Справа №: 343/1823/23
Провадження №: 2/0343/503/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/1823/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на її користь на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з присуджених Долинським районним судом Івано-Франківської області 17.10.2012 у справі № 0906/865/12 у твердій грошовій формі в розмірі 500 грн, на стягнення їх в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповіданого віку і не більше 10 прожиткових мінімумів, щомісячно з часу ухвалення судового рішення та до досягнення сином повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що у шлюбі з відповідачем у них народилися ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося і на підставі рішення суду їхній шлюб було розірвано, неповнолітніх на той час дітей залишено проживати з нею. Рішенням суду від 17.10.2012 присуджено стягнення аліменів з відповідача на її користь на утримання дітей у розмірі по 500 грн на кожну дитину щомісяця до досягнення ними повноліття. ОСОБА_2 сплачував аліменти до досягнення дочкою повноліття та продовжує сплачувати їх на утримання сина. Однак, розмір присуджених на сина в 2012 році аліментів не дозволяє в повній мірі забезпечити його життєдіяльність та потреби. Син виріс та поребує більших витрат на його утримання. Крім того з початку російської агресії проти України виросла інфляція, життя подорожчало, що у свою чергу потягнуло відповідну зміну матеріального становища як її, так і сина.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково зазначила, що вона розлучена вже близько 12 років та залишилась проживати сама з двома дітьми. На них відповідач сплачував аліменти, однак по досягненні дочкою повноліття, він припинив такі сплачувати. Вона самостійно несла витрати на утримання дочки на час її навчання. Крім того, у їхнього сина проблеми з осанкою, внаслідок чого скривився прикус, тому вона несе значні витрати на його лікування, відвідування ним реабілітаційних програм, відвідування необхідних спортивних секцій, що суттєво погіршило її матеріальне становище. На даний час розмір аліментів на сина складає близько 1400 гривень на місяць, що є незначною сумою. Йому пішов 13 рік, він потребує значно більших витрат. Вона щодня дає йому до школи на харчування по 70 гривень. Також несе щомісячно витрати на відвідування ним різноманітних гуртків: дзюдо, плавання, оплачує навчання в музичній школі, витрачає кошти на його лікування. Вона працює вчителем, тому отримуватих нею доходів не вистачає для покриття усіх витрат. Також вона допомагає своїм батькам, які є похилого віку та хворіють, однак раніше вони їй допомагали утримувати дітей. Їй не відомо, чи працює відповідач, хоча їй розповідали, що неодноразово бачили його в процесі роботи на заправці, він платить аліменти в мінімальному розмірі і вже на одну дитину, тому його матеріальне становище покращилось в порівнянні з періодом, коли призначались аліменти.
Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом надсилання рекомендованих поштових відправлень (а.с. 17, 22, 39) за місцем реєстрації (а.с. 15), які повернулися на адресу суду з відмітками "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 28-29, 43-44, 63-64) та шляхом розміщення оголошень про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 25, 41, 49, 72). Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань суду не подавав.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 01.08.2023 відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
13 вересня 2023 року від представника позивачки - адвоката Дутвекича М.В. поступила заява про витребування доказів, яка попередньо направлена відповідачу, про що долучено відповідне підтвердження.
Ухвалою суду від 03.10.2023 з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області витребувано інформацію щодо сплати відповідачем єдиного соціального внеску.
18 жовтня 2023 року представник позивачки на електронну адресу суду скерував заяву про долучення доказів по справі, які попередньо були направлені відповідачу, про що він подав відповідні докази, а також клопотав про завершення розгляду справи за відсутності сторони позивачки.
19 жовтня 2023 року з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області поступила витребовувана судом інформація.
Відповідач відзиву, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи за місцем своєї реєстрації шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, а також шляхом розміщення оголошень про виклик до суду на офіційному сайті судової влади. Згідно із ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також те, що відповідач у встановленому законом порядку повідомлявся про місце, день і час судового засідання, клопотань про відкладення судового засідання чи відзиву на позов не подавав, позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за відсутності відповідача та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, про що постановив протокольну ухвалу від 30.10.2023, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.2011, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є сторони по справі (а.с. 5).
Як вбачається з рішення Долинського районного суду Івано-Франкіської області від 02.11.2012, шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , 1997 р.н., ОСОБА_3 , 2011 р.н., залишено проживати з мамою (а.с. 7).
На підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.10.2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно на утримання неповнолітніх дітей. Стягнення аліментів розпочато з 02.10.2012 (а.с. 6).
Для виконання вказаного рішення 17.10.2012 видано виконавчий лист (а.с. 8).
