Справа № 212/8515/23
1-кс/212/1211/23
УХВАЛА
01 листопада 2023 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника - ОСОБА_3 , прокурора Криворізької північної прокуратури - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12023041730001212 від 03 жовтня 2023 року за ст.336 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
27 жовтня 2023 року в провадження слідчого судді надійшла вказана скарга, в якій просили поновити процесуальний строк оскарження постанови слідчого СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12023041730001212 від 03 жовтня 2023 року за ст.336 КК України, визнати вказану постанову безпідставною та передчасною, а також скасувати постанову та зобов'язати начальника СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області повторно внести подане повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 23 серпня 2023 року за Вих.№ к-юр/5315 до ЄРДР та поновити досудове розслідування стосовно дій військовозобов'язаного ОСОБА_7 за ст.336 КК України.
В обґрунтування скарги зазначено, що 29 серпня 2023 року за вих № к-юр/5315 від 23 серпня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до ВП № 3 КРУП ГУНП України в Дніпропетровській області було подане повідомлення про кримінального правопорушення за ст.336 КК України. В повідомленні йшлося про те, що військовозобовязаний ОСОБА_7 підлягає загальній мобілізації, пройшов військово-лікарськукомісію ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно довідки 112/4241 від 06 червня 2023 року військово-лікарської комісії є придатний ло військової служби. 04 липня 2023 року військовозобов?язаний ОСОБА_7 під особистий підпис отримав повістку про необхідність явки до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 25 липня 2023 року о 7:00 годин, для подальшого проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , проте у зазначений термін військовозобов?язаний не прибув. 25 липня 2023 року о 9:45 годині ОСОБА_7 надав пояснення, де зазначив, що він не з?явився у визначений термін на відправку, так як він є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об?єднання свідків Єгови в Україні. 30 серпня 2023 року вказані відомості внесено до ЄРДР за № 12023041730001212. 03 жовтня 2023 року слідчим СВ ВП № 3 КРУП ГУНП України в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 120230417300041212 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення за ознаками ст.336 КК України. 18 жовтня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла постанова про закриття кримінального проваджения від 03 жовтня 2023 року, з якою ІНФОРМАЦІЯ_2 не згоден, вважає її передчасною та необгрунтованою. У оскаржуваній постанові відсутні будь-які інші дані, що надали б можливість прийняти рішення про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ст.336 КК України. При цьому, статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку тa мобілізацію", визначений перелік підстав коли військовозобов?язані не підлягають призову на військову службу, і вказаною статтею не передбачено підстав звільнення від військової служби під час мобілізації за релігійними переконаннями. В той же час статтею 4 Закону України "Про альтернативну службу" передбачено, що на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість й проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. Однак, військовозобов?язаний ОСОБА_7 призивався для проходження військової служби під час мобілізації.
У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені у скарзі та просила її задовольнити, вказуючи, що в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, оскільки особа ухиляється від військової служби під час мобілізації, посилаючись на обставини, які не передбачені законом, а саме на свої релігійні переконання.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказуючи, що постанова слідчого є належним чином обґрунтованою і законною, при цьому сторона обвинувачення не вбачає в діях ОСОБА_7 ознак ухилення від військової служби під час мобілізації, оскільки ОСОБА_7 має гарантоване ст.35 Конституції України право на заміну військового обов'язку альтернативною службою.
Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду скарги, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності особи, рішення якої оскаржується.
Слідчий суддя, заслухавши представника скаржника, прокурора дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з таких підстав.
Слідчим суддею з витребуваних матеріалів кримінального провадження встановлено, що 30 серпня 2023 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ст.336 КК України за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_7 , діючи умисно з 25 липня 2023 року без поважних причин, ухиляється від призову за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію” (ЄО № 17291 від 29 серпня 2023 року).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06 червня 2023 року ОСОБА_7 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки, пройшов військово-лікарську комісію та визнаний придатним до військової служби.
В цей же день, 06 червня 2023 року ОСОБА_7 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій повідомив, що з 29 липня 2000 року він є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в України, у зв'язку з чим з 09.11.2006 року по 12.05.2008 року він проходив альтернативну військову службу. 28 лютого 2015 року Керівним комітетом Релігійної організації “Релігійний центр Свідків Єгови в Україні” був призначений на посаду священнослужителя. Відповідно до його релігійних переконань, його навчене по Біблії сумління не дозволяє йому користуватися зброєю, вчитися воювати та вбивати людей, у зв'язку з чим ОСОБА_7 просив забезпечити йому гарантоване ст.35 Конституції України та ст.9 Європейської Конвенції право на свободу віросповідання, зокрема, заміну виконання військового обов'язку невійськовою (альтернативною) службою, а також не здійснювати його виклик для відправлення до збірного пункту та не вручати йому відповідних повісток, оскільки виконання цієї частини військового обов'язку суперечить його релігійним переконанням, оскільки відправлення до збірного пункту відбувається виключно для подальшого відправлення до військової частини.
До вказаної заяви додано довідку № 2117 від 05 червня 2023 року Релігійної організації “Релігійний центр Свідків Єгови в Україні”, згідно якої ОСОБА_7 з 29 липня 2000 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в Україні. 28 лютого 2015 року призначений Керівним комітетом Релігійної організації “Релігійний центр Свідків Єгови в Україні” на посаду священнослужителя - старійшиною (єпископом) збору, згідно п.3.1.5 Статуту року Релігійної організації “Релігійний центр Свідків Єгови в Україні”, який зареєстрований 30 березня 1992 року Радою у справах релігій при Кабінеті Міністрів України із змінами та доповненнями, зареєстрованими 19 грудня 2017 року Міністерством культури України.
08 червня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь ОСОБА_7 , у якій вказано, що Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» не визначено порядок проходження такої служби під час мобілізації. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена, тому заміна військової служби альтернативною (невійськовою) під час війни українським законодавством не передбачена. У зв'язку з чим ОСОБА_7 запропоновано виконати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни.
04 липня 2023 року ОСОБА_7 з,явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де отримав відповідь на свою заяву щодо заміни військової служби, а також йому вручено повістку на відправку до військової частини на 07.00 год. 25 липня 2023 року.
19 липня 2023 року ОСОБА_7 звернувся до Голови Дніпропетровської обласної адміністрації із заявою, в якій просив замінити йому військову службу на невійськову (альтернативну), оскільки він є членом релігійної організації Свідків Єгови, на підтвердження чого надав відповідну довідку.
З відповіді Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07.08.2023 року, вбачається, що оскільки ОСОБА_7 виповнилося повних 36 років, проходження ним альтернативної (невійськової) служби не надається можливим, оскільки Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про альтернативну (невійськову) службу» проходження альтернативної (невійськової) служби військовозобов'язаними, які досягли 27-річного віку, в особливий період законодавством не передбачено.
Згідно рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 25 липня 2023 року о 07.00 годині солдат запасу ОСОБА_7 не з'явився до збірного пункту для відправки у військову частину для проходження військової служби за мобілізацією, згідно УПУ № 255/2023.
З показань свідків, допитаних в ході досудового розслідування, які є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_7 прибув до збірного пункту 25 липня 2023 року о 09.45 годині, повідомивши, що він не з'явився на відправку, оскільки він є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в України, документів на підтвердження поважності причин неявки не надав.
В матеріалах досудового розслідування також наявна пояснювальна ОСОБА_7 від 25 липня 2023 року, яку він надав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо причин неявки на збірний пункт о 07.00 годині 25 липня 2023 року, у якій вказано, що він не з'явився, оскільки має особисті релігійні переконання і є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в України.
Постановою слідчого СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 03 жовтня 2023 року кримінальне провадження № 120230417300041212 закрито у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення за ознаками ст.336 КК України, виходячи з вимог ст. 35 Конституції України, Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066, п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскаржуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження, вважав, що в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, оскільки останній ухиляється від військової служби з релігійних переконань, при цьому ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено підстави для звільнення від військової служби під час мобілізації за релігійними переконаннями, крім того діючим законодавством України взагалі не передбачено порядку проходження альтернативної (невійськової) служби під час воєнного стану, окрім строкової служби.
Оцінюючи зміст оскаржуваної постанови, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Право громадян України на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу", передбачено також у ст.4 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.5, п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан в Україні вводиться в дію указом Президента України про введення воєнного стану, у якому, серед іншого зазначаються: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено до теперішнього часу.
У розділі 3 вказаного Указу, Президентом України визначено вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, а саме: конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Виходячи зі змісту п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, зазначений перелік не містить обмежень прав і свобод, гарантованих ст.35 Конституції України, а отже під час воєнного стану не обмежуються права осіб, для яких виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням на заміну виконання цього обов'язку альтернативною (невійськовою) службою.
У відповідності з Положенням про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2066 від 10.11.1999 року до переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, відноситься, в тому числі Свідки Єгови.
Отже, системний аналіз діючого законодавства України дозволяє стверджувати, що право людини на сумлінну відмову від військової служби пов'язане із гарантіями ст. 35 Конституції України, Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», а також ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (далі - МПГПП) у офіційному тлумаченні п.п. 2, 11 Загального коментаря Комітету по правах людини ООН № 22 від 27.09.1993 р. [2] та п. 19 Заключних зауважень Комітету по правах людини ООН щодо Сьомої періодичної доповіді України від 22.08.2013 р. та ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у офіційному тлумаченні п. 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 р. у справі Bayatyan v. Armenia [3] та п. 36 рішення Європейського Суду з прав людини від 15.09.2016 р. у справі № 66899/14 Papavasilakis c. Grece [4], які є частиною законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України.
При цьому, діючим законодавством дійсно не врегульовано питання порядку проходження альтернативної (невійськової) служби під час мобілізації в умовах воєнного стану особами, для яких виконання військового обов'язку суперечить їх релігійним переконанням. Натомість Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу" та Положенням про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066 передбачено порядок проходження альтернативної (невійськової) служби лише для осіб, які підлягають призову на строкову військову службу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану 17.07.1997 року Законом України № 475/97-ВР, передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії.
Реалізація громадян на вказане право неодноразово підтверджена в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Баятян проти Вірменії» (скарга № 23459/03 від 07.07.2011 року), в п. 110 якого зазначено: «несприйняття військової служби - коли мотивом такого несприйняття є серйозний та нездоланний конфлікт між обов'язком служити в армії та переконанням конкретної особи або його глибокими та невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним і значущим, що на нього поширюється гарантії статті 9 Європейської конвенції»; п. 112: «неявка заявителя для проходження військової служби є проявом його релігійних поглядів. У зв'язку з чим, притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від призову є втручанням в його свободу сповідувати свою релігію, гарантії якої передбачені п. 1 ст. 9 Європейської конвенції»; п. 128: «Європейський Суд приходить до висновку, що притягнення заявителя до кримінальної відповідальності представляє собою втручання, яке не є необхідним в демократичному суспільстві за змістом ст. 9 Європейської конвенції, отже, мало місце порушення даної норми».
Аналогічними є обґрунтування в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бухаратян проти Вірменії» (скарга № 37819/03 від 10.01.2012), у справі «Цатурян проти Вірменії» (скарга № 37821/03 від 10.01.2012).
Також, у постанові Європейського суду з прав людини (мирова угода) у справі «Стефанов проти Болгарії» (скарга № 32438/96 від 03.05.2001 року, зазначено (п. 14), що: «повинно бути припинено будь-яке кримінальне провадження, ініційоване в Болгарії з 1991 року у відношенні громадян Болгарії, які відмовилися від війскової служби на підставі переконань, але в той же час висловили готовність пройти альтернативну цивільну службу…; альтернативна цивільна служба… не повинна бути пов'язана з військовими установами…; в період проходження цивільної служби особи, що відмовляються від служби в армії на підставі переконань, повинні мати рівні по відношенню з іншими громадянами Болгарії права на свободу сповідувати свої переконання індивідуально…».
У справі «Ерчєп проти Турції» (скарга № 43965/04 від 22.11.2011 року), Європейський суд з прав людини зазначив (п. 61), що: «заявитель, являючись Свідком Єгови, намагався отримати звільнення від військової служби не задля своєї вигоди чи зручності, а у зв'язку зі своїми невдаваними релігійними переконаннями. Європейський суд також відмічає, що заявитель ніколи не відмовлявся від виконання своїх громадянських обов'язків в цілому, а навпроти, відкрито просив власті надати йому можливість пройти альтернативну цивільну службу…».
У справі «Телятніков проти Литви» (скарга № 51914/19, рішення від 7 червня 2022 року), Європейський суд з прав людини встановив, що: «неповага держави до заперечень заявника проходити військову службу з релігійних міркувань не була «необхідною в демократичному суспільстві», що порушило статтю 9 Конвенції (свобода думки, совісті і релігії)».
Крім того, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року розглянуто кримінальне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року, якою вирок суду першої інстанції від 13.11.2014 року, яким обвинуваченого визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому ст. 336 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення залишено без змін.
Вказаною ухвалою, ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ констатував, що відсутність механізму проходження альтернативної (невійськової служби) служби в період мобілізації не може бути підставою для притягнення обвинуваченого до відповідальності за ст. 336 КК.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 задовго до початку війни в України, а саме з 29 липня 2000 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в Україні, тобто його світогляд та віросповідання є сталими і незмінними протягом тривалого часу, а отже не пов'язані із введенням воєнного стану в Україні та бажанням уникнути проходження військової служби.
При цьому, виконуючи свої позитивні зобов'язання держава України в особі відповідного Жовтнево-Тернівського військкомату визнала право ОСОБА_7 на альтернативну службу, яку він проходив з 09 листопада 2006 року по 12 травня 2008 року замість строкової сліжби, згідно даних його облікової картки до військового квитка, що наявний в матеріалах кримінального провадження.
В ході досудового розслідування також встановлено, що ОСОБА_7 вчинив всі можливі та доступні йому дії задля реалізації свого конституційного права на заміну військової служби альтернативною (невійськовою служби) службою, шляхом звернення як до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також Дніпропетровської обласної державної адміністрації, однак можливість реалізації такого права ОСОБА_7 забезпечена не була.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з думкою сторони обвинувачення щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України за ознаками: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.284 КК України, слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.286 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч.1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Оскільки рішення слідчого про закриття кримінального провадження оформлене постановою, копію якої отримано заявником ІНФОРМАЦІЯ_2 18 жовтня 2023 року, при цьому скаргу подано до суду 27 жовтня 2023 року, тому строк на оскарження постанови заявником не пропущений, а отже поновленню не підлягає.
В ході досудового розслідування слідчим проведено всі необхідні слідчі дії, витребувані документи, допитані свідки, при цьому жодній особі не повідомлялося про підозру, а отже слідчим правомірно, в межах наданих ст.40 КПК України повноважень, прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Дослідженням змісту оскаржуваної постанови слідчого встановлено, що постанова прийнята з дотриманням вимог закону, є належним чином мотивованою та достатньо обґрунтованою, у зв'язку з чим слідчим суддею не встановлені підстави для її скасування, а отже в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, 306-307, 309, 370 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні скарги начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12023041730001212 від 03 жовтня 2023 року за ст.336 КК України
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 03 листопада 2023 року о 14.20 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1