Справа № 466/959/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/345/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2022 року про закриття кримінального провадження,
ВСТАНОВИЛА:
вищевказаною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2022 року задоволено клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012150090000037 від 16.12.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.
Кримінальне провадження №42012150090000037 від 16.12.2012, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України - закрито у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що враховуючи те, що злочини, передбачені ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України відноситься до тяжких злочинів та не відноситься до особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, з моменту вчинення правопорушення минуло понад 15 років, дане кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати вищенаведену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №42012150090000037 від 16.12.2012 на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що дана ухвала є незаконною, а висновки, з яких виходив суд при її прийнятті - передчасними і такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зібраним в ході проведення розслідування доказам.
Вказує, що із наведеними висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення кримінальних правопорушень конкретними особами та дають слідчому правові підстави для того, щоб повідомити таким особам про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.
Підкреслює, що для нього є очевидним, що злочини були вчиненні ніким іншим, як колишнім спеціалістом Львівського ОКБТІ та ЕО ОСОБА_8 , колишнім приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та їх спільником-організатором ОСОБА_10 . Саме ОСОБА_11 , попередньо отримавши завдяки допомозі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 необхідні для укладення угоди підроблені документи, 09.03.2006 здійснив незаконний продаж квартири потерпілого.
Крім цього, вважає, що в матеріалах кримінального провадження є численні докази винуватості вищезазначених осіб у вчиненні злочинів, в тому числі протоколи допиту свідків, висновки експертів, матеріали службових розслідувань та інших перевірок, вироки та постанови судів по інших епізодах, які набрали законної сили. Усі ці численні докази давно є в розпорядженні слідства, але слідчий та прокурор умисно зволікали із оголошенням підозри, постійно затягували проведення досудового розслідування та, вочевидь, чекали закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, щоб у такий спосіб закінчити досудове розслідування.
Попри вищенаведене вважає, що і прокурор, і суд зосередились виключно на положеннях статей 12, 49 КК та статті 284 КПК, та при цьому повністю залишили поза увагою його доводи, як потерпілого, щодо достатності доказів винуватості у вчиненні злочинів конкретних осіб, та ані у клопотанні до суду, ані в оскаржуваній ухвалі не надали на них жодної відповіді, а також не навели мотивів на їх спростування.
Окремо звертає увагу на те, що судовий розгляд клопотання прокурора відбувся без моєї участі, як потерпілого, та без повідомлення мене про дату, час та місце розгляду клопотання.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні підстави для вирішення питання про поновлення ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2022 року.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.
Як передбачено ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно матеріалів справи ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2022 року було постановлено без виклику ОСОБА_7 , оскільки у матеріалах справи відсутні жодні дані про те, що ОСОБА_7 був повідомлений про день, час та місце розгляду судом клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №42012150090000037 від 16.12.2012.
Згідно оскаржуваної ухвали суд врахував клопотання прокурора про розгляд справи за відсутності прокурора та прийняв рішення про розгляд даної справи у відсутності осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Крім цього, згідно матеріалів справи копія ухвали Шевченківського районного суду від 12 березня 2022 року на адресу ОСОБА_7 не направлялась
Таким чином, колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги пропущений ОСОБА_7 з поважних причин, тому його слід поновити.
Щодо розгляду справи по суті, то слід вказати наступне.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала у повній мірі відповідає наведеній нормі закону.
Згідно положень п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Як передбачено ч.4 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Таким чином, вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як встановлено у ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули, зокрема, такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, який у постанові від 22.05.2018р. у справі № 665/2387/14-к вказав, що строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.
Таким чином, слід дійти висновку, що закриття провадження у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України є безумовним, та з огляду на положення ст.284 КПК України, при не встановленні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, таке рішення приймається судом за клопотанням прокурора.
Згідно матеріалів справи прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42012150090000037 від 16.12.2012., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п.3-1 ч. 1 ст.284 КПК України.
Матеріалами справи встановлено, що вказані діяння, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України вчинялись в період 2005-2006 років.
Колегія суддів вважає, що оскільки з моменту вчинення правопорушення минуло понад 15 років, та жодне з зазначених кримінальних правопорушень не відноситься до злочинів, у разі вчинення яких давність не застосовується, тому доводи прокурора про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення діянь, передбачених ч.2 ст.190; ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України є вірними і повністю обґрунтованими.
Враховуючи, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, з моменту вчинення кримінальних правопорушень минув, а особу, яка вчинила ці кримінальні правопорушення не встановлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні, з метою встановлення особи, що вчинила дане кримінальне правопорушення, проведено ряд слідчих дій. Зокрема, проведено огляд місця події, опитано ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , проведено очну ставку між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , слідчим в порядку ст.40 КПК України, надано неодноразово доручення оперативним підрозділам з метою встановлення особи правопорушника, встановлення очевидців вказаної події, встановлення місця знаходження викраденого майна. Однак, як вбачається, що проведеними оперативно-розшуковими заходами не встановлено особу, яка вчинила дане кримінальне правопорушення та не здобуто будь які інші докази вчинення злочину.
Доводи апелянта про те, що зібрані слідством докази у своїй сукупності дають підстави для визнання конкретних осіб підозрюваними у вчиненні злочинів не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки протягом тривалого періоду часу, органом досудового розслідування постійно проводились дії на встановлення обставин вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, що і вказано прокурором у його клопотанні та належно перевірено судом першої інстанції, проте підстав для оголошення підозри конкретним особам орган досудового розслідування не встановив.
Отже, оскільки органом досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.190; ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України, а з моменту їх вчинення минуло більше 15 років, тобто строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про задоволення клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2022 року про закриття кримінального провадження - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4