Як вказала позивачка, вона несе витрати на утримання сина, які значно перевищують розмір стягнутих на його користь аліментів, оскільки оплачує відвідування ним гуртків, музичної школи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку з відділу культури Долинської міської ради № 6 від 28.08.2023, в якій вказано, що за навчання ОСОБА_3 протягом січня-травня було здійснено оплату в розмірі 2250 гривень, а також довідку з Долинської дитячої школи естетичного виховання ім. М.Антоновича від 03.10.2023, згідно з якою ОСОБА_3 навчається у школі на відділі народних інструментів, оплата за навчання складає 500 гривень на місяць (а.с. 36, 61). Також вона витрачає значні кошти на лікування зубів, виправлення його осанки, прикусу, на що вказують відповідні довідки (а.с. 52-60).
Між сторонами виник спір щодо підстав для зміни способу стягнення аліментів на неповнолітнього сина з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.
Оцінка суду:
суд, вислухавши позивачку, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з такого.
В силу вимог ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Як вбачається з ч. 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року у справі №643/11949/19.
Позивачці за рішенням суду від 17.10.2012 визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 гривень на двох дітей. Дочка досягла повноліття, тому аліменти на її користь не стягуються. Натомість розмір аліментів, який продовжується стягуватись на сина є недостатнім для його утримання, оскільки за час, який минув після стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, значно збільшився законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, в силу досягнення певного віку хлопчик потребує більше коштів для забезпечення його розвитку, навчання, відвідування гуртків, підтримки здоров'я, а інфляційні процеси, які відбулися в державі за останні роки, не дозволяють позивачці забезпечити належне матеріальне утримання дитини та її нормальний фізіологічний розвиток на визначену судом суму аліментів.
Наявні у справі докази в сукупності із законодавчим збільшенням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зростаючими потребами сина сторін, встановленими обставинами дають підстави для зміни способу стягнення аліментів, оскільки забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації та сприятиме кращому захисту інтересів дитини.
Враховуючи те, що заявлені позивачкою вимоги ґрунтуються на положеннях СК України, відповідають інтересам дитини, покращують її матеріальне становище, тому суд приходить до висновку, що є підстави для зміни способу стягнення, визначених раніше судом аліментів з твердої грошової суми у розмірі 500,00 гривень до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, та задоволення позову.
Щодо понесених сторонами судових витрат, суд зазначає таке:
беручи до уваги те, що позов задоволений повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави суд стягує судовий збір у розмірі 1073,60 грн, від попередньої сплати якого позивачка звільнена.
Щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що основні положення про витрати на професійну правничу допомогу містяться у ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Позивачка на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу надала такі документи:
- договір про надання правової допомоги № 52 від 27.07.2023, укладений між адвокатом Дуткевичем М.В. та Попадинець Л.В., відповідно до якого його сторони погодили, що орієнтовний розмір витрат за надання правової допомоги складає 4000 грн, які сплачуються по касовому ордеру на підставі відповідного розархунку (а.с. 9);
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Дуткевичем М.В. (а.с. 10);
- додатковий розрахунок процесуальних витрат (акт виконаних робіт) до договору № 52 від 27.07.2023, в якому зазначено, що адвокатом Дуткевичем М.В. надано такі послуги: консультація та організація збору документів (40 хв) - 500 грн, складання позовної заяви (120 хв) - 1500 грн, ведення справи у суді (як встановлено з матеріалів справи, під час її розгляду адвокат неодноразово звертався із запитами до контролюючих органів, подавав до суду письмові клопотання, долучав додаткові докази) - 2000 грн, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши його (а.с. 12);
- квитанція до прибуткового касового ордера № 57 від 27.07.2023, в якмоу вказано, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Дуткевичу М.В. 4000 грн за складання позову та ведення справи у суді (а.с. 11).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, тобто на оплату послуг адвоката, є доведеним, обґрунтованим та співмірний, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання, складанням процесуальних документів, доводи яких враховані судом при прийнятті рішення. При цьому, відповідачем не було ні подано, ні заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, не були наведені ним також і обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з відповідача в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу складає 4000 грн і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки в повному розмірі.
На підставі викладеного, ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 150, 180, 182-184, 192 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2012 року в цивільній справі № 0906/865/2012, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі 500 гривень щомісячно на частку заробітку (доходу) платника аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили і проводити до повноліття дитини, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2012 року в цивільній справі № 0906/865/2012.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний зміст рішення буде складено до 03 листопада 2023 року.
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич
Повний зміст рішення складено 03 листопада 2023 року.