СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2836/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Даниляк О.С. (вх. №2008Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2023 року у справі №922/2836/23, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якої складено 04.09.2023 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків
про стягнення 1120166459,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2023 року у справі №922/2836/23 зупинено провадження у справі № 922/2836/23 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги у справі № 918/686/21 та оприлюднення повного тексту постанови.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвокат Даниляк О.С. з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2023 року у справі та направити справу до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Предметом позову у справі №918/686/21 є стягнення заборгованості за звітні місяці лютий - березень 2021 року; з постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2493 “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи” та постанови НКРЕКП від 17.02.2021 року №235 слідує, що в період з 17.02.2021 року по 31.03.2021 року ТОВ “Оператор ГТС України” зобов'язано було по відношенню до операторів газорозподільних систем здійснювати балансування газотранспортної системи в окремий спосіб, ніж це передбачено умовами Кодексу ГТС.
Зі змісту позовних вимог у даній справі слідує, що предметом позову є стягнення заборгованості за звітні місяці березень, квітень, травень, червень, жовтень, листопад та грудень 2022 року, в оскаржуваній ухвалі вказано про те, що предметом позову у справі №922/2836/23 є стягнення заборгованості за звітні місяці березень, квітень, травень, червень, липень, серпень - вересень, жовтень 2021 року.
Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №908/2504/21.
Одночасно апелянт, посилаючись на положення ст. 256 ГПК України просила поновити строк для подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали апелянтом отримано лише 15.09.2023 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Даниляк О.С. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; призначено розгляд справи №922/2836/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Даниляк О.С. на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2023 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2836/23.
05.10.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12118), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що з огляду на обставини справи № 922/2836/23, з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства, врахування висновків Верховного Суду щодо існування певних розбіжностей у висновках з питання визначення предмету доказування у цій категорії справ та, що такі розбіжності перешкоджають формуванню усталеної судової практики судами інших інстанцій, суд правомірно задовольнив подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 922/2836/23, обґрунтовано зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/686/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
27.10.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2836/23 (вх.№ 13153).
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 910598147,64 грн. - основної заборгованості; 164353082,74 грн. - пені; 34235953,50 грн. - інфляційних втрат; 10979275,55 грн. - 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 2002000118 від 04.02.2020 року щодо сплати заборгованості за добові небаланси природного газу.
07.08.2023 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просив зупинити провадження у справі № 922/2836/23 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/686/21 та оприлюднення повного тексту постанови, яке обґрунтоване з посиланням на те, що спір у справі № 918/686/21 виник з подібних правовідносин, при цьому в процесі розгляду даної справи Верховним Судом ухвалою від 29.03.2023 року було направлено справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з посиланням на необхідність уточнення правового висновку щодо застосування п.3 розд. XIII. п.3 гл.3 розд. XIV Кодексу газотранспортної системи, у такій категорії справ у справах про стягнення заборгованості за послуги балансування за договором про транспортування природного газу.
Позивачем подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 23571/23 від 04.09.2023 року), в яких останній просив відмовити відповідачу в задоволенні клопотання з посиланням на його необґрунтованість.
04.09.2023 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Предметом розгляду є позов про стягнення з відповідача 910598147,64 грн. - основної заборгованості, 164353082,74 грн. - пені, 34235953,50 грн. - інфляційних втрат та 10979275,55 грн. - 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 2002000118 від 04.02.2020 року щодо сплати заборгованості за добові небаланси природного газу.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/110021633), ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2023 року у справі № 918/686/21 справу №918/686/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 року передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до ухвали від 29.03.2023 року у справі № 918/686/21, предметом розгляду є, зокрема позов ТОВ "Оператор ГТС" про стягнення з АТ "Рівнегаз" заборгованості в частині оплати за негативні щодобові небаланси та за перевищення замовленої потужності за період лютий-березень 2021 року за укладеним між сторонами договором транспортування природного газу.
Також, предметом розгляду судів в межах цієї справи є зустрічний позов АТ "Рівнегаз" про зобов'язання ТОВ "Оператор ГТС" привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 договору та положень розділів ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС та вчинити балансуючі дії за лютий-березень 2021 року шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та / або використання послуг балансування. В процесі розгляду справи суд першої інстанції у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовив; суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення первісного позову. АТ "Рівнегаз" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При винесенні ухвали від 29.03.2023 року у справі № 918/686/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визначив підстави передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду:
"5.Одним із ключових доводів касаційної скарги є те, що оператором ГТС не здійснювалися реальні дії з балансування, які він мав би вчиняти у разі виникнення загрози цілісності газотранспортної системи (далі - ГТС).
6. В обґрунтування цього доводу скаржник посилається на положення п.3 розділу ХІІІ, п.3 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС.
7. Відповідно до п. 3 розділу XIII Кодексу ГТС, якщо існує загроза цілісності ГТС, оператор ГТС вживає таких заходів: - купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; - регулювання обсягу надходження газу в ГТС (точки входу та / або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; - регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в ГТС; - регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора ГТС.
8. Згідно п. 3 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС вчиняє балансуючі дії шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та / або використання послуг балансування.
12. В ході розгляду касаційної скарги колегія суддів ВС КГС з'ясувала наявність певних розбіжностей у висновках Верховного Суду з питання визначення предмету доказування у цій категорії справ. На думку колегії, ці розбіжності перешкоджають формуванню усталеної судової практики судами інших інстанцій.
13. Так, у постанові від 02.12.2020 у справі № 922/3363/20, у якій ТОВ "Оператор ГТС" звертався з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення заборгованості за негативні щодобові небаланси за січень-березень 2020 року, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог у контексті, зокрема щодо: підтвердження загрози цілісності ГТС, вчинення балансуючих дій, наявності ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів, факту понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача.
14. Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 923/909/19, у якій АТ "Укртрансгаз" звернулося з позовом про стягнення заборгованості за послуги балансування природного газу за період з вересня 2018 по лютий 2019 року, погодився із висновками суду апеляційної інстанції, про недоведеність позовних вимог та, зокрема, вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність небалансів у ГТС у заявлені позивачем періоди, а також докази, які б підтверджували вчинення позивачем заходів, спрямованих на усунення загрози цілісності ГТС у зв'язку з наявністю в ній небалансів газу.
15. У постанові Об'єднаної палати від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19, у якій АТ "Укртрансгаз" звернувся з позовом про стягнення заборгованості за негативні щодобові небаланси за березень-червень 2021 року, міститься висновок про те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено чи дійсно була здійснена позивачем закупівля газу для врегулювання небалансів саме відповідача і який саме обсяг газу позивач обліковував в системі.
16. У постанові від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, у якій АТ "Укртрансгаз" звернувся з позовом про стягнення боргу за надані послуги з балансування обсягів природного газу за період з липня 2018 по лютий 2019 року, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у позові, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами сам факт надання відповідачу послуг балансування, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності небалансів в системі у заявлені позивачем періоди, а також вчинення позивачем заходів спрямованих на усунення загрози цілісності ГТС.
17. У постанові Об'єднаної палати від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, у якій АТ "Укртрансгаз" звернувся з позовом про стягнення заборгованості за негативні місячні небаланси за період березень-червень 2018 року, Верховний Суд вказав, що судам попередніх інстанцій належало встановити факт закупівлі позивачем природного газу, що використовувався для балансування в спірний період, але при цьому не відступив від висновків, що містилися в постанові від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, а також низці інших постанов.
18. У постанові від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, у якій ТОВ "Оператор ГТС" звернувся з позовом про стягнення заборгованості за негативні щодобові небаланси за травень-грудень 2020 року до ПрАТ "Коростишівгаз", Верховний Суд погодився з доводами ТОВ "Оператор ГТС" про те, що оператор ГТС здійснює балансування ГТС постійно для підтримання звичайного рівня її функціонування та недопущення виникнення загроз цілісності системи, а не лише у разі наявності прямої загрози її функціонування, а акти приймання-передачі до договорів купівлі-продажу газу підтверджують обсяги природного газу, придбаного позивачем для здійснення балансування в цілому, а не лише щодо вчинення балансуючих дій по відношенню до відповідача. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на різницю між комерційним балансуванням та фізичним балансуванням та вказав, що Кодекс ГТС не пов'язує виникнення у відповідача як замовника обов'язку з оплати послуг балансування саме з існуванням загрози цілісності ГТС. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/252/21, від 12.01.2023 у справі № 917/2033/19, від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, від 01.02.2023 у справі № 916/47/22."
В пункті 23 вказаної ухвали Верховний Суд зазначив, що вважає за необхідне уточнити правовий висновок щодо застосування п. 3 розд. ХІІІ, п.3 гл.3 розд. ХІV Кодексу ГТС, вказавши, що у такій категорії справ (стягнення заборгованості за послуги балансування за договором про транспортування природного газу) незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.
Ухвалою від 10.04.2023 року прийнято до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 918/686/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 року та призначено до розгляду справу №918/686/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 року на 02.06.2023 року.
Господарським судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19, де, зокрема, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому. Велика Палата Верховного Суду зазначила, шо термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін “подібні правовідносини”, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків у часників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права и обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, місцевий господарський суд обгрунтовано вказав на те, що спір у справі № 918/686/21 виник з подібних правовідносин, що і у справі № 922/2836/23, а саме, щодо стягнення заборгованості, яка виникла у оператора газорозподільної системи перед оператором газотранспортної системи за надання послуг балансування за договором транспортування природного газу, в частині оплати за негативні щодобові небаланси.
Такі правовідносини регулюються Кодексом газотранспортної системи та укладеним між сторонами договором транспортування природного газу.
