Справа № 347/850/23
Провадження № 1-кп/347/166/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2023 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:
головуючої - судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косів кримінальне провадження №12023096190000046 від 22.03.2023 року за обвинуваченням - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, депутатом не являється, раніше не судимого,
- обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2020 року (справа №347/1937/20), ОСОБА_4 , зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жительки АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 2 100 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 жовтня 2020 року.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2020 року (справа №347/1937/20) набрало законної сили 09 лютого 2021 року та 05 березня 2021 року Косівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 64749588.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно положень, визначених ч. 1 ст. З Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України - при вирішенні будь-яких питань щодо дітей необхідно виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі України (ст. 180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 Сімейного кодексу України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також в ст.180 Сімейного Кодексу України.
Крім того, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Однак, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність сплати, аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 100 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття - від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному рішенні порядку, грошові кошти на утримання дитини не виплачує, шо призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають 61 526, 45 (шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять шість) гривень, (сорок п'ять) копійок.
Тобто, ОСОБА_4 злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дитини (аліментів), вчинив дії спрямовані на невиконання рішення Косівського районного суду в Івано-Франківській області, які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 грубо порушує обов'язки, покладені на нього рішенням суду та визначені нормами Конституції України і Сімейного кодексу України, та посягає на нормальний розвиток і здоров'я дітей.
ОСОБА_4 з 05.03.2021 (часу відкриття виконавчого провадження) та його ознайомлення, будучи зобов'язаним сплачувати грошові кошти, від сплати аліментів злісно ухиляється.
У визначеному рішенні, порядку грошові кошти на утримання дитини умисно не виплачував.
Заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
В результаті чого, через злісне ухилення ОСОБА_4 від сплати коштів (аліментів) на утримання дитини за період із 26.10.2020 року - заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 , станом на 21 березня 2023 року становить 61 526, 45 (шістдесят одна тисяча п'ятсот двадцять шість) гривень, і сорок п'ять) копійок.
Своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) ОСОБА_4 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що через важке матеріальне становище, оскільки він ніде не працює, у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В подальшому зобов'язується погасити суму заборгованості. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Крім визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла подала до суду заяву в якій просить розглядати кримінальне провадження у її відсутності, обставини викладені в обвинувальному акті підтримує та щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.
Допитаний судом свідок ОСОБА_7 пояснив, що на даний час в ОСОБА_4 існує заборгованість по сплаті аліментів, яку він по даний час не погасив.
Вина обвинуваченого також доводиться матеріалами справи, а саме:
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.03.2023р. та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
Копіями матеріалів виконавчого провадження №64749588, а саме виконавчим листом виданим Косівським районним судом 02.03.2021р., рішенням Косівського районного суду від 24.12.2020р. по справі №347/1937/20, постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2021р., постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 09.12.2021р., постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 09.12.2021р., розрахунками із сплати аліментів.
Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу - копії матеріалів виконавчого провадження №64749588.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого діяння і його умисні дії, що виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), що передбачено ч.1 ст.164 КК України.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставини справи й особу обвинуваченого.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння рокриттю кримінального проступку, а також, що обвинувачений проживає у важких матеріальних умовах, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 27.03.2023р., до кримінальної відповідальності раніше не притягався, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах, згідно довідок Косівської районної поліклініки №112та №116 від 24.03.2023р. не знаходиться.
Відповідно до характеристики виданої Старокутським старостинським округом Кутської селищної ради від 27.03.2023р. ОСОБА_4 зарекомендував себе з позитивної сторони, скарги на нього до виконкому сільської ради не поступали.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України. обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
А тому покарання ОСОБА_4 слід призначити у виді громадських робіт у межах санкції ч.1 ст. 164 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Витрати пов'язані із залученням експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_5 не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 349, 374, 376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1ст.164 КК України та призначити йому покарання -у виді 120 ( сто двадцять) годин громадських робіт.
Речові докази: копії матеріалів виконавчого провадження №64749588, які приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку сторонам вручити негайно.
Суддя: ОСОБА_1