Номер провадження: 11-кп/813/1786/23
Справа № 493/123/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 15.05.2023 у кримінальному провадженні №12022161180000949, внесеному до ЄРДР 03.12.2022 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка Балтського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, не маючого судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК Українита призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту з зали суду.
Строк відбування покарання рахується з моменту затримання, тобто з 16.05.2023.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 02.12.2022 близько опівночі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , не маючи при собі реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб та посвідчення водія, здійснював рух по смузі свого напрямку проїзної частини по вул. Миру в с. Бендзари Подільського району Одеської області, на якій організовано двосторонній рух, рухався з м. Балта Одеської області в напрямку с. Немирівське Подільського району Одеської області по сухому асфальтобетонному покриттю дороги зі швидкістю 95 км/год., тобто порушуючи швидкісний режим встановлений у населеному пункті не більш 50 км/год.
Перебуваючи біля будинку під АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_8 , діючи в порушення вимог 1.5; 2.1 «а»; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 12.1; 12.2; 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, у темну пору доби, в умовах необмеженої видимості, був неуважний, не обрав безпечну швидкість руху керованого автомобіля, не врахував дорожню обстановку, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливості йому постійно контролювати рух автомобіля, діючи з необережністю, проявляючи самовпевненість та маючи об'єктивну і реальну можливість не допустити дорожньо-транспортної пригоди, не зменшив швидкість руху, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою, безпекою пасажира автомобіля та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, втратив контроль над керуванням транспортного засобу в результаті чого допустив неконтрольований виїзд керованого транспортного засобу за межі проїзної частини. Потім, без перерви у часі, не впоравшись з керуванням, ОСОБА_8 здійснив з'їзд на праве узбіччя, де в подальшому одразу ж здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді електроопори, яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир ОСОБА_10 , яка знаходилася на пасажирському сидінні спереду, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини правої плечової кістки, перелому дистального відділу правої ключиці, які згідно «Правил встановлення тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вирок суду незаконним через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Доводи обґрунтовує тим, що встановлені судом першої інстанції пом'якшуючі обставини покарання свідчили про можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Просить вирок районного суду змінити в частині призначення покарання та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до кримінального провадження та оскаржуваного вироку обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, а саме за ознаками кримінального правопорушення ч. 1 ст. 286-1 КК України визнав у повному обсязі та підтвердив обставини вчинених злочинів.
За таких обставин суд першої інстанції за погодженням із учасниками судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого відносно фактичних обставин кримінального правопорушення та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
У апеляційній скарзі захисника не оспорюються фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції та доведеність його вини у вчинені злочину, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 - 1 КК України, за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином законодавством чітко встановлена імперативна заборона на застосування звільнення від відбування покарання у разі засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Оскільки ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, у даному випадку, не допускається.
Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника щодо неможливості призначення обвинуваченому ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки останній не мав такого права взагалі з огляду на те, що таких підхід, не відповідатиме засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Вказана позиція відображена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №702/301/20.
З огляду на викладене, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, невідповідності призначеного судом покарання та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які були б підставою для зміни вироку першої інстанції або ставили б під сумнів законність та його обґрунтованість, колегія суддів не вбачає, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Балтського районного суду Одеської області від 15.05.2023 у кримінальному провадженні №12022161180000949, внесеному до ЄРДР 03.12.2022 відносно ОСОБА_8 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4