А за таких обставин, аргументи апелянта на те, що предметом позову у справі №918/686/21 є стягнення заборгованості за звітні місяці лютий - березень 2021 року, а з постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2493 “Про затвердження Кодексу газотранспортної системи” та постанови НКРЕКП від 17.02.2021 року №235 слідує, що в період з 17.02.2021 року по 31.03.2021 року ТОВ “Оператор ГТС України” зобов'язано було по відношенню до операторів газорозподільних систем здійснювати балансування газотранспортної системи в окремий спосіб, ніж це передбачено умовами Кодексу ГТС не приймаються.
Також, у пункті 23 ухвали Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №918/686/21, зазначено про необхідність уточнення правових висновків Верховного Суду щодо предмета доказування у такій категорії спорів незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка редакція Кодексу газотранспортної системи застосовується до спірних правовідносин. Так, одним із ключових доводів касаційної скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у справі №918/686/21 є те, що ТОВ "Оператор ГТС" не здійснювало реальні дії з балансування, які воно мало би вчиняти у разі виникнення загрози цілісності ГТС; АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" вважає, що загрози цілісності ГТС не було, балансуючі дії не здійснювалися, оскільки потреба в них була відсутня; АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" зазначає, що ТОВ "Оператор ГТС" не надало будь-яких доказів вчинення балансуючих дій шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів, а непрозорість його дій зумовлена приховуванням відсутності вчинення балансуючих дій, за які нараховується плата суб'єктам ринку природного газу.
Так, у справі №922/2836/23 спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" заборгованості за березень - червень, жовтень - грудень 2022 року з оплати негативних щодобових небалансів природного газу за договором транспортування природного газу від 04 лютого 2020 року №2002000118 внаслідок відбору природного газу.
Разом з тим, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт понесення Оператором ГТС жодних обґрунтованих та реальних витрат, закупівлю природного газу та обсяги небалансу; Оператор ГТС не довів факт врегулювання ним щодобових негативних небалансів AT “Харківгаз” за березень - червень, жовтень - грудень 2022 року, а саме невчинення дій з врегулювання небалансу у спірний період, тобто наводить аргументи з приводу вирішення яких справу № 918/686/21 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
А отже, господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що уточнення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в процесі розгляду касаційної скарги у справі № 918/686/21 правового висновку щодо застосування п. 3 розд. XIII. п. 3 гл. 3 розд. XIV Кодексу газотранспортної системи у категорії спорів про стягнення заборгованості за послуги балансування за договором про транспортування природного газу безпосередньо стосується розгляду справи № 922/2386/23, оскільки вказані правові норми Кодексу газотранспортної системи регулюють вчинення балансуючих дій Оператором ГТС, фізичне та комерційне балансування.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 року №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 року №1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 року №3-р(І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Згідно зі ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Згідно з ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вирішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/686/21 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 922/2836/23 з урахуванням єдності практики із вказаних вище питань, зокрема щодо порядку застосування до спірних правовідносин п. 3 розд. XIII. п. 3 гл. 3 розд. XIV Кодексу газотранспортної системи з вказівкою про те, що у такій категорії справ (стягнення заборгованості за послуги балансування за договором про транспортування природного газу) незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання добових небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання добових небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів (як про це зазначається в п. 23 ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2023 року у справі № 918/686/21 про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).
Між іншим, як свідчать відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, розгляд справи №918/686/21 Об'єднаною палатою Великої Палати Верховного Суду триває.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на обставини справи № 922/2836/23 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду щодо існування певних розбіжностей у висновках з питання визначення предмету доказування у цій категорії справ, а також зазначення Верховним Судом на те, що такі розбіжності перешкоджають формуванню усталеної судової практики судами інших інстанцій, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 922/2836/23, та зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/686/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №908/2504/21, де, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність справ №918/686/21 та №908/2504/21 (що переглядається), та відповідно про відсутність у справі підстав для зупинення касаційного провадження до прийняття судового рішення у справі №918/686/21, не приймаються, з огляду на таке.
Так, постановою Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №908/2504/21 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної мережі "Запоріжгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №908/2504/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної мережі "Запоріжгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №908/2504/21 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення.
Разом з цим, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №908/2504/21 з огляду на те, що справа передається на розгляд Об'єднаної палати з інших підстав, аніж заявляв скаржник у своєму клопотанні та вказав на те, що не погоджується з доводами АТ "Рівнегаз" щодо відсутності єдності практики з питань визначення правової природи послуг перевищення замовленої потужності і помилковості або застарілості висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Об'єднаної палати від 15.07.2022 року у справі №921/184/21, тобто менше року тому; у справі №908/2504/21 спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з АТ "Запоріжгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.
“Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.”
Таким чином, правовідносини у справі, на яку посилається апелянт та обставини вказаної справи №908/2504/21, не є подібними до правовідносин у справі №922/2836/23, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Отже, висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - адвоката Даниляк О.С. залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.09.2023 року у справі №922/2836/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя М.М. Слободін