Номер провадження: 22-ц/813/3384/23
Справа № 495/4995/21
Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 5
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2022 року в цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
09 липня 2021 року керівник Білгород - Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород - Дністровської районної державної адміністрації звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 , в якому просив:
- скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 року № 35364599, за яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257612451208, номер запису про право власності 20589082);
- припинити право власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на дачний будинок загальною площею 56,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257612451208, номер запису про право власності 20589082);
- зобов'язати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , знести об'єкт самочинного будівництва, а саме, дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (т. 1, а.с. 2-53).
29 червня 2022 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області вирішено позов керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 задовольнити частково; скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 року №35364599, за яким за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване право власності на дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257612451208, номер запису про право власності 20589082); в частині позову щодо припинення права власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257612451208, номер запису про право власності 20589082) та зобов'язання ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , знести дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 суд вирішив відмовити (т. 2, а.с. 185-198).
20 липня 2022 року засобами поштового зв'язку до Одеського апеляційного суду направлено апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2022 року. Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що підлягає скасуванню. Так, апелянт зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури вказано про обставини набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Апелянт вважає, що окружною прокуратурою належними та достовірними доказами підтверджено, що вказаний дачний будинок знаходиться за межами заповідного урочища «Дністровські плавні», яке є територією та об'єктом природно-заповідного фонду України, екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, що унеможливлює здійснення на вказаній території будь-якої містобудівної діяльності, у тому числі будівництва спірного дачного будинку та набуття права власності на нього. З огляду на викладене, апелянт просив рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідачів (т. 3, а.с. 1-12).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач в судовезасідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. 01.02.2023 від представника позивача - адвоката Кравченка О.М. надійшло клопотання, яким представник просив проводити засідання за апеляційною скаргою в справі № 495/4995/21 без участі ОСОБА_1 та його представника, не відкладаючи судового засідання. Вказане клопотання було продубльоване представником позивача 22.05.2023 (т. 3, а.с. 45, 60).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, жодними достовірними та належними письмовими доказами позивач у судовому засіданні не довів факт розташування земельної ділянки площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та національного природного парку «Нижньодністровський», ним не надано також будь-якого висновку судової землевпорядної експертизи, яка б про це свідчила.
Будинок загальною площею 56,9 кв.м., що перебуває у власності ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1 знаходяться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і національного природного парку «Нижньодністровський».
Докази, які б свідчили про капітальність дачної будівлі ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Тому, твердження позивача про капітальність спірної будівлі, її самочинність та знаходження в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер не заслуговують на увагу.
Державна реєстрація права власності на дачний будинок ОСОБА_1 була проведена з порушенням частини 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де йдеться мова про те, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скасування державної реєстрації на дачний будинок загальною площею 56,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не позбавляє правового зв'язку ОСОБА_1 з цією спорудою, навіть за відсутності державної реєстрації права власності ОСОБА_1 продовжує володіти цією некапітальною спорудою, будівельними матеріалами, що складають споруду та користуватися ділянкою площею 0.0206 га, на якій розташована споруда.
Ані цивільним законодавством, ані спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено припинення права власності на майно у випадку скасування державної реєстрації права, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав припиняти право власності ОСОБА_1 на дачний будинок.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність підстав вважати дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , самочинною будівлею, зумовлена тим, що він побудований на підставі дозволу - Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 року за №1500/2006.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35364599 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок загальною площею 56.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257612451208, номер запису про право власності 20589082).
Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2.1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області - 47 км траси Одеса - Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за № 259.
Частина зазначеної земельної ділянки площею 0.0206 га під дачним будинком, загальною площею 56.9 кв.м., який належить ОСОБА_1 , була передана Біляївською РО УТМР Дідуху С.М. 27.08.2014 на підставі договору суборенди земельної ділянки, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 01.10.2014 за № 16180915.
На підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 за № 1496 надано Біляївській РО УТМР земельну ділянку водного фонду загальною площею 2.1580 га, в тому числі 0.7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки», на підставі чого між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004 був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за № 259.
Вказаний договір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 за № 15262973 з реєстраційним номером майна 204657851208 та номером запису 6735414.
Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій й об'єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема включено Заповідне урочище «Дністровські плавні» площею 7620 га.
Відповідно до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» заповідне урочище «Дністровські плавні» створене з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області ріки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення. Заповідне урочище «Дністровські плавні» було основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський». Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 по справі № 815/7292/16 позовні вимоги Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», в тому числі, в частині невідповідності діючому законодавству України і в частині включення земельної ділянки, орендованої Біляївською РО УТМР (з Єгерським пунктом «Хатки») з іншими територіями, що зазнали техногенного впливу, до складу заповідного урочища «Дністровські плавні», були задоволені.
В рамках вказаної справи встановлено, що до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 10.03.1994, у тому числі, включено об'єкти нерухомості, котрі належать позивачу - Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок.
Окрім того, Одеським окружним адміністративним судом було встановлено, що у Висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П.П. від 30.12.2003 № 1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2.1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами - 0.7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років - 2.1580 га із забудованих земель 0.7943 га. Фактично забудована земельна ділянка передається Біляївській районній організації УМТР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки».
Відповідно до наявних у матеріалах справи Наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова від 28.10.2010 та від 12.08.2014, в заповідному урочищі знаходиться акваторія річки Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса - Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Уся ця територія є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га), та траси зв'язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські об'єкти не повинні були включатись до складу території заповідного урочища або створюваній заповідній території можливо було надати іншу категорію. Та обставина, що території площею 158.3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні», підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року № 47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу» від 22 листопада 2012 року № 20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року № 113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого 2013 року № 102, клопотанням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05 листопада 2012 року № 3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки - державного підприємства «Одеське лісове господарство» від 10 січня 2013 року № 8, погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року № 25099/09/10-12.
Відповідно до Указу Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13.11.2008 територія заповідного урочища «Дністровські плавні» включена до національного природного парку «Нижньодністровський». Про вказані обставини вказував позивач.
На теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.
Згідно з Проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений в 2021 році ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» на підставі Розпорядження від 20.10.2010 за № 998/А - 2010 Одеської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів», ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.
ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» є землевпорядною та геодезичною організацією, яка єдина мала повноваження встановлювати межі, розташування та склад складових земель національного природного парку «Нижньодністровський». Відповідно до відповіді Одеській обласній прокуратурі від 28.01.2021 ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» зазначили, що земельна ділянка площею 2.1518 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку «Нижньодністровський», розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку, не входить до території національного природного парку «Нижньодністровський», що відображено на викопіюванні зі схеми меж Ніжньодністровського національного природного парку (т. 2, а.с. 32).
З технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років Біляївській районній організації КТМР під розміщення існуючого Єгерського пункту «Хатки», виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 загальною площею 2.1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду. Аналогічна інформація значиться у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2014 за № НВ - 5101162302014 в розділі Загальні відомості про земельну ділянку.
Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев'яних будівель некапітального типу.
У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 за №01112-2836 зазначено, що розміщені дерев'яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.
Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 за № 932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено проект розміщення 50 дерев'яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.
В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров'я України від 18.08.2006 за №3-1/2849 значиться про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл, а також про те, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилось 36 дерев'яних некапітальних будівель і що були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 за № 3682/03-06-12.
Згідно з актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.06.2015 Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до Договору оренди та норм діючого законодавства України.
У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 за №05/1-3095 на адресу Старшого радника юстиції Білгород-Дністровської прокуратури Жигуна В.Г. зазначено, що на підставі висновку, розробленого НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС.
Зазначеними установами та їх спеціалістами у відповідній галузі була встановлена відповідність знаходження некапітальних будівель членів Біляївської РО УТМР діючому законодавству та будівельним нормам України.
Суборендованій земельній ділянці площею 0.0206га, користувачем якої є ОСОБА_1 , рішенням Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за № 46 від 24.09.2015 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .
Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду
У відповідності до статей 7, 14 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Згідно зі статтею 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
За обставинами даної справи земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0.0206 га під дачним будинком, загальною площею 56.9 кв.м. (іншого матеріалами справи не зафіксовано) є частиною земельної ділянки площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001. Будь-яких доказів належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка 5120887400:01:005:0001 знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та національного природного парку «Нижньодністровський» в матеріалах справи відсутні. Висновки експерта, які б підтверджували вказані обставини, також, відсутні в матеріалах справи та сторонами до суду не подавалися.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно із частиною 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Як було встановлено апеляційним судом будинок ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 2.1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області - 47 км траси Одеса - Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за № 259.
Частина цієї земельної ділянки площею 0.0206 га під дачним будинком, загальною площею 56.9 кв.м., який належить ОСОБА_1 , була передана Біляївською РО УТМР Дідуху С.М. 27.08.2014 на підставі договору суборенди земельної ділянки, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 01.10.2014 за № 16180915.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006 було надано дозвіл на розміщення дерев'яних будівель некапітального типу. Крім того, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області листом від 13.11.2008 за №01112-2836 вказали, що розміщені дерев'яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво. Вказані обставини спростовують посилання апелянта на факт самочинності спірного будинку. При цьому в матеріалах справи відсутні докази належні докази щодо здійснення після цього періоду відповідачем капітального будівництва (реконструкції). Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.
