Справа № 405/6879/23
провадження № 1-кс/405/3487/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 травня 2023 року № 42023120000000084 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Києв, неодруженому, проживаючому разом із сином, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
старший слідчий в ОВС ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням обов'язків.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023120000000084 від 10.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Мешканець м. Кропивницький Кіровоградської області, ОСОБА_9 , не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрав способом незаконного збагачення - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину.
Усвідомлюючи неможливість доведення злочинного умислу самостійно, ОСОБА_9 обрав груповий характер вчинення кримінального правопорушення, а саме за попередньою змовою групою осіб. Так, в невстановлені в ході досудового розслідування час і місці, останній залучив до реалізації своїх злочинних намірів раніше знайомого громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Поінформувавши ОСОБА_5 , щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_9 запропонував йому спільними, узгодженими діями вчинити кримінальне правопорушення за вище вказаною злочинною схемою, а саме за отриманні грошові кошти здійснити незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, для безперешкодного перетину.
Розуміючи протиправний характер пропозиції ОСОБА_5 , спонукаємий корисливим мотивом та маючи на меті незаконне збагачення, заздалегідь, тобто до початку злочину, погодився на спільне його вчинення, вступивши, тим самим, з ОСОБА_9 у злочинний зговір.
Так, 11 липня 2023 року, о 15 год. 55 хв., ОСОБА_9 за адресою: м. Кропивницький, вул. Героїв-рятувальників, зустрівся з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та під час особистої зустрічі повідомив, що може сприяти в незаконному переправленні останнього через державний кордон України, більш детальну інформацію надасть після того як переговорить зі своїм знайомим в Києві ( ОСОБА_5 ).
Так, продовжуючи свої незаконні дії, спонукаємий корисливим мотивом і метою незаконного збагачення ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 про те, що знайшов особу, яка виявила бажання на перетин державного кордону України.
14 липня 2023 року, о 19 год. 40 хв. ОСОБА_9 перебуваючи у власному автомобілі Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , зустрівся з ОСОБА_10 , та під час особистої зустрічі, з відома та згоди ОСОБА_5 , повідомив, що від ОСОБА_10 для організації та сприяння йому в перетині державного кордону України необхідний певний перелік документів, а саме: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду платника податків, копія військового білету, копія диплому про освіту, дві фотокартки 3х4 у військовій формі та грошові кошти в сумі 3300 доларів США.
19 липня 2023 року, ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні відділення банку ПУМБ, що за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 12, перерахував завдаток за виготовлення документів 55000 гривень на дві банківські карти, а саме: 40000 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 та 15120 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 .
31 липня 2023 року ОСОБА_5 з відома та згоди ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив у необхідності сплати останнім, ще частини грошових коштів в сумі 30000 гривень.
10.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, особисто в руки передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 30000 гривень, за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України.
15.08.2023 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , перебуваючи у автомобілі останнього, а саме Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований біля магазину «МаркетОпт», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Євгена Тельного 13, передав ОСОБА_9 ще частину грошових коштів в сумі 25000 гривень за виготовлення документів, щодо внесення його даних до електронної системи «Шлях», що в свою чергу надасть ОСОБА_10 можливість безперешкодно перетнути державний кордон України.
Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне переправлення ОСОБА_10 через Державний кордон України, ОСОБА_5 , з відома та згоди ОСОБА_9 30.08.2023 о 12 год. 53 хв., у приміщенні кафе «McDonald's», що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна 7а, передав ОСОБА_10 частину виготовлених документів необхідних для внесення останнього до електронної системи «Шлях», що в свою чергу в подальшому надасть можливість безперешкодно перетнути державний кордон України, а саме: довіреність від благодійного фонду «Меморіал» №55 від 30.07.2023 та посвідчення №7029 учасника спілки офіцерів України при благодійній організації «Головній раді українських офіцерів» (ГРУо), в якому вже була вклеєна фотографія ОСОБА_10 у військовій формі.
В подальшому через незаконні дії ОСОБА_9 та ОСОБА_5 06.10.2023 внесено інформацію про ОСОБА_10 до інформаційної системи «Шлях», чим фактично надано засіб для перетину державного кордону України.
Таким чином, встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який кваліфікується як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Слідчий в клопотанні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими клопотання підтримали та просили задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.
Захисник у судовому засіданні надала пояснення, згідно яких заперечувала щодо задоволення клопотання. Просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання. Крім того, надала до суду документи щодо стану здоров'я підозрюваного.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023120000000084 від 10.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.к. 5 витяг з ЄРДР).
В рамках вказаного кримінального провадження 17.10.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.к. 88-91).
Щодо обґрунтованості підозри:
Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом про НСРД (а.к. 22-33), протоколом про проведення НСРД (а.к. 34-60), повідомленям про підозру (а.к. 88-91).
За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv. UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідностатті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обійматипевні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодоризиківпередбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрюваний може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, маючи при цьому всі можливості та засоби, немає стійких соціальних зв'язків у вигляді постійного місця роботи, та постійного місця проживання, а також можливості незаконного виїзду за межі території України, тому в будь-який час має можливість залишити межі території України. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі " ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_11 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_5 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КК України.
Таким чином, вказане свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крімвипадків, передбаченихчастиноюп'ятоюстатті 176 цього Кодексу.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коженмає право на свободу та особистунедоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявностіобґрунтованоїпідозри у вчиненні нею правопорушення абоякщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.
Разом з тим, слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієїстатті.
Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неїобов'язків, застава може бути призначена у розмірі, якийперевищуєвісімдесятчи триста розмірівпрожитковогомінімуму для працездатнихосібвідповідно.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбаче нопокарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
При цьому кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_5 відноситься до злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
24.02.2022 відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022,з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023,з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 3275-IX від 27.07.2023.
Згідно ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
У разі ведення на території України воєнного стану Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» (в редакції від 13.03.2022) не передбачено дозвіл на право перетину державного кордону України військовозобов'язаним чоловіками за виключенням переліку осіб вказаних у п.п. 2-1, 2-2, 2-3 цієї постанови.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 21.03.2022) визначено перелік військовозобов'язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, пунктом 2-8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» (в редакції 26.05.2022) передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Таким чином, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 здійснював незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних осіб чоловічої статті призивного віку. На даний час триває відкрита збройна агресія російської федерації наслідком якої є тимчасова окупація частини території України, десятки тисяч загиблих, руйнування військової та цивільної інфраструктури і тяжкі економічні збитки, у зв'язку з чим виїзд військовозобов'язаних осіб за кордон тимчасово обмежений. Переправляючи військовозобов'язаних осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 знижував обороноздатність України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangourasv. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення підозрюваний вчинив у період воєнного стану, його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне, як у виключному випадку, вийти за межі ч 5 ст. 182 КПК України та визначити підозрюваному ОСОБА_5 як альтернативу, заставу в розмірі, що становить 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Щодо стану здоров'я підозрюваного слідчий суддя відмічає, що медична частина державної установи виконання покарань забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим. Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.
Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.12.2023 року.
Керуючись ст.ст.176-197 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто з 10 год. 50 хв. 31.10.2023 року до 10 год. 50 хв. 17.12.2023 року.
Визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 268 400 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 42023120000000084 від 10.05.2023 року.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 в строк до 17.12.2023 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожного вимогою до слідчого, прокурора та слідчого судді або суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, як особисто, так і через третіх осіб за вийнятком участі в процесуальних діях та у суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти в залі суду під варту негайно.
Строк дії ухвали визначити до 10 год. 50 хв. 17.12.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12