Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження№ 1-кп/733/143/23
Єдиний унікальний №733/1555/23
Вирок
Іменем України
03 листопада 2023 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня кримінальне провадження № 12023275420000487 від 18.09.2023 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 3-ї групи, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 в кінці серпня 2023 року в мережі Інтернет придбав у невстановлених у ході досудового розслідування осіб посвідчення водія НОМЕР_1 з відкритими категоріями водіння «А1», «А», «В»,»С1», «С» на своє ім'я, не пройшовши встановлену процедуру отримання водійського посвідчення, затверджену Постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яка передбачає закінчення курсів володіння по підготовці водіїв для отримання водійського посвідчення, проходження медичного огляду, складання іспитів у сервісному центрі МВС.
Надалі,18.09.2023 о 14 год.55 хв. ОСОБА_5 , будучи учасником дорожнього руху, як водій транспортного засобу, а саме: мотоциклу марки Forte300, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи по вул. Максиміхіна в м.Ічня Чернігівської області, маючи при собі підроблене посвідчення водія серії і номером - НОМЕР_1 , придбане в кінці серпня 2023 року у невстановленої особи, був зупинений інспектором РПП ВРПД №1 Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, в порядку ЗУ «Про національну поліцію» та виконуючи законну вимогу працівника поліції щодо надання йому документів на транспортний засіб, достовірно знаючи, що посвідчення водія серія і номер НОМЕР_1 за способом виготовлення та елементами захисту не відповідає зразку бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу, а є підробленим, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи умисно, з метою створити перед працівниками поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія та , відповідно і з цим права на керування транспортними засобами категорії «А» і таким чином уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних із порушенням Правил дорожнього руху (ст.126 КУпАП), надав для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене для нього посвідчення водія серія і номер НОМЕР_1 із його особистими анкетними даними, фотокарткою, та відкритими категоріями
водіння «А1», «А», «В»,»С1», «С», яке за способом виготовлення та елементами захисту не відповідає зразку бланку, що перебуває в офіційному обігу, тобто використав його.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-23/10462-ДД від 22.09.2023 року бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2023 на ім'я ОСОБА_5 не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок передбачений ч.4 ст. 358 КК України, тобто у незаконному використанні завідомо підробленого документа.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав повністю, обставини наведенні у обвинувальному акті не оспорює. Про вчинене шкодує та розкаюється.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази, оскільки ніхто з учасників процесу їх не оспорював.
Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення доведена повністю.
Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, характеризується посередньо, розлучений , на утриманні дітей не має, інвалід 3-ї групи , має постійне місце проживання.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно з вимогами, визначеними ч. 2ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а, згідно з ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Також при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, вчиненим умисно, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у психіатричному та наркологічному кабінеті не числиться, розлученого, утриманців немає, інваліда 3-ї групи, раніше не судимий, має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, на обліку в Прилуцькому РС №1 філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області не перебуває.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.4 ст.358 КК України, у виді штрафу, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.
Призначення ж іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним, зважаючи на характеризуючи особу дані, ставлення останнього до скоєного.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Кримінальним правопорушенням шкоди не заподіяно.
Питання про речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в розмірі 956,00 грн. відповідно до вимог ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався і підстав для його застосування суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.369-370,373-374,381-382 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 956,00 грн. на користь держави витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Речовий доказ: посвідчення водія НОМЕР_1 - знищити,
оптичний диск DVD-R з відеозаписом подій від 18.09.2023 р. - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1