Справа № 344/15303/22
Провадження № 2/344/997/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Дементьєвої А.О.; Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в розмірі 5 000 доларів США, стягнення судових витрат
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в розмірі 5 000 доларів США, стягнення судових витрат. Позовні вимоги мотивував тим, що у жовтні 2020 року, ОСОБА_1 в мережі інтернет знайшов оголошення про продаж квартир у будинку по АДРЕСА_1 . Позивач зв'язався за вказаним номером із жінкою яка при подальшій особистій зустрічі представилась як ОСОБА_3 , яка є головою ОСББ «Парк Апартментс» і їй, від власника - ОСОБА_2 делеговано повноваження проведення перемовин з потенційними покупцями. Третя особа, запропонувала Позивачу квартиру АДРЕСА_2 зазначеного будинку, після огляду якої Позивач повідомив що йому потрібен час до квітня 2021 року для обміркування пропозиції, у зв?язку із чим запропонував 5000 доларів США в якості авансового платежу. На підтвердження авансового платежу, у жовтні 2020 року між Позивачем та Третьою особою було укладено розписку про передачу зазначеної суми грошових коштів в якості «Бронювання квартири АДРЕСА_3 ». Усно сторони домовились укласти нотаріальний договір у квітні 2021 року. При цьому, станом на жовтень 2020 року та по квітень 2021 року, між Позивачем та Відповідачем не було обумовлено остаточної вартості квартири, попередній договір (договір про намір), договір завдатку, будь-який інший письмовий договір із зазначенням суми угоди та строків її оплати не укладався. Вищевказана розписка зазначених відомостей не містить. В подальшому, у 20-х числах квітня 2021 року Позивач повідомив Третій особі про відмову в укладенні нотаріального договору (попереднього договору) купівлі-продажу вищевказаної квартири через раптово виниклі фінансові труднощі. На вимогу повернути наданий авансовий платіж, Третя особа відповіла категоричною відмовою, пояснивши що раніше надана їй сума є завдатком який вона передала Відповідачу. У зв'язку із відсутністю даних власника квартири, 02.12.2021 Позивач направив Третій особі вимогу про повернення грошових коштів, яка також була проігнорована. Просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 5000 дол.США та судові витрати.
01.06.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вказана сума в розмірі 5000 доларів США була передана третій особі в якості завдатку, а не авансового платежу. Крім того, позивач сплатив третій особі кошти, знаючи що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (а.с.72-74).
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть подані в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
Третя особа в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 5 000 доларів США від ОСОБА_1 , що підтверджується оригіналом розписки (а.с.119).
Дані кошти отримані за бронювання квартири АДРЕСА_3 .
02.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до третьої особи ОСОБА_3 з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 5 000 доларів США (а.с.13).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Як зазначає представник позивача, дані кошти в сумі 5 000 доларів США були передані третій особі, яка діяла від імені відповідача в якості аванcового платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Рішенням Івано-Франківського міського від 02.11.2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовлено. Рішення набрало законної сили 05.12.2022 року. (а.с.77-79).
В даному рішенні зазначено: “Отже за змістом пояснень представника відповідача та свідка, які за їх повідомленням прийняли від позивача 5000 доларів США саме в якості застави на підтвердження факту платежу за продаж позивачу квартири АДРЕСА_3 і на підтвердження факту укладення договору з предметом продажу у власність позивача відповідної квартири. Також за змістом пояснення представника позивача та свідка відповідач та свідок домовились з позивачем про нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 для чого свідок і відповідач прибув до нотаріуса, очікували там позивача та безрезультатно протягом тривалого часу намагались зв'язатись з ним відомими їм засобами зв'язку. Однак позивач не прибув до нотаріуса для нотаріального посвідчення їх договору. Таким чином позивач недобросовісно діяв на час ухилення від прибуття до нотаріуса для виконання його обов'язку з приводу повної оплати за відповідну квартиру, а в наступному сформував позов, в якому не вказав правдиві обставини відносин з відповідачем та свідком, зазначивши в позові, що відповідач «нібито» невірно сприйняла як самого факту передання їй позивачем 5000 доларів США так і видання відповідачкою розписки про факт такого прийняття, як вказано в розписці для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 ». Отже у разі не погодження позивача із фактом складення відповідачкою розписки про отримання 5000 доларів США саме для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 » до обов'язку позивача належало не прийняття такої розписки. Таким чином судом однозначно встановлено, що позивач сплатив 5000 доларів на користь відповідача для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 », що відповідачкою і було зроблено у спосіб прийняття нею завдатку в розмірі 5000 доларів США передання їх власнику квартири - свідку ОСОБА_2 ”.“Отже сторонами вчинено правочин з оформлення завдатку за фактом скріплення їх підписами розписки про передання 5000 доларів США з метою «Бронювання квартири АДРЕСА_1 ». ”
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже посилання представників позивача, що дані кошти були сплачені як авансовий платіж спростовується вищенаведеним.
Стаття 570 ЦК України передбачає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Частина 1 ст.571 ЦК України передбачає, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може самостійно збирати докази що стосуються предмету спору.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Такий висновок суду ґрунтується на положеннях ст. ст. 77, 81 ЦПК України, а також на положеннях ст. 218 ЦК України, згідно якої заперечення факту виконання правочину повинно доводитися письмовими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченні свідків та на припущеннях.
Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи що рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.11.2022 року, яке сторонами не оскаржувалось, встановлено, що дані кошти були отримані в якості завдатку за бронювання квартири, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав його необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 546, 570, 626, 628, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 10, 76-81, 263- 265, 268, 273, 354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в розмірі 5 000 доларів США, стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 03.11.2023 року.
Суддя Пастернак І.А.