УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2023 року, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця, командира взводу озброєння ремонтної роти, військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 грудня 2023 року з визначенням розміру застави у сумі 134 200 гривень, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 грудня 2023 року з визначенням розміру застави у сумі 134 200 гривень, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконно та підлягає скасуванню.
На його думку, суд не взяв до уваги дані про особу підозрюваного, а саме те, що підозрюваний, будучи військовим пенсіонером та обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я, з початку березня 2022 р. добровольцем пішов в 3СУ захищати державу від збройної агресії РФ, приймав участь в бойових діях, має нагороди (вилучені під час затримання), є військовослужбовцем, повністю визнає свою вину. Також вважає, судом не враховано той факт, що пошкоджений автомобіль придбаний ним та потерпілою в цивільному шлюбі. Тому вважає, що обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою забезпечить належне виконанням ним процесуальних обов'язків та принесе більше користі під час збройної агресії проти держави.
Також на думку захисника, стороною обвинувачення не була доведена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 з визначенням розміру застави у сумі 214 000 грн., слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Слідчим відділом МРУП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023152030001722 від 20.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
За версією органу досудового розслідування, командир взводу ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 20.10.2023 року, в період часу з 06.00 год. по 06.30 год., з метою реалізації злочинного умислу направленого на умисне знищення чужого майна, а саме автомобіля марки «ГАЗ», моделі «3221», державний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, власником якого є ОСОБА_8 , достовірно знаючи про наявність в салоні вищевказаного транспортного засобу горючої рідини бензин, яка має горючі властивості, будучи обізнаним про місцезнаходження автомобіля та будучи достовірно обізнаним, що власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_8 , розуміючи суспільну небезпечність своїх діянь та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді знищення вказаного автомобіля, шляхом підпалу, знаходячись поряд з автомобілем, з метою доведення злочинного умислу до кінця, використавши наявну у нього горючу речовину, а саме бензин, яку розлив по салону автомобіля, після чого шляхом застосування джерела вогню у вигляді запальнички підпалив, чим спричинив пожежу, та не вживши заходів щодо ліквідації вказаної пожежі, покинув місце вчинення злочину.
В результаті умисних протиправних дій, які виразились в умисному знищенні автомобіля, шляхом підпалу, внаслідок якого транспортний засіб повністю втратив свою споживчу та економічну цінність та в подальшому приведенні його до такого стану, якого транспортний засіб взагалі не може бути використаним за своїм призначенням, ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду.
21.10.2023 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у сумі 214 000 грн. в якому зазначено, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з визначенням розміру застави у сумі 214 000 грн.. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 грудня 2023 року з визначенням розміру застави у сумі 134 200 гривень, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя погоджуючись зі слідчим та прокурором щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки підозрюваному відомі відомості щодо потерпілої та свідків, які безпосередньо вказали на нього, як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тому вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи тяжкість а також фактичні обставини кримінального правопорушення , у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , відомості щодо особи підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, слідчим суддею взято до уваги, що слідчим відділом МРУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023152030001722 від 20.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
21.10.2023 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать на даний час про правильність висновку суду щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині.
Зважаючи на сукупність отриманих в процесі розгляду клопотання відомостей та даних, що характеризують особу, колегія суддів вважає, що є правильним висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що існує значна ймовірність щодо того, що розуміючи наслідки вчиненого, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Недостатність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу обґрунтована наявністю вищевказаних ризиків.
Вищенаведені обставини надають достатньо підстав вважати, що тільки застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , саме такого виняткового найсуворішого запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2023 року, щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: