СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/18508/23
пр. № 2/759/5137/23
02 листопада 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві про зняття арешту з майна,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було накладено постановою, серія та номер:385/4, виданою 08.04.2005, Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився спільний син, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Новозаводського районного суду від 09.10.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .
Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Спільний син, ОСОБА_2 , є спадкоємцем померлого за законом, в зв'язку з чим ним успадковано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить також свідоцтво про право на спадщину за законом.
Також спільний син є спадкоємцем частки квартири, яка належить померлому ОСОБА_3 , але 08.04.2005 року на частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , постановою державного виконавця Відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції в м. Київ було накладено арешт, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В зв'язку із чим син померлого, ОСОБА_2 не може вступити в спадок, до того моменту поки не буде знято арешт з майна.
21.06.2023 року, було отримано відповідь від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що надати інформацію з приводу арешту накладеного постановою №385/4 від 08.04.2005 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві не являється можливим, оскільки документи, які містять відомості знищено.
Отже, встановити будь-які наслідки завершення виконавчого провадження на теперішній час не має можливості. Дане виконавче провадження знищено, у зв'язку зі спливом терміну зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих до архіву, тому відновити дане виконавче провадження та відповідні постанови з даного виконавчого провадження не має можливості. Підстав та можливості для зняття арешту з майна ОСОБА_3 в даному випадку у Святошинському відділу ДВС м. Києві не має.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на позов не подав. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження відповідача направлялись ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які були отримані останнім 06 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився спільний син, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .( а.с.7)
Рішенням Новозаводського районного суду від 09.10.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 . (а.с.8)
Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Спільний син, ОСОБА_2 , є спадкоємцем померлого за законом, в зв'язку з чим ним успадковано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить також свідоцтво про право на спадщину за законом.
Також спільний син є спадкоємцем частки квартири, яка належить померлому ОСОБА_3 , але 08.04.2005 року на частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , постановою державного виконавця Відділу ДВС Святошинського районного управління юстиції в м. Київ було накладено арешт, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. (а.с.13)
В зв'язку із чим син померлого, ОСОБА_2 не може вступити в спадок, до того моменту поки не буде знято арешт з майна.
21.06.2023 року, було отримано відповідь від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що надати інформацію з приводу арешту накладеного постановою №385/4 від 08.04.2005 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві не являється можливим, оскільки документи, які містять відомості знищено. (а.с.14)
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимоги позивача, яка діє і інтересах малолітнього ОСОБА_2 , що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до частини першої-третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
При цьому, частина п'ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30)
Як встановлено судом, арешт на спадкове майно, був накладений на підставі постанови відділу виконавчої служби від 08.04.2005 року №385/4 в межах виконавчого провадження. На даний час виконавчі провадження не здійснюються, а відтак потреби в арешті не існує. Наявність обтяження (арешту) квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті його батька ОСОБА_2 , а також перешкоджає позивачу у здійсненні ним права власності на спадкове майно.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що підстав для існування арешту на даний час не існує, а наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві про зняття арешту з майна - підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 317, 319, 321, 391, 1216-1218 ЦК України, статтями 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві про зняття арешту з майна, - задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого майна, а саме: 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладено постановою №385/4 від 08.04.2005 року Відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: Ключник А.С.