Дата документу 31.10.2023 Справа № 334/536/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/536/21
Провадження №22-ц/807/1096/23
Головуючий в 1-й інстанції - Коломарено К.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарБєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іваниці Олени Олександрівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжя (повний текст рішення складено 30 квітня 2021 року) у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2021 року позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з березня 2015 року по жовтень 2020 року в сумі 99 371,34 гривень та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2021 року задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 року по 31.10.2020 року включно в сумі 99 371,34 гривень (дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят одна гривня гривень 34 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 756,67 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 67 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 756,67 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 67 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в сумі 756,67 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 67 копійок).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іваниці Олени Олександрівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не отримували послуги з централізованого постачання гарячої води, підстави нарахування послуг необґрунтовані. Крім того, заявлено про застосування строків давності в межах вимог за період з 01 березня 2015 року по 01 січня 2018 року.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.04.2008 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.12.2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23.05.1999 року - зареєстровані проживаючими за адресою: АДРЕСА_1 .
За розрахунком позивача за період з 01.03.2015 року по 31.10.2020 року включно за адресою АДРЕСА_1 надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які оплачувались не в повній мірі та несвоєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 99 371,34 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наданими доказами, відповідачі не скористались наданим їм правом надати письмові заперечення з приводу заявленого позову та правильності нарахування суми заборгованості.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Публічний розгляд, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Шляхом направлення відповідних запитів (а.с.17-19), встановлено місце реєстрації відповідачів, а саме АДРЕСА_1 .
Відповідно до ухвали від 11 лютого 2021 року справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 128 ЦПК України, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Надіслані судом судові повідомлення про розгляд справи, адресовані відповідачам, повернулися до суду з відміткою поштової установи про неможливість вручення поштового відправлення через відсутність адресату та у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно з ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Судом першої інстанції розміщені оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, якими відповідачів повідомлено про розгляд справи.
Між тим, слід зазначити, що такі повідомлення можна вважати належними лише в тому випадку, якщо зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача невідоме, проте в нашому випадку в суду були відомості щодо місця реєстрації відповідачів.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань", стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(у обох редакція, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості): житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.04.2008 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.12.2005, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23.05.1999 року - зареєстровані проживаючими за адресою: АДРЕСА_1 .
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте Концерн «МТМ» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись.
Фактичне надання цих послуг слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил.
Між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов'язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачами, Концерн «МТМ» надало розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 згідно якої відповідачам нараховано заборгованість з оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2020р. в сумі 99371 грн. 34 коп. (а.с. 8-11).
Контррозрахунку відповідачами подано не було.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу доведеності вимог позову.
Що стосується застосування строку позовної давності до заявлених вимог, то слід зазначити наступне.
Враховуючи, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції з причин неотримання за місцем реєстрації поштової кореспонденції і скаржником заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог при поданні апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе вказану заяву розглянути.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частинами 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
В розрахунку заборгованості, наданому позивачем, в графі «оплата за послуги» жодного платежу не відображено. А тому не можна вважати, що заборгованість в такий спосіб визнавалась відповідачами, а відтак й що строки якимось чином переривались діями останніх.
Позивачем заявлено про стягнення заборгованості за період з 01.03.2015 року про 31.10.2020 року. Позов заявлено 29.01.2021 року.
Відповідачі у своїй заяві про застосування строку позовної давності вказують, що позивач пропустив такий строк за вимогами у період з 01.03.2015 року по 01.01.2018 року.
Між тим, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Карантин в Україні у зв'язку з поширенням коронавірсуної хвороби вперше введено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. з 12.03.2020р., та з того часу він продовжувався до 30 червня 2023 року.
Відтак, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02.04.2020р. призупинились.
Станом на 02.04.2020р. в межі трирічної давності входить останнє щомісячне нарахування, датоване квітнем 2017р.
Таким чином, станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами за період з 01.03.2015 по 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжується на строк дії карантину, і згідно з розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води заборгованість відповідачів за період з 02.04.2017 до 31.10.2020 перед Концерном «МТМ» складає 70292,49 гривень.
Враховуючи, викладене, позов підлягає задоволенню частково з вирахуванням заборгованості, яка нарахована поза межами строку позовної давності.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є споживачем послуг позивача за вказаною адресою, то слід зазначити наступне.
Порядок проведення перерахунку за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам фізичним особам регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р., «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», введеними в дію Постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р.№ 630, «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 306/1 від 23.07.2013р. та «Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації», затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №142 від 24.03.2017р.
Зокрема, статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його, їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Порядком визначено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.
Доказів звернення до позивача з питанням про проведення перерахунку заборгованості у зв'язку з не проживання відповідачами, за адресою надання послуг надано не було, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову і відповідним розподілом судових витрат.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іваниці Олени Олександрівни задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.04.2017 року по 31.10.2020 року включно в сумі 70292,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору при подання позову у розмірі 535,24 грн. з кожного.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 996,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 3 листопада 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О. З. Поляков