ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 285/6774/23
провадження № 3/0285/4745/23
03 листопада 2023 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
який проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 , повторно, 28.10.2023 о 15:40 год., перебуваючи за спільним місцем проживання в АДРЕСА_1 , під час виниклої сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_3 , словесно ображав її, погрожував фізичною розправою, чим вчинив відносно неї домашнє насильство.
Розгляд справи, у відповідності до ч.2 ст.277 КУпАП, за відсутності особи, відносно якої вони складені та за наявності заяви про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
За приписами ст.173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є умисне діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім'ї, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів (п.1 ст.247 КУпАП України).
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, учинення інших правопорушень насильницького характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах Володіна проти рф, Левчук проти України зазначив, що домашнє насильство є порушенням ст.ст.3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів. Ця оцінка повинна належним чином брати до уваги особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративні правопорушення від 28.10.2023, зокрема:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №130170;
фіксацією події екстреної служби 102 про отримання повідомлення від ОСОБА_3 про вчинення домашнього насильства її сином;
протоколом прийняття заяви та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , в яких вона підтвердила обставини, зазначені у протоколі;
копією постанови від 27.07.2023 у справі № 285/4363/23 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки вони отримані у передбачений законом спосіб, уповноваженими особами, є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Однією з основних засад запобіганню та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу. Постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Оцінюючи надані докази, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 вчинив діяння, що підпадають під ознаки домашнього насильства, та його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Внаслідок дій з боку ОСОБА_2 , його мати зазнає погіршення якості життя, а також психологічних страждань у вигляді словесних образ, погроз, приниження та залякування, що викликало у неї побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги: характер вчиненого правопорушення та важливість проблеми домашнього насильства; особу ОСОБА_2 , який повторно, безпричинно, умисно, не маючи підґрунтя вчиняє домашнє насильство, діє з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім'ї, грубо ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі; всі обставини справи в їх сукупності. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, - а тому приходжу до переконання, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових правопорушень може бути досягнуто при призначенні йому покарання у виді адміністративного арешту, строк якого визначено в межах санкції статті, яка йому інкримінується. Саме таке покарання є необхідним і достатнім, сприятиме можливій зміні насильницької поведінки винної особи, формування в нього нової неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках у сім'ї, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33-35, 280, 283, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИЛА:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,
та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 536,80 гривні.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин