Справа № 465/6978/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1027/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИЛА:
у провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.10.2022 за №12022141370000655 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2023 року продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04 грудня 2023 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати, оскільки з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, з огляду на високу вірогідність переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадження, підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На ухвалу судді захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю. У випадку залишення запобіжного заходу без змін визначити заставу у мінімальному розмірі для кримінальних правопорушень даної категорії.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вважає ухвалу про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із необґрунтованістю мети та підстав застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також необґрунтованістю застосування слідчим суддею п.1 ч.4 ст. 183 КПК України при відмові у визначенні альтернативного розміру застави.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відтак, враховуючи вимоги ст. 422-1 КПК України, колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи за відсутності обвинуваченого, який був повідомлений про розгляд апеляційних скарг, оскільки його відсутність не є перешкодою для розгляду кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_7 про задоволення вимог апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 про заперечення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Встановлено, що на розгляді у Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12022141370000655 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовживши обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, вірно врахував особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, з огляду на високу вірогідність переховування від суду, впливу на свідків, потерпілу у кримінальному провадження, підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобіганні ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки, наведені ризики, можуть бути розцінені ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Так, на переконання колегії суддів, обраний судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2023 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника обвинуваченого, про застосування менш суворого запобіжного заходу, а саме запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалами при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження його строку, не зменшились
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2023 року про продовження строку застосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3