Справа № 161/4911/23
Провадження № 2/161/1973/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Крупінської С.С..,
секретаря Лесько Б.Я.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 29.04.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час перебування в шлюбі, ними 07.08.2020 року був укладений попередній договір на купівлю квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Валянською Т.П. за р.№ 2471. В рахунок оплати вартості вказаної квартири вносились спільні з відповідачем подружні кошти. Станом на вересень 2021 року на виконання попереднього договору відповідачем було внесені кошти в розмірі 560091,50 грн. У зв'язку з погіршенням шлюбних відносин, рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.08.2021 року шлюб між ними розірвано. 06.09.2021 року за заявою ОСОБА_4 без її згоди, останньому були повернуті сплачені кошти за попереднім договором в розмірі 560091,50 грн. Зазначає, що повернуті кошти належать їм на праві спільної сумісної власності, вносились забудовнику в період шлюбу і мають бути поділені між ними в натурі як спільне майно подружжя, виходячи з рівності часток подружжя, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Крім того, відповідачу ОСОБА_4 за адресою його проживання були надіслані вимоги про повернення позивачу половину сплачених коштів на виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири в розмірі 280045,75 грн. Однак кошти відповідачем не були повернуті. У зв'язку з чим, просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 280045,75 грн., а також судові витрати у справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31.03.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
24.04.2023 року відповідачем був надісланий відзив в якому заперечив проти задоволення позову та зазначив, що 28.12.2019 року він продав земельну ділянку, яка належала йому на праві особистої власності за 29472 грн. та відклав їх для купівлі квартири. Крім того, до укладення попереднього договору купівлі квартири, ним було отримано в позику від ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму 400000 грн., які зобов'язався повернути 31.12.2022 року. Отже, отримані кошти в розмірі 418760 грн. були сплачені забудовнику ОСОБА_6 як забезпечувальний платіж на виконання умов попереднього договору купівлі квартири. До розірвання шлюбу відповідачем сплачувались обов'язкові платежі в розмірі 570 доларів США . Після розірвання шлюбу ним припинилась оплата, тому звернувшись до забудовника ОСОБА_6 , останній повернув йому сплачені кошти в розмірі 560091,50 грн. Повернувши кошти за будівництво квартири за попереднім договором, він повернув позикодавцю ОСОБА_5 400000 грн. , які були надані ним в позику. Тому вважає, що кошти які були повернуті забудовником ОСОБА_6 не є спільною сумісною власністю подружжя.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 29.04.2012 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, про що було зроблено відповідний актовий запис № 276 (а.с.9).
В шлюбі народилась дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції (а.с.10).
Шлюбний договір сторонами не надано.
07.08.2020 року за час перебування у шлюбі між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити у продавця квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору сторони домовились, що Договір купівлі-продажу квартири має бути укладено та нотаріально посвідчено не пізніше 30.11.2022 року. Сторони дійшли згоди, що вартість квартири становитиме 843581 грн., що є еквівалентом 30620 доларів США за курсом встановленим сторонами на час укладення цього попереднього договору.
Згідно п.2.3 Договору покупець зобов'язався передавати продавцю як забезпечувальний платіж з розрахунку за основним договором купівлі-продажу квартири з 07.09.2020 року до 07.10.2022 року забезпечувальний платіж, в гривневому еквіваленті, що дорівнює 570 доларів США, а до 07.11.2022 року забезпечувальний платіж, в гривневому еквіваленті, що дорівнює 600 доларів США.
Придбання нерухомого майна за час шлюбу зобов'язує сторін ставити до відому другого з подружжя та отримувати його згоду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.08.2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано та набуло чинності 30.09.2021 року. Таким чином, майнові відносини між позивачем та відповідачем припинилися в момент розірвання шлюбу, тобто в момент набуття чинності рішенням - 30.09.2021 року.
06.09.2021 року у зв'язку з неможливістю виконання умов Попереднього договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , останнім було повернуто ОСОБА_4 сплачений забезпечувальний платіж в розмірі 560091,50 грн. (а.с.14).
Отже, право власності на нерухоме майно у сторін не виникло.
Суд не приймає також до уваги доводи відповідача про те, що забезпечувальний платіж внесений ним за попереднім договором в сумі 400000 грн. є його особистими коштами, які були надані йому на підставі договорів позики від 31.07.2020 року та 05.08.2020 року, та коштів за продаж земельної ділянки, яка перебувала в його особистій власності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ці кошти направлялися на придбання нерухомого майна за попереднім договором.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що отримані ним в борг грошові кошти були направлені на придбання квартири, а також, що ОСОБА_3 давала згоду, на укладення таких договорів і знала про придбання квартири за позичені кошти.
Відповідно до частини першої статті 60 CK України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною першою статті 61СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями статті 70СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вказаною постановою також роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що в період з 07.08.2020 року по 06.08.2021 року на ім'я відповідача ОСОБА_4 були внесені кошти на придбання нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Ці кошти були внесені в період перебування сторін у шлюбі, та 06.09.2021 року були отримані ОСОБА_4 . Так, як нерухоме майно не придбано, а попередньо внесені кошти повернуті відповідачу, то у нього виник обов'язок по поверненню їх частини позивачці, однак цього зроблено не було, а тому заявлені позивачкою вимоги підлягають до задоволення.
У відповідностідо ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2800,50 коп., у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути вказану суму.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 61, 63, 69, 70 СК України , Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
В ИР ІШ ИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в порядку поділу спільного майна подружжя в розмірі 280045 (двісті вісімдесят тисяч сорок п'ять) грн. 75 коп.
Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Сторонами по справі є: позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Повний текст рішення суду виготовлено 09.11.2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області С.С.Крупінська