Справа № 191/2609/23
Провадження № 2/191/648/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
12.06.2023 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про зменшення розміру аліментів.
У позовній заяві позивач посилався на те, що 17 березня 2020 року рішенням Старобільського районного суду Луганської області справа № 431/559/20 було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 .
28 вересня 2020 року Старобільським районним судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної з ОСОБА_4 дитини у розмірі частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття.
Після розірвання шлюбу та видачу судового наказу у позивача змінилися об'єктивні обставини для виконання даного рішення, а саме: він одружився, в шлюбі у нього народилася дитина - син ОСОБА_5 , 2022 р.н., яких він має забезпечувати фінансово та створювати належні умови для їх існування, а відтак змінився його сімейний стан, що впливає і на матеріальне становище, та є підставою для зміни розміру аліментів.
До того ж, після вторгнення російської федерації 24.02.2022 року на територію України позивач був змушений шукати захисту та облаштовувати нове житжя разом із сім'єю в новому місті, що потребує в тому числі і фінансових затрат ( на оренду житла), так як він з родиною не може залишитися на вулиці.
Всі ці обставини позбавляють позивача можливості сплачувати аліменти у розмірах, встановлених рішенням суду, але свою дитину від першого шлюбу він любить і розуміє свій обов'язок щодо її утримання, а відтак звертається до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів задля відвернення негативних наслідків у вигляді утворення боргу та можливого застосування до нього у подальшому інших заходів примусового характеру в рамках виконання рішення суду. Тому ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір аліментів з 1/4 частини на 1/6 всіх видів доходу. Дана сума буде для нього прийнятною, він зможе утримувати свою дитину від першого шлюбу та новостворену сім'ю, створювати мінімальний комфорт для усіх.
Згідно Розпорядження Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальну підсудність Старобільського районного суду Луганської області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 20.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
У сьогоднішнє судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_6 є спільна малолітня дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2023 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.9).
Відповідно до судового наказу Старобільського районного суду Луганської області від 28 вересня 2020 року по справі №431/3519/20 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаю з 04 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7-8)
04.09.2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 04.09.2021 року Старобільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.10).
У другому шлюбі у позивача народився син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 20.12.2022 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.11).
Відповідно до довідки від 03.09.2022 року №1601-7501265786 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, згідно зі статтею 141 СК України.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину передбачені положеннями статті 181 СК України та визначаються за домовленістю між ними. Зокрема, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом, відповідно до ч.1 ст.192 СК України.
Виходячи зі змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Аналогічно і значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки він одружився вдруге і в них з дружиною народився син ОСОБА_5 , 2022 р.н.
Аналіз вищевказаної ст.192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану не є самостійною та не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Про що зазначено в Постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2017/19 та від 09.09.2021 року по справі №554/3355/20.
Тобто, зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_7 сина ОСОБА_10 не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, позивачем також не надано жодних доказів щодо його доходів, що могли б засвідчити його майновий стан.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, то у позовних вимогах слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15 ЦК України, ст. ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 48, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 265, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 03.11.2023 року.
Суддя О.І. Окладнікова