Дата документу 01.11.2023 Справа № 334/2010/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №334/2010/22 Головуючий у 1 інстанції Баруліна Т.Є.
Провадження № 22-ц/807/2003/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Крилової О.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И ЛА:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
За життя його брат був одружений. Разом вони офіційно не мешкали, але він вважав її своєю дружиною. У зв'язку з наведеним він вважав, що саме дружина є спадкоємицею після смерті брата першої черги. Оскільки ніхто спадщиною не опікувався, позивач зв'язався з нею наприкінці 2021 року і саме тоді йому стало відомо, що шлюб його брата було офіційно розірвано 21.11.2017 року, а тому жодних спадкоємців, окрім нього, у брата не має.
У зв'язку з запровадженням 11.03.2020 року постановою №211 КМУ України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СОV-2» на всій території України карантину, було обмежено спілкування між людьми та ускладнено пересування країною і містом, а 24.02.2022 року Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у країні було введено воєнний стан, що перешкоджало позивачу своєчасному отриманні правової допомоги, отриманні необхідних документів та зверненні з заявою про прийняття спадщини.
Позивач звернувся до Другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, але йому було роз'яснено, що оскільки він пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини слід звернутися до суду з заявою про надання додаткового строку.
У зв'язку з наведеним, вважає, що зазначені обставини є поважною причиною, та просить надати йому можливість скористатися своїм правом на отримання спадщини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
12 жовтня 2023 року від Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради до суду апеляційної інстанції надійшов відзив, в якому Запорізька міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з не обґрунтованості заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, позивач до нотаріуса не звертався, постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не отримував. (а.с.42)
Будь яких документів, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , суду не було надано.
Брат позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчився 14 березня 2021 року, а позивач звернувся до суду тільки 16 червня 2022 року.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, (статті 1220, 1222 ЦК України).
Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого мана.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
Статтею 1262 ЦК України визначено у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Ураховуючи те, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 1277 ЦК України, спадщина може бути визнана відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини і може перейти у власність територіальної громади.
Судом першої інстанції, встановлено, що у справі, що розглядається, зазначаючи про поважність причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини, позивач посилається, що йому не було відомо, про розірвання шлюбу брата з дружиною, тому він вважав, що саме дружина була спадкоємицею після смерті брата. Крім того посилається, що у зв'язку з запровадженням 11.03.2020 року постановою №211 КМУ України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СОV-2» на всій території України карантину, було обмежено спілкування між людьми та ускладнено пересування країною і містом, а 24.02.2022 року Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у країні було введено воєнний стан, що перешкоджало позивачу своєчасному отриманні правової допомоги, отриманні необхідних документів та зверненні з заявою про прийняття спадщини.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши надані докази та пояснення, суд першої інстанції дійшов висновку, що не може визнати поважною причину пропуску строку, необізнаність позивача про розірвання шлюбу брата з дружиною. Посилання позивача на запровадження в Україні карантинних обмежень COVID-19, без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Також, суд наголосив, що незалежно від введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, позивач не був позбавлений можливості направити заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку відповідно до пункту 3.5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постанові від 28 жовтня 2019 року, справа №761/42165/17-ц зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2023 року.
Головуючий
Судді: