ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.10.2023Справа № 902/106/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ"
до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича
про стягнення 800000,00 грн
Представники сторін:
від позивача: Качковський А.С.
від відповідача: не з'явився
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича про стягнення збитків у сумі 800000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 №20/03-24 від 31.03.2020 в частині виконання обов'язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.01.2023 відкрито провадження у справі №902/106/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.02.2023.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.05.2023 справу №902/106/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС Трейдинг" до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича про стягнення 800 000 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 вказану справу передано на розгляд судді Турчину С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" залишено без руху.
28.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 20.06.2023.
Ухвалою від 10.07.2023 Господарським судом міста Києва прийнято справу №902/106/23 до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання у справі на 10.08.2023.
У підготовчому засіданні 10.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про залишення без розгляду за заявою заявника клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" від 22.03.2023 про долучення доказів.
Протокольною ухвалою від 10.08.2022 відкладено підготовче судове засідання на 07.09.2023.
07.09.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому позивач просить суд поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, додані до клопотання.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 на підставі ст.119, ч.8 ст.80 ГПК України суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про поновлення позивачу строку для подання доказів та долучив до матеріалів справи докази, додані до клопотання від 08.09.2023.
Також у підготовчому засіданні 07.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 21.09.2023.
У підготовчому засіданні 21.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.10.2023.
Протокольною ухвалою від 05.10.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 26.10.2023, у зв'язку із неявкою сторін.
Представник відповідача у судове засідання 26.10.2023 не прибув, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600051465978.
Враховуючи приписи ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідач реалізував своє право на надання відзиву на позов та виклав свою позицію щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 26.10.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України (ПК України) та умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 №20/03-24 від 31.03.2020 щодо складання та реєстрації податкових накладних на суму, яка відповідає здійсненій позивачем попередній оплаті. Відповідач направив для реєстрації відповідні податкову накладну на суму 1332000,00 грн, у тому числі ПДВ 222 000,00 грн, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову у її реєстрації.
Зазначене мало наслідком завдання позивачу збитків у зв'язку з неможливістю віднесення суми ПДВ (800000,00 грн) до податкового кредиту та використання позивачем законного права на відповідне зменшення податкових зобов'язань.
Посилаючись на порушення відповідачем ст.201 ПК України позивачем на підставі ст.22 ЦК України та ст.224, 225 ГК України заявлено про стягнення з відповідача 800000,00 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог не подав.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
31.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЬОРДВЕЙВ УКРАЇНА ІНК.", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" (покупець, позивач) та Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича укладений договір №20/03-24 поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (продати) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року (надалі - продукція) на умовах, що вказані в цьому договорі та додатках до договору. Асортимент, кількість, якість, ціна, умови та строки (термін) поставки продукції, місце прийому-передачі, строки оплати продукції, узгоджуються сторонами шляхом визначення їх у додатках до договору, які становлять його невід'ємну частину.
Відповідно до п.2.2. договору порядок оплати вартості продукції визначається умовами відповідних додатків. Оплата вартості продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії продукції, яка оформляється додатком до договору. Сторони можуть в будь-який момент дії цього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється додатками до договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили, що загальна базова вартість продукції за цим договором становить 9600000,00 грн, у тому числі ПДВ, що складає 1600000,00 грн (п.3). Покупець зобов'язується протягом п'яти робочих днів з моменту укладення договору перерахувати постачальнику попередню оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 50% від загальної базової вартості продукції, передбаченої у п.3 цього додатку, що становить 4800000,00 грн, в тому числі ПДВ, що складає 800000,00 грн (п.5).
Умовами пункту 7.10 договору сторонами погоджено, що постачальник зобов'язується належним чином і у встановлений законодавством строк складати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, нанесення електронного підпису уповноваженої платником особи, та реєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України.
Згідно із п.7.15. договору постачальник зобов'язаний на вимогу і в строки встановлені покупцем відшкодувати покупцю усі збитки, витрати (додатково нараховані суми податкових зобов'язань, суми, на які зменшено податковий кредит, суми штрафних санкцій і пені), що нараховані контролюючими органами у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми коштів згідно зі складеними постачальником та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними або розрахунками коригування до них.
01.04.2020 на виконання умов договору позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату у сумі 4800000,00 грн, у тому числі ПДВ 800000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №642 від 01.04.2020.
На моменти виникнення спірних правовідносин позивач та відповідач є платниками ПДВ, що підтверджується наданими позивачем у матеріали справи роздруківками з Електронного кабінету платника податків на офіційному веб-сайту Державної податкової служби України та витягом з Реєстру ПДВ від 11.01.2021 №2126554500021 щодо позивача.
Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не сформував та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 4800000,00 грн, у тому числі ПДВ 800000,00 грн.
Натомість відповідач 01.04.2020 склав та подав на реєстрацію податкову накладну №8 від 01.04.2020 на суму 1332000,00 грн, у тому числі ПДВ 222 000,00 грн, реєстрація якої була зупинена у зв'язку з невідповідністю вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації зазначеної у податковій накладній для її реєстрації. Зазначене підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.04.2020.
Рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.12.2020 № 2271742/34704697 в реєстрації податкової накладної відмовлено у зв'язку з ненаданням копій документів: договір з додатками, первинні документи щодо постачання/придбання, розрахункові документи, банківські виписки, документи на підтвердження відповідності продукції.
18.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №17/10-2 від 17.10.2022, у якій просив відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №20/03-24 від 31.03.2020. Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму, яка відповідає здійсненій позивачем попередній оплаті, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків у сумі 800000,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №20/03-24 від 31.03.2020 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату у сумі 4800000,00 грн, у тому числі ПДВ 800000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №642 від 01.04.2020.
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п.187.1. Податкового кодексу (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Обов'язок відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну в ЄРПН на суму здійсненої позивачем попередньої оплати встановлений також в укладеному між сторонами договорі.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 ГК є порушення зобов'язання.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Як вже зазначалось, пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Фермерське господарство Токарчука Володимира Мефодійовича (як постачальника за договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, а саме: 4800000,00 грн, у тому числі ПДВ 800000,00 грн.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
Як підтверджено матеріалами справи 01.04.2020 відповідач склав та подав на реєстрацію податкову накладну №8 від 01.04.2020 на суму 1332000,00 грн, у тому числі ПДВ 222 000,00 грн, реєстрація якої була зупинена у зв'язку з невідповідністю вимогам п.1 Критеріїв ризиковості платника податку (квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.04.2020). Відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації зазначеної у податковій накладній для її реєстрації.
Рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.12.2020 № 2271742/34704697 в реєстрації податкової накладної відмовлено у зв'язку з ненаданням копій документів: договір з додатками, первинні документи щодо постачання/придбання, розрахункові документи, банківські виписки, документи на підтвердження відповідності продукції.
Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (далі - Порядок про зупинення), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.6 Порядку про зупинення).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п.10.11 Порядку про зупинення).
Відповідно до п.11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідач зі скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у встановленому законодавством порядку не звертався. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не скасовано та є чинним.
Судом також враховано, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Разом з тим, звернення покупця зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Таким чином, виходячи з вказаних вище положень Податкового кодексу України, у разі не проведення реєстрації податкової накладної в ЄРПН відповідачем, позивач втрачає право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, на зменшення податкового зобов'язання на суму 800000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач не виконав умови укладеного з позивачем договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №20/03-24 від 31.03.2020, а також вимоги ст.201 Податкового кодексу України. Позивач, в свою чергу, був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 800000,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних загальну суму 4800000,00 грн, у тому числі ПДВ 800000,00 грн.
Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, постанова Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21).
Таким чином, відповідач в порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 800000,00 грн.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідач заперечень проти позову та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 800000,00 грн, завданих позивачу у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №20/03-24 від 31.03.2020.
ВИСНОВКИ СУДУ
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" про стягнення з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича збитків у сумі 800000,00 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір за подання покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича (03164, місто Київ, вулиця Булаховського Академіка, будинок 2, офіс 5, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДГС ТРЕЙДИНГ" (09543, Київська область, Білоцерківський район, село Ківшовата, вулиця Свободи, будинок 67, ідентифікаційний код 42142537) збитки у сумі 800000,00 грн та витрати зі сплати судового збору 12000,00 грн
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.11.2023.
Суддя С.О. Турчин