було надано медичну допомогу. Свідками вказаного інциденту були дружина потерпілого ОСОБА_10 та два експедитори, що привезли товар.
Свідок ОСОБА_10 , під час судового розгляду пояснила, що потерпілий ОСОБА_9 є її чоловіком, а обвинувачена колишньою невісткою. 12 жовтня 2022 року, приблизно о 13 годині, вони з чоловіком перебували у приміщенні магазину автозапчастин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час приїхали постачальники та привезли товар. До магазину прийшла колишня невістка та влаштувала скандал, з приводу того, що вона також має частку у цьому магазині. Коли чоловік намагався припинити скандал, остання бризнула в обличчя чоловіка з балончика невідомою речовиною. Вона надала чоловіку першу медичну допомогу та потім відвезли його до лікарні.
Також, при допиті у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 показав, що восени 2022 року, приблизно в жовтні, в проміжку часу між 13.00 годиною - 13.30 годин, він разом з іншим експедитором на ім'я ОСОБА_12 , привезли з м. Одеси до смт. Сарата автомобільні акумулятори. Акумулятори вони доставили до магазину автозапчастин, який належить потерпілому ОСОБА_9 . ОСОБА_12 , разом з дружиною потерпілого ОСОБА_13 , в приміщенні магазину стали розбирати документацію, а він став переносити акумулятори до магазину. В цей час до магазину увірвалась жінка та вчинила сварку з потерпілим ОСОБА_9 та його жінкою ОСОБА_13 , яка вимагала щоб остання вийшла з магазину та попросила її зачекати, поки вона не розбереться з постачальником. Він також зробив зауваження цій жінці та попросив не заважати працювати, але жінка на це не реагувала. Коли жінка сварилась з потерпілим, він внаслідок цього заніс до магазину два зайвих акумулятори та потім виніс їх назад до автомобілю. Коли він укладав вказані акумулятори до автомобілю, став свідком того, як жінка розпилює з балончика в область голови потерпілого якусь аерозоль, а останній руками закривав свої очі. Це сталося після того як потерпілий вийшов за цією жінкою з магазину. Коли потерпілий ОСОБА_9 став кричати від болю, жінка побігла, сіла до автомобілю, марки якого він не пам'ятає, та поїхала в невідомому напрямку. Після чого з магазину вийшли дружина потерпілого, ОСОБА_13 та його напарник ОСОБА_12 . ОСОБА_13 стала промивати водою очі постраждалому. Потерпілий не намагався сваритись з вказаною жінкою, мовчав, а вийшовши з магазину став перед вхідними дверима магазину, не даючи їй зайти до приміщення, щоб не заважала працювати. Більше ніякі сторонні особи не могли бачити цього інциденту, так як автобус, на якому вони привезли акумулятори, стояв перед вхідними дверима магазину на відстані 6-7 метрів та перекривав огляд стороннім особам, які б могли бачити те, що відбувається. Він не бачив щоб потерпілий ОСОБА_9 хватав руками за шию обвинувачену ОСОБА_7 .
Під час вивчення апеляційним судом матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий та свідки, які були допитані під присягою, з будь-яких причин обмовили обвинувачену, при цьому, їх показання підтверджується даними, що містяться у письмових доказах, зокрема:
- витягом з ЄРДР від 13.10.2022 року, згідно якого зареєстроване кримінальне провадження №12022167240000035, за ознаками ч.1 ст.125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді опіку роговиці обох очей, що мало місце 12.10.2022 року, приблизно о 13:30 годині, біля будівлі АДРЕСА_2 . (а.с. 74 );
- реєстрацією в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», згідно якої 12.10.2022 року за №3125 в відділенні поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області зареєстровано повідомлення на спецлінію «102», про те, що 12.10.2022 року, о 13:24 годині, за адресою: АДРЕСА_2 , колишня невістка ОСОБА_7 , 1981 року народження, з газового балончика, забризкала очі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та втекла.(а.с.75 );
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2022 року з фототаблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_9 , який в присутності понятих в добровільному порядку розповів та показав яким чином обвинуваченою ОСОБА_7 йому були спричинені тілесні ушкодження (а.с.81 );
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2022 року з фототаблицею до нього, за участі свідка ОСОБА_10 , яка в присутності понятих в добровільному порядку розказала та вказала на обставини спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_7 , її чоловіку - потерпілому ОСОБА_9 (а.с. 86 );
- висновком експерта № 131 від 17.10.2022 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі у ОСОБА_9 виявлений хімічний опік рогівки та кон'юнктиви обох очей. Ці ушкодження заподіяні дією хімічного реагенту, що входить до складу перцевого спрею, групові і індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися. Не виключно, що вони утворені при механізмі, вказаному підекспертним, а саме при розбризкуванні перцевого спрею з газового балончика в ділянку очей. Вказані ушкодження заподіяні незадовго до звернення потерпілого за медичною допомогою, тому не виключно їх утворення, 12.10.2022 року. Дані ушкодження не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.с.79).
Диспозиція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Суб'єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини. Заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережності не тягне за собою кримінальної відповідальності.
При цьому питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Разом із тим відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Межа між цими видами умислу визначається спрямованістю волі винного: діючи із прямим умислом, винний бажає настання певних наслідків, діючи з непрямим умислом - не бажає настання цих наслідків, але свідомо припускає їх настання.
Як вбачається з показань потерпілого та свідків, наданих місцевому суду, що ініціатором конфлікту була обвинувачена, яка прибула до магазині, в якому торгує потерпілий, та в подальшому спричинила йому тілесні ушкодження. Детально проаналізувавши ситуацію, яка передувала спричиненню тілесних ушкоджень потерпілому, апеляційний суд констатує про відсутність підстав вважати, що обвинувачена знаходилась у стані необхідної оборони, і зв'язку з цим заподіяла потерпілому тілесні ушкодження.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачена діяла з непрямим умислом, оскільки остання розуміла, що застосовуючи балончик в обличчя потерпілого, речовина яка міститься у ньому, може викликати різь в очах, пекучий біль у носоглотці та навіть завдати опіки потерпілому, хоч і не бажала.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінив зібрані докази в сукупності, дав їм належну правову оцінну та дійшов до обґрунтованого висновку про умисне заподіяння обвинуваченою ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .
Щодо доводів захисника про недопустимість низки доказів, на які покладався суд першої інстанції, то варто акцентувати увагу на такому.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Крім цього, апеляційний суд наголошує й на відповідності протоколів слідчих експериментів положенням ч. 2 ст. 240 КПК України, згідно з якою під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
На переконання колегії суддів, мета слідчих експериментів за участю з потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 від 14.10.2022 року була досягнута, а сама слідча (розшукова) дія відповідає положенням КПК щодо її проведення.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчі експерименти за участі потерпілого та свідка проводились за участі понятих та із фіксуванням ходу цієї слідчої дії за допомогою фотозйомки, що відображено у протоколі. До протоколу долучено фототаблицю, яка приєднано до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. У ч. 3 ст. 99 КПК України законодавець вказує, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення як документу.
На підставі наведеного, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним.
Відсутність підписів всіх учасників на додатках, а саме фототаблицях, які долучені до протоколів вищевказаних слідчих дій, не зумовлює недопустимість результатів слідчих експериментів.
Також апеляційний суд зазначає про невмотивованість доводів про порушення права на захист обвинуваченої ОСОБА_10 у зв'язку з тим, що ні її, ні захисника не було повідомлено про проведення експертизи.
Положення КПК України, якими врегульовано статус сторін кримінального провадження та порядок зібрання доказів, свідчать, що як сторона захисту, так і сторона обвинувачення мають право самостійно визначати, які докази слід надати для обстоювання своєї позиції перед судом. Не є виключенням і можливість органу досудового розслідування вирішувати питання про проведення певного виду експертиз, якщо це сприятиме ходу досудового розслідування в цілому. При цьому у деяких випадках судові експертизи є обов'язковими, проведення яких не залежить від ініціативи того чи іншого учасника кримінального провадження.
Так, суд звертає увагу на те, що обвинуваченій під час досудового розслідування, а також під час судового розгляду було роз'яснено її права, серед яких широкий спектр прав, якими КПК України наділяє підозрюваних осіб, у тому числі і право заявляти клопотання, яке ні обвинуваченою, ні її захисником реалізовано не було. При цьому КПК не покладає на слідчого обов'язку повідомляти підозрювану особу про проведення експертизи.
Також сторона захисту ставить під сумнів висновок експерта № 131 від 17.10.2022 року, оскільки він складений на підставі документів, які надані експерту з порушенням вимог КПК України, однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами.
Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України судово-медична експертиза призначається обов'язково для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень.
Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.
У свою чергу, судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з'ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово-медичного обстеження).
Як убачається з матеріалів провадження, висновок експерта був складений на підставі постанови слідчого, огляду потерпілого, а також на клопотання експерта було надано протокол допиту лікаря офтальмолога (а.с.203).
Щодо доводів захисника про недопустимість усіх доказів сторони обвинувачення у зв'язку з їх невідкриттям ст. 290 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту ч. 2 ст. 298 КПК України (глава 25) убачається, що досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими зазначеним Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 301 КПК України, у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов'язаний у межах строків, визначених частиною другою цієї статті, забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання.
Відповідно до частини 13 статті 290 КПК України відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 301 і 314 КПК України.
Стаття 290 та частина 5 статті 301 КПК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми.
Таким чином, правозастосувач під час ознайомлення з матеріалами дізнання має керуватися положеннями частини 5 статті 301КПК, яка передбачає єдину форму ознайомлення - шляхом вручення особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання.
Отже, посилання сторони захисту на частини 2, 4, 9 статті 290 КПК України при системному тлумаченні норм статті 290 КПК України та частини 5 статті 301 КПК України є неправильним і таким, що спотворює зміст спеціальної норми.
У контексті цього кримінального провадження прокурор не пізніше трьох днів після отримання матеріалів дізнання разом із повідомленням про підозру звернувся до суду з обвинувальним актом, а також скерував копій матеріалів дізнання обвинуваченій та її захиснику у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, що підтверджується описами поштового відправлення та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (а.с.11-14 т.1).
Факт відмови обвинуваченої ОСОБА_7 від отримання копій матеріалів дізнання засвідчений понятими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 11.11.2022 року у розписці про отримання копії матеріалів дізнання (а.с.205 т.1).
Крім того, ОСОБА_7 також відмовилась від отримання копії обвинувального акту, що також засвідчено зазначеними понятими у розписці про отримання копії обвинувального акту та реєстрів матеріалів досудового розслідування (а.с.9 т.1). При цьому, стороною обвинувачення було скеровано його копію обвинуваченій та захиснику у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, що підтверджується описами поштового відправлення та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (а.с.11-14 т.1).
Також безпідставними є й твердження захисника про те, що місцевим судом було порушено вимоги кримінального процесуального закону у зв'язку із тим, що ним не було проведено підготовче засідання, оскільки положення ч. 1 ст. 381 КПК України визначають, що після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд (а не підготовче судове засідання).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
З огляду на наведене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.
Доводи сторони захисту про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального кодексу є необґрунтованими. 28.11.2022 року було розпочато судовий розгляд вказаного кримінального провадження, де головуючий роз'яснив учасникам судового провадження право заявляти відводи, а в судових засіданнях 15.02.2023 року, 23.02.2023 року, 04.04.2023 року, 10.04.2023 року, 19.06.2023 року, склад суду, прокурор, захисник та секретар судового засідання не змінювались.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у цілому дотримався вимог ст. 65 КК України: врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про її особу, те, що вона раніше не судима, і за наявності обставини, яка обтяжує покарання та відсутності обставин, які пом'якшують покарання, правильно визнав вид та розмір покарання.
З огляду на викладене порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Саратського районного суду Одеської області від 20 червня 2023 року, у кримінальному провадженні №12022167240000035, внесеному до ЄРДР 13.10.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4