Справа № 930/2985/21
Провадження № 22-ц/801/2035/2023
Провадження № 22-ц/801/2034/2023
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т.Є.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю.Б.,
суддів Стадника І. М., Сопруна В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Собцевої А. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 серпня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Войницької Т. Є. в залі суду в м. Немирів Вінницької області,
в цивільній справі № 930/2985/21 за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ФОП ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 1,9493 га, кадастровий номер 0523085800:01:0010383, розташованої на території Мухівецької селищної ради Немирівського району Вінницької області згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯМ №158059.
Згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між представником ОСОБА_2 та відповідачем 01 листопада 2014 року, який був зареєстрований 29.12.2014 за номером 8293331 державним реєстратором Реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області Кухарем Віталієм Миколайовичем, земельна ділянка площею 1,9493 га, кадастровий номер 0523085800:01:001:0383, була передана в оренду відповідачу - ФОП ОСОБА_1 .
Вказаний договір оренди був підписаний представником згідно довіреності від 27.09.2012, номер в реєстрі №1147 ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 11 даного договору відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельними ділянками, не пізніше 31 грудня поточного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки.
Згідно п. 28 договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2014 року, кадастровий номер 0523085800:01:001:0383, орендар ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
На даний час відповідач не виплатив орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 01 листопада 2014 року, кадастровий номер 0523085800:01:001:0383, з 2015 по 2021 роки.
Отже, на думку позивача, порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 2015-2021 роки є порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб.
У зв'язку із наведеним, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати та просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2014 року, який був укладений між представником позивача ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований державним реєстратором Кухарем Віталієм Миколайовичем, Реєстраційна служба Немирівського районного управління юстиції Вінницької області 29.12.2014 р. №8293331, земельна ділянка площею 1,9493 га, кадастровий номер 0523085800:01:001:0383, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2014 року, який був укладений між представником позивача ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований державним реєстратором Кухарем Віталієм Миколайовичем, Реєстраційна служба Немирівського районного управління юстиції Вінницької області 29.12.2014 р. № 8293331, земельна ділянка площею 1,9493 га, кадастровий номер 0523085800:01:001:0383. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 908,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що в судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_1 систематично (протягом 2015-2020 років) не сплачував позивачу ОСОБА_2 орендну плату за користування її земельною ділянкою, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди.
Додатковим рішенням стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У вересні 2023 року ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 серпня 2023 року незаконними, необґрунтованими та такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22.09.2023 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Сопрун В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.09.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06.10.2023 справу призначено до розгляду 31.10.2023 з повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний договір оренди не може бути розірваний за рішенням суду, оскільки не визначено обв'язку відповідача сплачувати орендну плату в грошовій або натуральній формі та в якому розмірі, тому відсутній обв'язок орендаря сплачувати орендну плату, розмір та форма якої договором оренди не передбачена. Відтак, оскільки рішенням суду першої інстанції не обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі, в чому саме полягає порушення умов договору оренди відповідачем, яку конкретну суму орендної плати відповідач повинен був сплачувати згідно договору оренди землі та у якій формі, яка саме заборгованість виникла між орендарем та орендодавцем та за який період, в матеріалах справи відсутня нормативно-грошова оцінка, відповідно до якої згідно вимог чинного законодавства повинна бути визначена орендна плата, яка мала бути вказана в договорі оренди землі. Отже скаржник вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2014 між представником ОСОБА_2 та відповідачем, до задоволенню не підлягають.
У строк визначений судом відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Представник відповідача - адвокат Шишковська А. Б. апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав, а також надала відповідні пояснення.
Представник позивача - адвокат Петренко О. М. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, зазначила, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування судових рішень, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯН № 158059 ОСОБА_2 є власницею земельною ділянкою з кадастровим номером 0523084800:01:001:0383 площею 1,9493 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мухівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Немирівського району Вінницької області.
01.11.2014 між представником ОСОБА_2 , який діяв за довіреністю - ОСОБА_3 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Муховецької сільської ради, площею 1,9493 га га, кадастровий номер: 0523085800:01:001:383 строком на 49 (сорок дев'ять) років. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано 29.12.2014, індексний номер 31845044.
За умовами пунктів 9-14 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у розмірі не менше 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік у грошовій або натуральній формі за вибором орендодавця, обчислення її розміру здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації, орендна плата в грошовій формі вноситься щорічно у строк з 1 грудня до 31 грудня, в натуральній формі з 01 серпня по 30 листопада; передача продукції в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами; розмір орендної плати переглядається не рідше одного разу в три роки; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 28 договору орендодавець має право на своєчасне отримання орендної плати.
Пунктом 38 договору визначено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.11.2014 земельна ділянка передана орендарю у стані, придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається що 21.02.2022 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом вчинення шахрайських дій ОСОБА_3 - заволодіння грошовими коштами у сумі 2000 доларів США, розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України.
Як встановлено з відомостей з Державного реєстру платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, наданих суду позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року доходів у виді орендної плати за земельну ділянку від ФОП ОСОБА_1 не отримували.
Позиція апеляційного суду
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Так, у п'ятому абзаці статті 22 Закону України «Про оренду землі», у редакції, що діяла на момент підписання договору, визначено форму орендної плати. Даною статтею передбачено, що орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.
Також даною статтею чітко встановлено, що внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Зі змісту статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладання договору оренди землі) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не являлася істотною умовою договору оренди землі, а орендар - ФОП ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати таку інформацію згідно витягу з Державного земельного кадастру, що регулюється Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Факт несплати орендної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру платників податків ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків. Із зазначених документів вбачається, що позивач ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 , за період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року доходів у виді орендної плати за земельну ділянку від ФОП ОСОБА_1 не отримували.
Зазначені обставини належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 77 ЦПК України, визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за умовами пунктів 9-14 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у розмірі не менше 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік у грошовій або натуральній формі за вибором орендодавця, обчислення її розміру здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації, орендна плата в грошовій формі вноситься щорічно у строк з 1 грудня до 31 грудня, в натуральній формі з 01 серпня по 30 листопада; передача продукції в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами; розмір орендної плати переглядається не рідше одного разу в три роки; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
На підтвердження сплати орендної плати позивачу представник відповідача посилалася на показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки зазначені обставини не можуть бути підтверджені показаннями свідків, в той час, як належними доказами сплати орендної плати можуть бути: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем і підписаний орендодавцем, видаткова накладна, підписана сторонами, відомості з Державного реєстру платників податків про отримані доходи, тощо, які представником відповідача суду не надано.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що орендна плата відповідачем систематично (протягом 2015-2020 років) не виплачувалася позивачу, що є підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.
Отже договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачкою та відповідачем, має бути розірваним, оскільки власниця земельної ділянки не отримала взагалі нічого із того, на що розраховувала при його укладенні.
Щодо суми заборгованості по орендній платі, то розрахувати та стягнути у подальшому із відповідача конкретну суму заборгованості в межах строків позовної давності позивач має можливість і після розірвання договору оренди землі від 01.11.2014.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: ордер серії ВН №039682, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №707, витяг із договору №01 про надання правової допомоги від 31.03.2022, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на правову допомогу) згідно договору №01 від 31.03.2022 на суму 4 500 грн., акт №001 надання послуг від 04.04.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-04/04 від 04.04.2022 року на суму 4 500 грн., розрахунок суми загальних судових витрат (витрат на правову допомогу) у справі №930/2985/21 згідно договору №01 від 31.03.2022 на суму 10 500 грн., акт №002 наданих послуг від 19.07.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-19/07 від 19.07.2023 року на суму 6 000 грн.
Згідно наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем понесені витрати в сумі 10 500 грн.
При визначенні розміру судових витрат судом першої інстанції враховано складність справи, надані адвокатом послуги, значення справи для позивача, затрачений адвокатом час на надання послуг та їх обсяг, поведінку сторін, тривалість розгляду справи. Розмір витрат позивача є пропорційним до предмету позову, вартість послуг не є завищеною та відповідає принципам справедливості та верховенства права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, неправильного застосування норм матеріального права є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
В. В. Сопрун