УХВАЛА
про відмову у видачі судового наказу
Справа №348/2626/23
03 листопада 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Солодовніков Р.С., розглянувши заяву розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ДП «Вугільна компанія» Краснолиманська» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 56711 гривень 02 копійок,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ДП «Вугільна компанія» Краснолиманська» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 56711 гривень 02 копійок .
До матеріалів заяви долучено довідку видану ДП «Вугільна компанія» Краснолиманська», якою розраховано суму заборгованості боржника перед заявником із виплати заробітної плати в розмірі 56711гривень 02 копійок.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін, та документарна видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із п. 1 ч. 1ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).
Відповідно п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст. ст. 165,167 цього Кодексу, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України якої визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 № 1266. Удовідці зазначається: місяці розрахункового періоду, кількість календарних (на вимогу Фонду соціального страхування України - робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою, розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У наданій заявнику довідці роботодавцем зазначено заборгованість перед заявником із виплати заробітної плати в розмірі 56711 гривень 02 копійок, яка не містить обов'язкових реквізитів: дату видачі довідки, вихідного номеру, підпису керівника, а також не завірена печаткою, відповідно не є належним документом, який свідчить про безспірність розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню у наказному провадженні.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суддя не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суддя не наділена повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.
Відтак, безспірними є вимоги заявника, що випливають із зазначених і не оспорюваних цивільно-правових відносин. Вимоги заявника викладаються у заяві про видачу судового наказу та підтверджуються відповідними документами, які своєю чергою мають бути вагомими, переконливими і такими, що не викликають підозри щодо їх достовірності.
Про те, з наданих заявником документів не вбачається безспірність грошових вимог, оскільки обставини, на які він посилається, не підтверджені належними доказами.
Належним доказом наявності безспірної суми заборгованості є довідка роботодавця, яка могла бути видана ним в порядку ст. 49 КЗпПУ на вимогу працівника, оформлена належним чином.
У заяві про видачу судового наказу заявник просить про стягнення заборгованості по заробітній платі. Без дослідження довідки про заборгованість у судді відсутня можливість визначитися щодо як наявності заборгованості, так і її безспірності.
За наведених обставин, суддя приходить до висновку, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, оскільки не містить підтверджуючих документів, якими Заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, у видачі судового наказу слід відмовити, при цьому заявнику слід роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбачено п.1 ч. ст.165 цього Кодексу не є перешкодою для повторного звернення з аналогічною заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України (наказне провадження), після усунення її недоліків, а також має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Керуючись ст..ст. 163,165, 166 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ДП «Вугільна компанія» Краснолиманська» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 56711 гривень 02 копійок - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р.С. Солодовніков