УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6970/21 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.
Категорія 36 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 296/6970/21 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року, ухваленого під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року у розмірі 44 647,96 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що квартира АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, споживачами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказано, що відповідачі не в повному обсязі сплачують кошти за надані послуги, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, що підтверджується розрахунком нарахувань по особовому рахунку.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року позов КП«Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року у розмірі 44 647,96 грн (сорок чотири тисячі шістсот сорок сім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» 1 135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень) судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» 1 135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень) судових витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що вона не є власником квартири АДРЕСА_1 , не проживає за вказаною адресою вже багато років, а відповідно не користується послугами позивача, а відтак не є належним відповідачем у справі. Зазначає, що ніяких договорів із позивачем не укладала, жодного доказу існування договірних відносин між нею та КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР до суду позивач не надав, відтак будь-які зобов'язання перед позивачем у неї відсутні. Власником квартири була ОСОБА_4 , саме вона зазначена, як споживач комунальних послуг в бухгалтерських документах, після її смерті власником став ОСОБА_5 , який є сином померлої і прийняв спадщину, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, доданим до апеляційної скарги. Наголошує, що про розгляд справи судом першої інстанції належним чином повідомлена не була та була позбавлена можливості здійснити захист своїх прав, а дізналася про існуванння судового рішення лише після арешту банківського рахунку, на який надходила державна допомога по народженню дитини. Крім того, позивачем було пропущено загальний строк позовної давності, при цьому не надано жодного доказу про переривання строку позовної давності фактичною сплатою коштів за надані послуги. Окрім того, не погоджується із сумами боргу та періодами, за які він був нарахований.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що загальні строки позовної давності пропущені не були, позов подано до належного відповідача, оскільки у апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечує факту реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та не надала доказів, що постійно проживає в Київській області.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом , що у зв'язку з наданням послуг з централізованого опалення Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на послуги Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради. Особовий рахунок оформлений на ОСОБА_4 (а.с.3).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуками ОСОБА_4 , та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою начальником відділу збуту Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради Cущицьким Ю.В (а.с.3).
Згідно із наявними у матеріалах справи розрахунками заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, у розмірі 44 647,96 грн(а.с.8).
Відповідачем до матеріалів справи долучено розрахунки, згідно яких по особовому рахунку ОСОБА_4 здійснено проплату - у липні 2018 року - 150 грн, у травні 2021 року - 1000грн., у червні 2021 року - 800грн, у липні 2021 року - 566грн (а.с.7-8).
Згідно з доданої до апеляційної скарги Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 в частці 1/3 та ОСОБА_6 в частці 1/3 (а.с.94-100). Щодо іншої частки та права власності на неї, відомості у матеріалах справи відсутні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні докази, що у відповідачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, у розмірі 44 647,96 грн, доказів на спростування наявності якої відповідачами надано не було. За наведених обставин, суд дійшов висновку про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, у розмірі 44 647,96 грн.
Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду з огляду на таке.
Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» в місті Житомирі здійснює послуги по теплопостачанню.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, Закону України «Про теплопостачання» 02 червня 2005 року №2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами) (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечується послугами централізованого опалення, які надаються позивачем. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування.
За період із 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року залишаються не оплаченими послуги з централізованого опалення вищезазначеної квартири, у розмірі 44 647,96 грн.(а.с.8).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із матеріалів справи вбачається, що за інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_5 (частка власності 1/3) та ОСОБА_6 (частка власності 1/3) (а.с.94-99).
У частині 4 статті 319 ЦК України закріплене правило про те, що власність зобов'язує.
Частиною 1 статті 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до положень ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).
Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 є споживачем послуг КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності інших осіб, доказів права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 матеріали цієї справи не містять, докази, що між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири відсутні.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою не дає підстав вважати, що вона є споживачем послуг. До того ж ОСОБА_2 стверджує, що вона фактично проживає в АДРЕСА_3 та, зокрема, надає докази народження нею дитини у м. Борисполі.
Окрім того, вимоги позивача до ОСОБА_2 про те, що вона зобов'язана відповідати за боргами, починаючи з 01 листопада 2015 року є безпідставними ще й тому, що на той час вона була ще й неповнолітньою.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення порушив норми матеріального та процесуального права, які призвели до неповного встановлення обставин справи, які мали правове значення для вирішення спору, а тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України воно підлягає до часткового скасування, а апеляційна скарга до часткового задоволення.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що хоча й ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду від 15 лютого 2023року та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити, проте апеляційну скаргу вона подавала від свого імені, ОСОБА_1 апеляційну скаргу не подавав та не уповноважував ОСОБА_2 на вчинення будь-яких дій від його імені, а тому рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_1 не переглядалось.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2023 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 01 листопада 2015 року по 01 травня 2021 року у розмірі 44 647,96 грн (сорок чотири тисячі шістсот сорок сім гривень дев'яносто шість копійок) скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення відмовити.
Скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» 1 135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п'ять гривень) судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: