Справа №522/19241/23
Провадження № 1-кп/522/2932/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510001222 від 11.09.2023 р., відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 21.02.2011 р. Суворовським районним судом міста Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст. ст. 75, 76, 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
- 19.12.2012 р. Суворовським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 21.02.2011 - до позбавлення волі строком на 4 роки і 1 місяць. Звільнений 24.02.2016,
- 24.10.2022 р. Суворовським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки,
- 08.03.2023 р. Приморським районним судом міста Одеси за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, приєднано 1 місяці позбавлення волі невідбутої частини покарання за попереднім вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 24.10.2022 - до позбавлення волі строком на 4 роки і 1 місяць. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 08.08.2019 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Звільнений 08.09.2023 року,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи повторно, будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив та достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого продовжено відповідно до Указу Президента від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, - з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб; Указу Президента від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, - з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб; Указу Президента від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, - з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, - з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, - з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб; Указу Президента від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, - з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб; Указу Президента від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженого Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, - з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб; Указу Президента від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 9532-ІХ, - з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до КК України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, повторно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 11.09.2023 року приблизно о 15:40 годині ОСОБА_3 знаходячись на третьому поверсі у під'їзді багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачив незнайому йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якої на шиї знаходився золотий ланцюжок, вагою 2,71 грамів, 585 проби, у зв'язку з чим в нього виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а предметом свого посягання обрав вищевказаний золотий ланцюжок.
Реалізуючи свій злочинний план ОСОБА_3 , діючи повторно, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків, швидко зорієнтувавшись, діючи відкрито, шляхом ривку, зірвав із шиї ОСОБА_7 золотий ланцюжок, приблизною вагою 2,71 грамів, 585 проби, вартістю 4,500 гривень, належний останній.
Відкрито заволодівши вказаним чужим майном та завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 4500 гривень, ОСОБА_3 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, зазначив, що обставини кримінальних правопорушень, що описані в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Пояснив, що 11.09.2023 року приблизно о 15:40 годині, знаходячись на третьому поверсі у під'їзді багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачив незнайому йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якої на шиї знаходився золотий ланцюжок, у зв'язку з чим в нього виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а предметом свого посягання обрав вищевказаний золотий ланцюжок. Реалізуючи свій злочинний план, діючи повторно, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків, швидко зорієнтувавшись, діючи відкрито, шляхом ривку, зірвав із шиї ОСОБА_7 золотий ланцюжок, приблизною, потім покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Потерпла особа на судові засідання не з'являлася, надала заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, вчинений в умовах воєнного стану.
Судом в порядку вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувалися, окрім характеризуючих матеріалів, наданих прокурором.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на наданих у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ретельно дослідивши пояснення й щире каяття ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно нього.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з зазначеними кваліфікуючими ознаками.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - не встановлено.
Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Інкриміноване ОСОБА_3 правопорушення відноситься до тяжких злочинів згідно зі ст.12 КК України. Злочин було вчинено з прямим умислом та корисливим мотивом. Матеріальна шкода потерпілій особі відшкодована на стадії досудового розслідування, шляхом повернення майна.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів,суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, будь-який аргументів свого виправлення суду не надав. З-за значеного суд впевнений, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства та вважає доцільним призначити обвинуваченому відбування покарання у вигляді позбавлення волі. На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, -воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.
У кримінальному провадженні цивільний позов потерпіла особа не заявила.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 129, 349, 368, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк позбавлення волі, рахувати з моменту ухвалення вироку.
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання термін з дати його затримання з 11.09.2023 року (один день затримання по ст.208 КПК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст.72 КК України)).
Продовжити обраний відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 19.09.2023 р. по справі №522/17980/23, провадження 1-кс/522/5853/23 з квитанції про договір про надання фінансового кредиту та застави золотого ланцюжку кредитодавцю ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капітал» від 11.09.2023 р. на суму 3252,00 грн.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
чоловіча футболка чорного кольору із надписом «Power of Emotions HS NAVIGAZIONE» - вважати повернутою за належністю,
цифровий диск з відеозаписами камер спостереження магазину «Таврія В», DVD-R диск, на якому є відео-файл «kam_neo_Камера11_20230911153711_ та 20230911153728_-551751068» від 11.09.2023 р., квитанцію про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №001586 - зберігати в матеріалах кримінального провадження,
квитанцію про укладення договору про надання фінансового кредиту та застави золотого ланцюжку кредитодавцю ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капітал» від 11.09.2023 р. - повернути власнику.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1