ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 527/2007/23 Номер провадження 11-кп/814/2521/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2023 року за №12023170510000192, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 01 грудня 2023 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Кухарі Ковельського р-ну Волинської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, учинити інше кримінальне правопорушення, суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, визначене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, має: постійне місце проживання, на утриманні неповнолітню дитину, самостійно з'являвся до слідчого й суду; у провадженні відсутні докази на підтвердження пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення; думку потерпілої, яка повідомила, що не має претензій і не відчуває страху до ОСОБА_8 , уважала, що він не повинен перебувати під вартою.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України - вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням із використанням геніталій у тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди з використанням її безпорадного стану та яка в силу малолітнього віку не мала можливості чинити опір.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши суспільну небезпеку й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
При цьому, ОСОБА_8 хоча в силу ст.89 КК України є не судимим, між тим, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що обвинувачений до затримання працював укладальником-пакувальником ПП «Віктор і К», де характеризувався позитивно, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілої особи щодо виду запобіжного заходу ОСОБА_8 , яка сама по собі не є вирішальним фактором у ході обрання цього заходу забезпечення кримінального провадження (в тому числі зважаючи на наявність інших ризиків, не пов'язаних із впливом на потерпілу), однак ці обставини з огляду на викладені вище дані в їх сукупності, не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини інкримінованого ОСОБА_8 умисного особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та недоторканості малолітньої особи, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , що виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й особистого зобов'язання, про що просить апелянт.
Твердження захисника, які пов'язані з необхідністю здійснення оцінки доказів для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, позбавлені підстав, оскільки виходять за межі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Ураховуючи викладене вище, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4