Номер провадження: 22-ц/813/6944/23
Справа № 521/16269/22
Головуючий у першій інстанції Громік Д.Д.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Дришлюка А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карпової Ольги Вікторівни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Громіка Д.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
31.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2 100,00 доларів США та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., а також судових витрат у справі.
В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що їй на праві власності належить кв. АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24-25).
20.11.2019 року ОСОБА_2 , який є головою ОСББ «Акапулько 2» здійснив відключення належної позивачці квартири від електропостачання та безпідставно заблокував персональний чип, за допомогою якого забезпечується в'їзд до двору, вхід до будинку та користування ліфтом. Квартира позивачки розташована на 17 поверсі, а тому відповідач своїми діями унеможливив використання позивачкою своєю квартирою з 20.11.2019 року по 05.06.2020 року.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 757088 від 05.06.2023 року ДОП СП Шевченківського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 20.11.2019 року по 05.06.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 самовправно відключив електропостачання споживача та обмежив доступ до житлового приміщення ОСОБА_1 (колишнє прізвище - ОСОБА_3 ) (т.1, а.с.41).
Постановою Малиновської районної адміністрації від 23.06.2020 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП (самоуправство).
25.11.2019 року позивачка через неможливість користування належною їй на праві власності квартирою, уклала договір оренди житлового приміщення з ОСОБА_4 . Згідно договору оренди ОСОБА_4 надала ОСОБА_5 в користування строком на 12 місяців двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість оренди за вказаним договором становила 300,00 доларів США щомісячно (т.1, а.с.9-10).
Позивачка зазначила, що після звернення до правоохоронних органів, відповідач здійснив всі заходи, щоб ОСОБА_1 змогла повернутись до свого житла, а саме: відновлено електропостачання та розблоковано чип картки, у зв'язку з чим орендувати квартиру не було необхідності і в червні місяці позивачка повернулася проживати до належної їй квартири.
Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачка витратила на оренду житла 2 100,00 доларів США, які повинні бути відшкодовані відповідачем, вона звернулась до суду з даним позовом.. Також позивачка просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., спричинену неправомірними діями відповідача.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено (т.2,а.с.98-100).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Карпова О.В. ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.106-109).
У відзиві за апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Крижевський А.С., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення (т.2, а.с.131-136).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 01.11.2023 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч.4, 6 ст. 19, ч.ч.1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, а також узв'язку з відпусткою судді Дришлюка А.І., датою цього рішення є 01.11.2023 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2023 року (т.2, а.с.119), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (т.2, а.с.120-122).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено факт завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача (т.2, а.с.98-100).
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що її моральні страждання стали наслідком протиправних дій відповідача, який, у порушення вимог діючого законодавства, відключив її житлове приміщення та обмежив її доступ до нього. Завдана моральна шкода полягає у переживанні та моральних страждань, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій.
Страждання і переживання - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку відповідача викликало в неї негативні емоції, внаслідок чого порушення сну, втратила апетит, переживання за своє життя.
Як зазначила позивачка у позові, їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала здійснюючи захист свого порушеного права, тим самим витрачаючи значні зусилля та свій час для його відновлення.
З матеріалів справи вбачається, що протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 757088 від 05.06.2023 року ДОП СП Шевченківського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 20.11.2019 року по 05.06.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 самовільно відключив електропостачання споживача та обмежив доступ до житлового приміщення ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ). (т. 1, а.с.17).
Постановою Малиновської районної адміністрації від 23.06.2020 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП (самоуправство) - (т.1, а.с.16).
У встановленому законом порядку ОСОБА_2 постанову Малиновської районної адміністрації від 23.06.2020 року не оскаржив.
Зазначені обставини колегія суддів приймає в якості належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_2 діяв самоуправно по відношенню до позивачки ОСОБА_1 , спричинив їй своїми протиправними діями моральну шкоду.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвокатаКрижевського А.С. про те, що оскільки адміністративний проступок ОСОБА_2 є тривалим, то його було необхідно притягнути до відповідальності протягом 3-х місяців, є слушними, однак на думку колегіі суддів зазначений строк необхідно відраховувати з дня складення протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 757088, тобто з 05.06.2020 року (т.1, а.с.17).
Оскільки відповідача ОСОБА_2 притягнуто да адміністративної відповідальності постановою Малиновської районної адміністрації від 23.06.2020 року, № 40-А, (т.2, а.с.16), то строк притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не сплив.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що позивачкою доведено факт заподіяння їй протиправними діями відповідача моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у незаконному відключенні електропостачання та обмеження доступу квартири, внаслідок чого змінено план життя позивачки, яка була змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів, як перед відповідачем так і перед судом, протиправні дії відповідача викликали у неї психічне напруження. З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки, з врахуванням тривалості порушеного права (більше семі місяців), моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
В позовній заяві позичка також просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 2 100,00 доларів США, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона вимушена була орендувати інше житлове приміщення у період 27.12.2019 року по 27.05.2020 року, на що було витрачено 2 100,00 доларів США.
На підтвердження своїх доводів позивачка надала договір оренди житлового приміщення - кв. АДРЕСА_3 , укладений 25.11.2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Згідно п. 1.2 вказаного договору, вартість оренди квартири складала 300,00 доларів США щомісячно (т.1, а.с.9-11).
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювана шкоди.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі: причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завданої шкоди; вина завдана шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіюваної шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Разом з тим, доказів того, що оренда вищевказаного житлового приміщення за 300 Доларів США в місяць пов'язана саме із неправомірними діями відповідача, позивачкою не надано.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи, що позивачка не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження вимог, що саме з підстав неправомірних дій відповідача їй завдані збитки у розмірі 2 100,00 доларів США, яких вона зазнала внаслідок оренди житлового приміщення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові в цій частині.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Карпової О.В. підлягає частковому задоволенню, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року, в частині відмови у стягненні моральної шкоди - скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із двох позовних вимог, задоволенню підлягає лише одна, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 992,40 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн. (992,4 грн. х 150%), а всього в сумі 2481 грн.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6750 грн., що складає 50% від сплачених нею адвокату Карповій О.В. та від задоволених позовних вимог і апеляційної скарги (т.1, а.с.207-209).
Також колегія суддів зазначає, що оскільки зазначена справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карпової Ольги Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у загальному розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню).
Стягнути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6750 грн. (шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень).
В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк