Справа 522/19210/21
Провадження 1-кп/522/1131/23
УХВАЛА
01.11.2023 м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
перекладача - ОСОБА_10 ,
розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ЄРДР № 12021162470000414 від 08.04.2021, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаїв, громадянки України, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, одруженого, місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.127, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою терміном на шістдесят днів, без альтернативи визначення застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави у якості альтернативного запобіжного, посилаючись на те, що тривалий час утримується під вартою без вирішення справи по суті, ризики, заявлені прокурором, не обґрунтовані, вона має неповнолітню дитину та бабусю, що є особою похилого віку які потребують утримання та догляду.
Захисник ОСОБА_6 підтримав думку обвинуваченої, вважав, що клопотання прокурора є необґрунтованим, також зазначав про наявність у обвинуваченої неповнолітньої дитини та просив змінити їй запобіжний захід на домашній арешт. Крім того, звертав увагу на те, що до іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні застосовано більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 04.09.2023 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.11.2023.
На даний час судовий розгляд кримінального провадження ще триває.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, вирішуючи питання про доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 , з посиланням на вагомі докази, перелік яких зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів в тому числі поєднаного із застосуванням насильства небезпечного для здоров'я потерпілого, співорганізаторстві та участі у озброєній організованій групі.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Таким чином, суд вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення - продовжують існувати.
За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд вважає, що таке продовження запобіжного заходу обвинуваченій не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Разом з цим суд приймає до уваги, що хоча і з незалежних від нього причин, проте вже упродовж тривалого часу обвинувачена ОСОБА_4 утримується під вартою без вирішення обвинувачення по суті, при цьому має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує догляду та виховання.
З даних обставин суд вважає за можливе у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченої ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин суд приходить до висновку, що застава, визначена у межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде здатна забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-183, 197, 331, 370-372, 376, 392,395,532 КПК України,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 до 60 (шістдесяти днів), тобто до 30 грудня 2023 року.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 у якості альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, заставу у 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного заходу та покласти на обвинуваченого строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала, може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1