Номер провадження: 11-сс/813/1686/23
Справа № 522/15722/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023163520000399 від 24.07.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдови, громадянина Республіки Молдови, гагауза за національністю, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2023задоволено клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження №12023163520000399 від 24.07.2023 року.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 строком до 09.11.2023 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор».
Розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 11.08.2023 року провадження по справі №522/15722/23, провадження №1-кс/522/5106/23, залишено без змін, тобто у розмірі сто п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 402600 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що ризики нічим не підтверджені та необґрунтовані Зазначає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано у чому полягає недостатність застосування до ОСОБА_11 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Вказує, що визначаючи заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 402600 грн., суд першої інстанції не обґрунтував спроможність підозрюваного чи його родичів сплатити такий надмірний розмір застави. Вважає, що у разі визнання обґрунтованим продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , необхідно визначити йому розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Захисник та прокурор були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з'ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Україна, тобто сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_6 , у зв'язку з чим у цій частині відповідна правова оцінка апеляційним судом не надається.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдови з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, та на даний час підозрюється у вчинені тяжкого злочину,за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України,оскільки ОСОБА_6 може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, покази яких вказують на пов'язаність із вчиненням злочину саме ОСОБА_6 , з метою схиляння їх до зміни показань, що перешкоджатиме органу досудового розслідування у встановленні істини у провадженні та в повному обсязі всебічному дослідженні всіх доказів.
На противагу доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки відсутність постійного стабільного заробітку, надає право для думки про можливість і в подальшому вчинення підозрюваним аналогічних кримінальних правопорушень.
Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов'язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 402600 гривень, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного є необґрунтованими, а слідчий суддя встановив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_12 .
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотання прокурора ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023163520000399 від 24.07.2023 року відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4