За положеннями статей 2, 3, 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктами 41, 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26.04.2017 на будинок АДРЕСА_3 рік побудови дачного будинку та залізобетонного сараю - 1990 рік (т. 1, а.с. 158).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, в тому числі висновки експертиз, які б свідчили про капітальність дачного будинку загальною площею 56.9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 та належить ОСОБА_1 .
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при проведенні державної реєстрації права власності на дачний будинок ОСОБА_1 .
Як роз'яснено в постанові КЦС Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 і у постанові ВСУ від 03 червня 2020 року у справі №363/4852/17.
Згідно зі статтею 346 ЦКУ право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Припинення права власності - це припинення права володіння, користування та розпорядження майном та воно відбувається на підставах, передбачених 346 статтею ЦК України.
Скасування державної реєстрації права власності на дачну будівлю у випадку порушень процедури реєстрації - не є підставою припинення права власності на майно відповідача. Тому суд не може позбавити відповідача прав володіння та користування дачною будівлею.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч.ч. 2-3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов'язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи тощо. При цьому суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов'язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В даній справі позивачу-апелянту був наданий повний обсяг цивільних прав на підтвердження його обгрунтувань та доведення позовних вимог. Разом з тим, позивачем не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що спірний дачний будинок є самочинною будівлею, наслідком чого є припинення права власності на дачний будинок, а також факт розташування земельної ділянки площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та Національного природного парку Нижньодністровський», а клопотання про призначення експертизи, яка б доводила протилежне, а також підтверджувала капітальність спірного дачного будинку, сторонами в процесі розгляду справи не заявлялось.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Як було вище зазначено, будь-які доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, на якій розміщений дачний будинок, знаходиться в межах території заповідного урочища «Дністровські плавні» або національного природного парку «Нижньодністровський» в матеріалах справи відсутні. Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про те, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, посилаючись на встановлені обставини Одеським окружним адміністративним судом в справі № 815/7292/16 зазначив « в процсі судового засідання було встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу - полос відведення автошляху Одеса - Рені, електромережі ВЛ 110 кВ «Старокозаче - Канал», Єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно - заповідний фонд України».
Натомість, Одеський окружний адміністративний суд в рамках справи № 815/7292/16 суд виходив з того, що до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 10.03.1994, у тому числі, включено об'єкти нерухомості, котрі належать позивачу - Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок, зокрема, будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки». Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище Дністровські плавні.
Разом з тим, вказані обставини не впливають на правову кваліфікацію спору та оцінку обставин даної справи з врахуванням вище викладених висновків.
Так само, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що в ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» в листі від 28.01.2021 вказали, що території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу Нижньодністровського національного природного парку.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» в своєму листі від 28.01.2021 ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» зазначили, що земельна ділянка площею 2.1518 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку «Нижньодністровський», розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку, не входить до території національного природного парку «Нижньодністровський», що відображено на викопіюванні зі схеми меж Ніжньодністровського національного природного парку (т. 2, а.с. 32).
Відповідно до листа ТОВ «Південний інститут грунтів і грунтоведення» від 10.02.2021 згідно з матеріалами формування об'єктів природно-заповідного фонду заповідне урочище «Дністровські плавні» не в повному обсязі входить до складу території Ніжньодністровського національного природного парку (т. 2, а.с. 31).
Враховуючи вказані обставини апеляційний суд приймає до уваги відповідні доводи апелянта. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказані обставини не спростовують вище викладений висновків щодо того, що в матеріалах справи відсутні, а позивач в процесі розгляду не довів відповідними доказами той факт, що земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок відповідача знаходиться в межах заповідного урочища чи національного природного парку.
Щодо скасування рішення державного реєстратора та одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав. Як вже вище зазначалось відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.
Апеляційний суд повторно зауважує, що розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006 було надано дозвіл на розміщення дерев'яних будівель некапітального типу. Крім того, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області листом від 13.11.2008 за №01112-2836 вказали, що розміщені дерев'яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.
Отже, в контексті обставин даної справи спірний будинок ОСОБА_1 взагалі не підлягав державній реєстрації, відповідно процедура реєстрації є такою, що відбулася помилкового в порушення ч. 4 ст. 4 вказаного Закону. Відповідно, за такої ситуації одночасного визнання, зміни чи припинення судовим рішенням речових прав не вимагається. В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції міститься висновок щодо належності спірної споруди ОСОБА_1 , право власності на яку не підлягає державній реєстрації на підставі ч. 4 ст. 4 Закону. Тому апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обставини на які посилався апелянт та оцінивши доводи, на які він посилався, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія А, №303-А, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, з врахуванням вище наведених обставин справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України вважає необхідним доповнити рішення суду першої інстанції в частині мотивування та в іншій частині рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2022 року - змінити та доповнити в частині мотивування.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст постанови складений 01 листопада 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк