С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
____________________________________________________________________________________________
Провадження 1-кс/760/8801/23
В справі 760/20859/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
І. Вступна частина
13 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
детектива НАБУ ОСОБА_4
розглянув скаргу ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні № 52023000000000328 від 20.07.2023.
ІІ. Мотивувальна частина
11 вересня 2023 року до слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про відмову у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні № 52023000000000328 від 20.07.2023.
На обґрунтування скарги зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000328 від 20.07.2023 за фактом вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України.
Скаржник ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог зазначав, що кримінальне провадження за № 52023000000000328 від 20.07.2023 було зареєстроване саме за його заявою, разом з якою ним було подане і клопотання про визнання його потерпілим.
У відповідь на вказане клопотання Скаржником отримано постанову від 24.08.2023 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні.
Скаржник вважає вказану постанову безпідставною. Зазначає, що подана заява про вчинення кримінального правопорушення стосувалася надання ОСОБА_5 детективам НАБУ у кримінальному провадженні №52022000000000301 недостовірних доказів - показань в якості свідка та потерпілого, які зрештою стали підставою для прийняття слідчим суддею необгрунтованого, на думку Скаржника, про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Проте без проведення будь-яких якої перевірки отриманих фактичних даних детектив прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання, не зважаючи на те, що в самій заяві про вчинення кримінального правопорушення зазначено, до яких саме негативних наслідків для Скаржника призвів вчинений, на його думку, ОСОБА_5 злочин.
Відтак постанову від 24.08.2023 просить скасувати та зобов'язати детектива визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні Скаржник підтримав подану скаргу.
Детектив ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував, наполягаючи на тому, що жодних доказів, які б свідчили про заподіяння внаслідок злочину шкоди ОСОБА_6 наразі досудовим слідством не встановлено, а тому постанова від 24.08.2023 є цілком законною та обгрунтованою.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як встановлено, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52023000000000328 від 20.07.2023 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України.
Зазначене кримінальне провадження зареєстроване на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , яке полягало у наданні ним неправдивих показань в якості свідка та потерпілого у кримінальному провадженні №52022000000000301, в межах якого ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-3 КК України.
Встановлено, що постановою детектива НАБУ ОСОБА_4 від 24 серпня 2023 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про залучення його до провадження в якості потерпілого.
На обґрунтування вказаної постанови детектив зазначив, що досудовим розслідуванням не встановлено фактів заподіяння моральної та майнової шкоди ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або заяви про залучення його до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч. 5 ст. 55 КПК України).
Як вбачається з наявних матеріалів, предметом розслідування у кримінальному провадженні є можливе надання свідком/потерпілим ОСОБА_5 завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні №52022000000000301, які, серед іншого, покладені в основу повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-3 КК України, тобто надання завідомо неправдивих показань з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту.
Подаючи заяву про залучення його в якості потерпілого, ОСОБА_3 зазначив, що на підставі наданих ОСОБА_5 показань йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, обрано запобіжний захід, яким суттєво обмежені його права, що призвело і до заподіяння моральної і матеріальної шкоди, а саме:
-моральна шкода пов'язана з репутаційними втратами через публічне повідомлення про підозру, нескінченними переживаннями, пов'язаними з притягненням до кримінальної відповідальності, арештами майна, проведеними обшуками за місцем проживання та роботи тощо;
-матеріальна шкода пов'язана з неможливістю здійснення повноцінної адвокатської діяльності, як наслідок - отримання належного заробітку, через витрачання значного часу на захист та відновлення своїх прав.
В постанові від 24 серпня 2023 року про відмову у визнанні потерпілим зазначені доводи ОСОБА_3 залишені поза увагою детектива, ним не наведено аргументів, чому саме він їх відкидає, і чому саме їх недостатньо для визнання ОСОБА_3 потерпілим.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що сама кваліфікація, за якою здійснюється кримінальне правопорушення, передбачає наявність особи, відносно якої надані завідомо неправдиві показання, поєднані з обвинуваченням у вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину.
Враховуючи, що така особа, очевидно, випливає як з суті заяви про вчинення кримінального правопорушення, так і з заяви про визнання потерпілим, - це ОСОБА_3 - висновок детектива про відмову у визнанні його потерпілим в редакції постанови від 24.07.2023 виглядає спірним і недостатньо логічним.
Зі змісту ст. 110 КПК України вбачається, що постанова слідчого повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Всупереч вказаним вимогам детектив не навів наявні, очевидні та достатні підстави вважати, що заявнику ОСОБА_3 не завдано матеріальної та/чи моральної шкоди.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Шевченко проти України від 04 квітня 2006 року (п.74), Трубніков проти Росії від 05 липня 2005 року (п.93) виключення заявника з провадження шляхом ненадання йому статусу жертви суперечить звичайній практиці, оскільки він позбавлений можливості брати участь в ході розслідування.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 24.08.2023 про відмову визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №52023000000000328 від 20.07.2023.
Враховуючи, що саме до повноважень слідчого та прокурора належить питання визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні, слідчий суддя позбавлений можливості зобов'язати його задовольнити таке клопотання. Скасування постанови від 24.08.2023 в даному випадку свідчить про обов'язок детектива, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, виконати дії передбачені ч. 2 ст. 55 КПК України, або, за наявності додаткової аргументації, прийняти нове рішення за ч. 5 ст. 55 КПК України.
ІІІ. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 55, 303, 307 КПК України, слідчий суддя ухвалив :
1.Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 21.08.2023 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні № 52023000000000328 від 20.07.2023.
Зобов'язати детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення його як потерпілого у кримінальному провадженні № 52023000000000328 від 20.07.2023.
2.Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: