Справа № 344/4944/20
Провадження № 1-кп/344/195/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Коломиї Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, розлученої, непрацюючої, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українки, громадянки України, раніше судимої 28.09.2022 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 10.07.2023 року Івано-Франківським міським судом за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.,
якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4 (в редакції закону від 07.03.2018 року), 358 ч.4 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачена ОСОБА_8 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману вчиненому в особливо великих розмірах, повторно, а також використання завідомо підробленого документа.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, на початку 2018 року обвинувачена ОСОБА_8 познайомилась із потерпілим ОСОБА_9 , із яким розпочала підтримувати товариські відносини. Під час розмов ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_8 , що на даний час він має на меті розпочати власний бізнес та шукає справу для вдалого інвестування коштів. У подальшому, ОСОБА_8 з корисливих мотивів вирішила заволодіти грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом шахрайства. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 з метою увійти у довіру ОСОБА_9 повідомила останньому, що вона протягом тривалого часу займається веденням різного роду бізнесу та досить досвідчена у веденні підприємницької діяльності.
На початку лютого 2018 року ОСОБА_8 під приводом ведення бізнесу позичила у ОСОБА_9 гроші в сумі 2000 Євро на 1 тиждень та після спливу зазначеного терміну зобов'язалась повернути та в подальшому повернула останньому гроші в сумі 2800 Євро. У подальшому ОСОБА_8 в період часу із лютого 2018 по березень 2018 року аналогічним чином позичила у ОСОБА_9 гроші в сумі 3000 Євро та повернула 4500 Євро, а також - 1000 Євро і повернула 1500 Євро, таким чином увійшла в довіру до ОСОБА_9 . Після цього, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив з метою особистого збагачення та заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства, при невстановлених слідством обставинах шляхом підроблення офіційних документів виготовила «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території с. Дземброня Верховинського району Івано-Франківської області».
У середині березня 2018 року ОСОБА_8 з метою втілення свого злочинного наміру повідомила ОСОБА_10 , що на даний час вона виготовляє документи власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що у с. Дземброня Верховинського району Івано-Франківської області та повідомила йому, що він після оформлення нею всіх необхідних документів на землю зможе придбати вказану земельну ділянку за ціною значно нижче ринкової, однак на даний час ОСОБА_11 необхідно надати ОСОБА_8 завдаток в сумі 6500 Євро. ОСОБА_9 , перебуваючи у довірчих стосунках із ОСОБА_8 , будучи переконаним останньою, що дана угода буде прибуткова, погодився на пропозицію ОСОБА_8 і 21.03.2018 у центральній частині м. Івано-Франківська передав їй гроші в сумі 6500 Євро, які згідно офіційного курсу НБУ становили 209 867,13 гривень. Після отримання даної суми грошей ОСОБА_8 написала і надала ОСОБА_9 розписку про їх отримання із зобов'язанням повернути вказану суму грошей до 04.04.2018 у разі, якщо нею не буде виготовлено всіх необхідних документів на земельну ділянку, передавши останньому завідомо підроблений «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території с. Дземброня Верховинського Івано-Франківської області».
30.03.2018 року, продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану незаконне заволодіння коштами ОСОБА_9 шляхом обману, зателефонувала до нього та повідомила, що виготовлення документів на земельну ділянку на стадії завершення, однак їй необхідно надати ще гроші в сумі 11 000 доларів США в якості завдатку за земельну ділянку, на що ОСОБА_9 погодився та у вказаний день в центральній частині м. Івано-Франківська передав ОСОБА_8 кошти в сумі 11000 доларів США, які згідно офіційного курсу НБУ становили 291 978,42 грн., про отримання яких ОСОБА_8 написала і надала ОСОБА_9 розписку із зобов'язанням їх повернути до 02.04.2018 року. На початку квітня 2018 року ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_8 та запитав про результати виготовлення необхідних документів для переоформлення земельної ділянки, на що остання, продовжуючи вводити в оману ОСОБА_9 , користуючись довірою останнього, повідомила, що для завершення оформлення документів їй необхідно вчинити певні дії і надати 3000 доларів США.
04.04.2018 року ОСОБА_9 , перебуваючи по вул. Мазепи в м. Івано-Франківську, будучи переконаним в добросовісності намірів ОСОБА_8 та сприймаючи її доводи як реальність, передав останній гроші в сумі 3000 доларів США, які згідно офіційного курсу НБУ становили 78 988,70 грн. За таких обставин ОСОБА_8 шахрайським способом заволоділа грошима ОСОБА_9 на загальну суму 580 834,25 грн., чим заподіяла ОСОБА_9 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Крім того, 21.03.2018 року обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи в центральній частині м. Івано-Франківська з метою незаконного заволодіння коштами ОСОБА_9 , шляхом обману, використала завідомо підроблений «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із вмістом Рішення Бистрецької сільської ради» від 09.11.2017 року, яке згідно висновку судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/109/09-243ТД/19 від 31.10.2019 року та висновку судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/109/09-242ПЧ/19 від 13.11.2019 року містить ознаки підроблення; двох довідок, виданих виконкомом Бистрецької сільської ради, які згідно висновку судово-технічної експертизи документів № СЕ-19/109/09-238ТД/19 від 29.10.2019 року та висновку судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/109/09-239ПЧ/19 від 07.11.2019 року містять ознаки підроблення; акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та акту вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для ведення особистого селянського господарства, які згідно висновку судово-технічної експертизи документів № СЕ-19/109/09-240ТД/19 від 30.10.2019 року містять ознаки підроблення.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненому визнала в повному обсязі, суду пояснила, що через свого знайомого вона познайомилась з потерпілим ОСОБА_9 в якого вона попередньо позичала кошти, які повертала вчасно. В подальшому в 2018 році обвинувачена позичала кошти в потерпілого згідно написаних боргових розписок. Вказані кошти обвинувачена не повернула, оскільки мала також борги перед іншими людьми. Обвинувачена підтвердила, що розуміє якої шкоди вона спричинила людям та потерпілому ОСОБА_9 , за що дуже шкодує та обіцяє більше не повертатись до такої діяльності. Обвинувачена у вчиненому щиро розкаялась, просила суд суворо її не карати.
Крім визнання обвинуваченою своєї вини, її вина у вчиненому доводиться сукупністю наступних доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що він через знайомого познайомився з обвинуваченою ОСОБА_8 . На прохання останньої він неодноразово позичав кошти, які вона спочатку повертала з відсотками. Так, першою сумою, яку він позичив були кошти 2000 євро, при поверненні обвинувачена надала ОСОБА_9 вже 2800 євро. Надалі протягом березня-квітня 2018 року обвинувачений передав ОСОБА_8 декілька раз грошові кошти в сумі 6500 євро, 11000 доларів США. Останньою сумою були кошти 3000 доларів США, які потерпілий передав обвинуваченій біля відділення Ощадбанку в м.Івано-Франківську. Це ті кошти, які обвинувачена мала повернути потерпілому з відсотками. Потерпілий також підтвердив, що обвинувачена 31.03.2018 року, з метою заволодіння в нього коштами переконувала його та представляла відповідні документи на земельну ділянку, з метою гарантування повернення боргу. На даний час шкода йому не повернута, а тому цивільний позов він підтримує в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 працює в ТзОВ «Компанія Західземпроект» та займається виготовленням проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. В 2020 році до них на фірму приходив слідчий та показував відповідні документи де містився схожий на його підпис. При цьому, відбиток печатки кардинально відрізнявся від тієї, яка є в ТзОВ «Компанія Західземпроект». Одночасно свідок підтвердив, що жожних документів по земельній ділянці в с.Дземброня він не виготовляв.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначив, що з 2006 року він працював головою Бистрецької сільської ради. Свідок підтвердив, що обвинувачена ОСОБА_8 ніколи не зверталась до вказаної сільської ради з заявами щодо оформлення тих чи інших земельних ділянок. При пред'явленні слідчим відповідних документів для огляду жодного підпису свідка не було, а відтиск печатки був не Бистрецької сільської ради.
Крім цього, вина обвинуваченої у вчиненому доводиться іншими письмовими і речовими доказами по справі, які були предметом дослідження в ході судового розгляду справи.
Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.10.2019 року, потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що в період з березня по квітень 2018 року ОСОБА_8 шахрайським способом заволоділа грошовими коштами в сумі 14000 доларів США та 6500 євро, які належали потерпілому.
Відповідно до протоколу обшуку від 03.12.2019 року за місцем проживання обвинуваченої було проведено обшук з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Протоколами вилучення зразків для експертного дослідження від 19.12.2019 року, 10.12.2019 року та 21.10.2019 року було відібрано експериментальні зразки підпису обвинуваченої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_12 .
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №СЕ-19/109/09-243TД/19 від 31.10.2019 року, відбиток круглої гербової печатки «Україна * Бистрецька сільська рада» в рішенні 3 сесії сільської ради 5-го скликання від 19.11.2017 року виконаний не печаткою Бистрецької сільської ради, відбитки якої надані для дослідження в якості зразків для порівняння.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/109/09-242ПЧ/19 від 13.11.2019 року, підпис в графі «Сільський голова» у рішенні 3 сесії сільської ради 5-го скликання від 19.11.2017 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної дідянки» виконаний не ОСОБА_13 , а іншою особою.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/109/09-239ПЧ/19 від 07.11.2019 року, підпис в графі «Сільський голова» у двох довідках, виданих виконкомом Бистрецької сільської ради ОСОБА_14 , виконані не ОСОБА_13 , а іншою особою.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №СЕ-19/109/09-238TД/19 від 29.10.2019 року, відбиток круглої гербової печатки «Україна * Бистрецька сільська рада * Верховинського району Івано-Франківської області код 2620881000» в двох довідках, виданих виконкомом Бистрецької сільської ради ОСОБА_8 виконані не печаткою Бистрецької сільської ради, відбитки якої надані для дослідження в якості зразків для порівняння.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №СЕ-19/109/09-240TД/19 від 30.10.2019 року, відбиток круглої гербової печатки «Україна * Бистрецька сільська рада * Верховинського району Івано-Франківської області код 2620881000» в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр.. ОСОБА_15 від 2017 року та акті вибору та обстеження земельної ділянки передбаченої для ведення особистого селянського господарства від 2017 року виконаний не печаткою Бистрецької сільської ради, відбитки якої надані для дослідження в якості зразків для порівняння.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №СЕ-19/109/09-315TД/19 від 14.01.2020 року, відбиток круглої гербової печатки «Україна м.Івано-Франківськ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО Код328773638 «Західземпроект» в заяві ОСОБА_8 до директора ПП «Західземпроект про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 14.11.2017 року, в пояснювальній записці ОСОБА_16 , в завданні на виконання робіт проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 , в вихідній земельно-кадастровій інформації проектанта ОСОБА_16 , на титульній сторінці Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 виконаний не печаткою ПП «Західземпроект», відбитки якої надані для дослідження в якості зразків для порівняння.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/109/09-313ПЧ/19 від 15.01.2020 року, підпис в графі «Директор ПП Західземпроект» від імені А.Демко на титульній сторінці Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства на території с.Дземброня Верховинського району Івано-Франківської області виконані не ОСОБА_12 , а іншою особою.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/109/09-314ПЧ/19 від 17.01.2020 року, рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_8 в розписці про отримання грошових коштів в сумі 3000 доларів, розписці про отримання грошових коштів в сумі 11000 доларів, розписці про отримання грошових коштів в сумі 6500 євро виконані обвинуваченою ОСОБА_8 .
Відповідні речові докази, боргові розписки про отримання обвинуваченою від потерпілого 11000 доларів США, 3000 доларів США та 6500 євро були предметом дослідження в судовому засіданні.
Таким чином, в ході повного, всебічного дослідження доказів по справі, судом було достовірно встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 , за допомогою обману незаконно заволоділа коштами потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 580834 грн. 25 коп.
При цьому, обвинувачена з метою заволодіння коштами потерпілого, з метою увійти в довіру перед цим позичала кошти та в подальшому повертала їх з відсотками. Суд звертає увагу, що обвинувачена спонукала потерпілого до передачі своїх коштів, не маючи при цьому жодних можливостей для їх повернення. Вказана поведінка обвинуваченої ОСОБА_8 свідчить про те, що її дії носять виключно неправомірний характер, направлений на незаконне заволодіння майна в потерпілого шляхом шахрайства. В своїх поясненнях обвинувачена також підтвердила, що вона не повернула кошти потерпілому бо вона мала боргові зобов'язання перед іншими особами.
Згідно зі ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов'язання - не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов'язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство (постанова Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №755/10138/16-к).
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-250кс16, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб'єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Будь-яких даних про те, що ОСОБА_8 мала реальні можливості та бажання виконати взяті на себе зобов'язання матеріали кримінального провадження не містять. Більше того, в самих поясненнях обвинувачена ОСОБА_8 вказує на те, що вона не повертала кошти потерпілому ОСОБА_9 бо вона мала боргові зобов'язання перед іншими особами. Суд вважає, що саме це і є шахрайство. Крім цього, згідно показань потерпілого та матеріалів справи обвинувачена ОСОБА_8 заволодіваючи коштами шляхом обману використовувала підроблені документи щодо наявності в обвинуваченої земельної ділянки. Остання обставина щодо використання підробленого документа також підтверджує умисел обвинуваченої на заволодіння в потерпілого коштами за допомогою шахрайства з використанням обману.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення поза розумним сумнівом, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
У даному кримінальному провадженні судом поза розумним сумнівом доведено вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.4, 358 ч.4 КК України.
Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ст.ст.190 ч.4 (в редакції закону від 07.03.2018 року), 358 ч.4 КК України, оскільки вона вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману вчиненому в особливо великих розмірах, повторно, а також використання завідомо підробленого документа.
При призначенні обвинуваченій покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вини у скоєному не визнає, думку потерпілого, який наполягає на призначенні обвинуваченій суворої міри покарання, пов'язаної з позбавленням волі.
Обставиною, що пом'якшує обвинуваченій покарання є щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_8 судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання в межах санкції ст. 190 ч.4 (в редакції закону від 07.03.2018 року), 358 ч.4 КК України, зокрема, у виді позбавлення волі та штрафу, з конфіскацією всього належного їй майна, так як вказане покарання буде необхідне і достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Одночасно, оскільки обвинувачена вчинила злочин до постановлення вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 року, згідно якого ОСОБА_8 було засуджено за ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України до чотирьох років позбавлення волі та вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.07.2023 року до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.., покарання їй слід призначити за правилами, передбаченими ст.70 ч.4 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченої ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої в результаті кримінального правопорушення підлягає до задоволення, з наступних підстав. Так. відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 шляхом шахрайства, незаконно заволоділа грошовими коштами в потерпілого ОСОБА_9 в сумі 580834 грн. 25 коп., що і підлягає стягненню з обвинуваченої. В той же час, суд вважає, що в результаті злочинних дій обвинуваченої потерпілому також було завдано моральних страждань, які виявились в тому, що обвинувачена шляхом обману заволоділа в потерпілого коштами в особливо великих розмірах, у зв'язку з чим ОСОБА_9 пережив відповідні психологічні та душевні страждання, що змусило його докладати додаткові зусилля для відновлення організації свого звичного ритму життя. Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Суд вважає, що незаконно заволодівши коштами в особливо великих розмірах потерпілому було спричинено відповідну моральну шкоду. Суд приходить до висновку, що з врахуванням глибини моральних страждань, які зазнав потерпілий та матеріального становища обвинуваченої, сума морального відшкодування в сумі 20 000 грн. буде цілком справедливою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (в редакції закону від 07.03.2018 року) ч.4 ст.358 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 4 ст.190 (в редакції закону від 07.03.2018 року) КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного їй майна;
- за ч. 4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього належного їй майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 року та вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.07.2023 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, з конфіскацією всього належного їй майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_8 рахувати з моменту взяття під варту за вироком Івано-Франківського міського суду від 28.09.2022 року, а саме з 16.08.2023 року, зарахувавши при цьому в строк відбуття покарання термін перебування обвинуваченою під вартою в період з 28.09.2022 року по 25.10.2022 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченої ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої в результаті кримінального правопорушення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 580834 грн. 25 коп. спричиненої матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди, а всього разом 600834 (шістсот тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 25 коп.
Стягнути із обвинуваченої ОСОБА_8 в користь держави 15386 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 98 коп. за проведення судових експертиз.
Долю речових доказів вирішити наступним чином: оригінали боргових розписок написаних обвинуваченою - повернути потерпілому ОСОБА_9 ; оптичні носії інформації із відеозаписами та інші речові докази (документи) - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Головуючий суддя ОСОБА_17 ЛАЗАРІВ
Судді
ОСОБА_18