УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №288/2495/22 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу № 288/2495/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирської області, про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Зайченко Є.О. у смт Попільня,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив звільнити його від сплати аліментів, призначених рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року, на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 березня 2022 року. Стягувати з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року вирішено стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 13.05.2017. Вищевказаним рішенням також шлюб між сторонами було розірвано.
Зазначив, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, обставини змінились - старший син ОСОБА_8 досягнув повноліття, а молодший ОСОБА_9 з 05 березня 2022 року по даний час проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні.
З початку навчального року 2022 року ОСОБА_9 влаштувався до Липківської гімназії ім. М.І. Шпака Попільнянської селищної ради Житомирської області, в якій на даний час навчається в 7 класі. Вказав, що враховуючи ту обставину, що син ОСОБА_9 проживає разом із ним, він звернувся до державного виконавця із заявою про зупинення стягнення аліментів за вказаним вище рішенням на користь відповідачки, проте Закон України «Про виконавче провадження» не містить відповідних положень, а тому аліменти продовжують стягувати.
З часу проживання ОСОБА_10 з ним, з 05 березня 2022 року по даний час, відповідачка перераховувала кошти на утримання сина на його картковий рахунок та повертала сплачені аліменти за рішенням суду. Виходячи із наведеного вказав, що існують підстави для звільнення його від сплати аліментів у зв'язку із тим, що його син проживає разом із ним та перебуває на його повному утриманні. При цьому наголосив, що питання про припинення виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 слід вирішити саме з часу його проживання із батьком - з 05 березня 2022 року, тобто з часу, коли змінились обставини. Виходячи із наведеного, також просив стягнути на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_10 .
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від сплати аліментів, призначених рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року, на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 грудня 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмір 496 гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом беззаперечно встановлено, що син ОСОБА_9 проживає разом із ним в АДРЕСА_1 , де син навчається з початку навчального року в Липківській гімназії ім. М.І. Шпака Попільнянської селищної ради Житомирської області. Дійшовши правильного висновку про наявність підстав для припинення стягнення аліментів з часу звернення позивача до суду, місцевий суд припустився помилки при ухваленні рішення про відмову у стягненні аліментів на утримання сина із відповідачки. Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність судового рішення про визначення місця проживання дитини із батьком, оскільки такого спору між сторонами не існує, а сину ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 виповнилося 14 років і він самостійно може обирати місце проживання з одним із батьків. Крім того наголошує, що і рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22.01.2018 питання про визначення місця проживання ОСОБА_10 не вирішувалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , актовий запис за № 4 /а.с. 5/.
Відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2018 року шлюб зареєстрований, 27 квітня 1996 року Кривенською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, актовий запис № 1, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано та вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі одної третьої частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 13 травня 2017 року /а.с. 6-7/.
21 січня 2020 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 », актовий запис № 56 /а.с. 11/.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 травня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Житомирського району про звільнення від сплати аліментів - відмовлено, з тих підстав, що проживання дитини з батьком тимчасове, в майбутньому він може проживати з матір'ю, на даний час не визначено місце проживання дитини, крім того за період проживання сина з позивачем відповідач відмовилась від аліментів на його утримання /а.с.8-10/.
Із довідки Липківської гімназії ім. М.І. Шпака Попільнянської селищної ради № 19 від 25 листопада 2022 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 7 класі Липківської гімназії ім. М.І. Шпака Попільнянської селищної ради. /а.с.12/
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому будинку осіб № 369 від 23 грудня 2022 року виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирської області, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.13/
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 1026/01-27 від 14 грудня 2022 року Попільнянського відділу державної виконавчої служби, станом на 14 грудня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП 57430353 - відсутня /а.с.14/.
Відповідно до квитанцій від 21 жовтня 2022 року та 15 грудня 2022 року ОСОБА_2 здійснювала перекази коштів на рахунок ОСОБА_10 /а.с. 15-16/.
Із роздруківки з ОСОБА_15 по його банківському рахунку вбачається, що ОСОБА_2 перераховані кошти ОСОБА_5 , які їй надходили від ДВС у Попільнянському районі за період з 21.05.2022 по 15.02.2023 (21.05.2022, 01.06.2022, 30.06.2022, 18.08.2022, 26.08.2022, 21.10.2022, 15.12.2022, 17.01.2023, 15.02.2023) на загальну суму 48628 гривень 69 копійок.
Також, роздруківки про відправлення Нової Пошти вбачається, що ОСОБА_2 направлені посилки ОСОБА_6 на загальну суму 5970 гривень, грошових коштів на суму 3000 гривень /а.с. 46-52/
Із копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що вона звільнена з останнього місця роботи 05.03.2022 /а.с. 53/.
Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (діти сторін), ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , які пояснили, що ОСОБА_2 виїхала за кордон у березні 2022 року у зв'язку із війною, а син ОСОБА_9 почав проживати із батьком.
Задовольняючи вимогу про звільнення від сплати аліментів, суд першої інстанції, встановивши, що на даний час неповнолітній син ОСОБА_5 перестав проживати з матір'ю, а проживає з батьком ОСОБА_1 , тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважав за необхідне захистити порушене право позивача шляхом звільнення від примусового стягнення на користь матері аліментів, бо сімейний стан платника аліментів та особи, що їх одержує змінився, а саме син ОСОБА_5 проживає з батьком.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції вказав, що проживання сина з батьком не є безумовною підставою для стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання сина за наявності судового рішення про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання цього ж сина, так як наразі не вирішено питання щодо визначення місця проживання дитини сина ОСОБА_5 та до суду не надано доказів перебування дитини на утриманні батька. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів.
Колегія суддів не погоджується із рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину з 08.07.2017 не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та показів допитаних у судовому засіданні свідків, обгрунтовано встановлено, що неповнолітній ОСОБА_17 , проживав разом із матір'ю, а з березня 2022 року проживає з батьком.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, було допитано ОСОБА_5 , який пояснив, що він проживає з татом, та його жінкою ОСОБА_18 , які його забезпечують усім необхідним. Вказав, що мати (відповідачка) з квітня 2022 року проживає в Німеччині, до того він проживав з мамою в м. Києві. Він визначився, що і надалі буде жити з татом, оскільки у нього погані стосунки із новим чоловіком матері. Також пояснив, що аліменти стягувались із батька на користь матері, але з часу проживання із батьком вона їх повертала на його рахунок, але не в повному обсязі.
Таким чином, судом встановлено, що син сторін ОСОБА_17 самостійно обрав місце проживання з батьком і на час розгляду справи в суді не виявив бажання змінити своє місце проживання, більше того наполягав, що і в подальшому буде проживати разом із батьком, окремо від матері, на користь якої стягуються аліменти.
Встановлено і не спростовано відповідачкою того, що вона проживає в Німеччині, їх спільний з позивачем син ОСОБА_9 проживає від неї окремо. Дитина проживає в Україні за місцем фактичного проживання свого батька, що підтверджується матеріалами справи та свідченнями неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже на момент звернення позивача з цим позовом. ОСОБА_5 , якому виповнилось 14 років, наголосив, що він зробив свій вибір проживати з батьком. Вказані обставини є істотними та такими, що дають підстави для стягнення аліментів на користь батька.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Відтак, з урахуванням предмета спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Визначальною підставою стягнення аліментів є доведення факту проживання дитини із одержувачем аліментів за відсутності спору про визначення місця проживання дитини. В даному випадку спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 відсутній, до того ж, колегія суддів враховує вік дитини, яка вже може самостійно обирати з ким із батьків їй проживати, а тому колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги думку дитини щодо її бажання проживати з батьком і в подальшому, хоча на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_10 було неповних 14 років (13 років та 11 місяців), з урахуванням того, що мати дитини фактично проживає за кордоном. Таким чином посилання місцевого суду на відсутність рішення суду про визначення місця проживання дитини, як підставу для відмови у стягненні аліментів за наведених вище обставин є безпідставними, а доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає слушними.
Як вже зазначалося, відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Тому батьки несуть відповідальність за утримання дитини в рівних частках, проте з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сама відповідач ОСОБА_2 не надає власних коштів на утримання сина систематично, а перераховує кошти лише з сум аліментів, отриманих від позивача ОСОБА_1 (і то не в повному обсязі), що свідчить про те, що ОСОБА_2 особисто не в повній мірі виконує обов'язки, встановлені законом на утримання нею неповнолітнього сина.
Виходячи із наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи встановлені обставини справи та факт проживання неповнолітнього ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком, існують підстави для стягнення аліментів на його користь на утримання неповнолітнього сина, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.
Визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з'ясувати необхідний рівень коштів, який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов'язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідачкою не доведено, що вона надавала постійну матеріальної допомогу своєму сину, а додані копії квитанцій про переказ коштів не свідчать, що ці кошти перераховувались позивачу як аліменти на утримання дитини і що такі перекази носили регулярний характер.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Таким чином, встановивши, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання, відповідачка не надає систематичної допомоги на утримання спільного сина, з урахуванням того що, відповідачка є особою працездатного віку, має певний дохід (протилежного не доведеного) та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина, а також виходячи з завдань цивільного судочинства, в забезпечення інтересів дитини, які полягають, окрім іншого, в гарантованому отриманні достатнього та необхідного матеріального утримання, що покладається в обов'язок батьків, при визначенні розміру аліментів, виходячи з суспільно визнаного обсягу необхідних щомісячних витрат на утримання дитини, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення аліментів на його користь на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі частини з усіх доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 26 грудня 2022 року(з дня звернення до суду) і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення аліментів, ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням нового судового рішення - про задоволення позову.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, тому в розумінні положень ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 1488, 60 грн за подання апеляційної скарги, а всього -2481 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26 грудня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 2481 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текс постанови складено 02.11.2023.
Головуючий Судді: