Справа №385/1571/23
Провадження № 2-а/385/25/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи) в залі судових засідань Гайворонського районного суду Кіровоградської області в м. Гайвороні Кіровоградської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови серія БАД №159808 у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 09.09.2023 року серії БАД №159808.
В обґрунтування позову покликається на те, що 30.08.2023 року відносно нього інспектором СРПП ВП м. Гайворон Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова складена відносно позивача за те, що він керував мотоциклом не маючи при собі посвідчення водія та не маючи відповідної категорії та без страхового полюсу.
Копію оскаржуваної постанови отримав 30.08.2023 року, строк на оскарження встановлений 10 днів з дня отримання постанови, тобто останній день подачі адміністративного позову є 09.09.2023 року, що є вихідним днем.
За таких обставин останній день подання адміністративного позову є наступний перший робочий день, понеділок тобто 11.09.2023 року, але позивач перебував на лікуванні в період даного строку, а саме з 07.09.2023 року по 13.09.2023 року, а тому вважає строк пропущений з поважної причини за станом здоров'я.
З оскаржуваною постановою не згоден так як не винен.
Постанова від 30.08.2023 серії БАД №159808 не містить будь-яких доказів керування транспортним засобом та заборони керування транспортним засобом.
Крім того, постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень КУпАП, сама по собі не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що в такій поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Враховуючи викладене, вважає що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, від так в його діях відсутній склад відповідних правопорушень, адже відсутня суб'єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ним копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.
02.10.2023 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті в строк наданий судом. Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.
12.10.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів зазначає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, було накладено в межах наданих працівнику поліції повноважень і під час виконання службових обов'язків та було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України.
26.10.2023 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшов диск з відеозаписом та копія постанови від 30.08.2023 року серії БАД №159808 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 .
Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.
Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст. 262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016 (справа п/800/9/16) зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Ураховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що позивач не мав об'єктивної можливості оскаржити постанову у строк, передбачений ст. 286 КАС України, то суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважної причини, якою суд вважає перебування позивача на лікуванні у період з 07.09.2023 року по 13.09.2023 року, а тому цей строк підлягає поновленню.
Судом встановлено, що 30.08.2023 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшим сержантом поліції Сафіуліним В.С. винесено постанову серії БАД №159808 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с. 6).
В постанові вказано, що 30.08.2023 року о 22.40 год. в м. Гайворон по вул. Центральній ОСОБА_1 керував мопедом Honda Lead, д.н.з. НОМЕР_1 , без мотошолома, під час керування мав технічну несправність, а саме у темну пору доби не освітлювався габарит, керував мопедом, як особа без відповідної категорії «А1» та під час керування не мав при собі полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.п. 2.1 «а, ґ», п.п. 2.3, п.п. 31.1, п.п. 31.6 «б» ПДР. Приєднано згідно п.2 ст. 36 КУпАП та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.
Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справи.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Також, згідно абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, відповідно до положень ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно ч. 3, 4 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Враховуючи положення ст. 79, 162 КАС України, суд не бере до уваги відзив, а також докази, які 26.10.2023 року надійшли від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, а саме: диск з відеозаписом та копію постанови від 30.08.2023 року серії БАД №159808 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , так як суду не надано підтвердження надсилання їх копій позивачу.
Позивач вважає, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, оскільки він вказані норми не порушував та керував транспортним засобом у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2.1 «а, ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України
Згідно п.п. 2.3 «г» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Пунтком 31.1 Правил дорожнього руху передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Положеннями пункту 31.6 «б» Правил дорожнього руху визначено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яки х у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
З матеріалів справи не вбачається, що 30.08.2023 року керуючи мопедом ОСОБА_1 порушив вищевказані вимоги Правил дорожнього руху. Жодних доказів вини позивача, відповідач суду не надав.
Суд звертає увагу на те, що, виходячи з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено саме на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16а.
Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст.ст. 278,279 КУпАП, зумовлює недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.
При цьому варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року.
Відтак, суд відхиляє обставини зазначені у постанові серії БАД №159808 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , оскільки не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тобто повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи. Крім того позивач заперечує факт вчинення ним даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказані вище обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог Правил дорожнього руху, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 5 ст. 121 та ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачам порушено норми вищезазначених нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №159808 від 30.08.2023 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Щодо судових витрат, то суд зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, яка є обов'язковою для застосування суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, з відповідача - Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 205, 229, 246, 250, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови серія БАД №159808 у справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови серія БАД №159808 у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №159808 від 30.08.2023, складену поліцейським СРПП ВП №1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшим сержантом поліції Сафіуліним Віктором Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 5 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1, 5 ст. 121, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.11.2023 року
Суддя: А. М. Гришак
Дата документа 01.11.2023