Справа №705/2962/23
2/705/1729/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2023 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 19.01.2023 року в Черкаській області м. Умані відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Jaguar XF2", р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 12.1 ПДР України, була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, не вибрала безпечну швидкість руху керованого нею автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним, здійснила виїзд на смугу зустрічного руху з подальшим виїздом на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснила наїзд на нерухому перешкоду у вигляді беттоної електроопори. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля "Jaguar XF2", р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці пригоди. Позивачка є дочкою загиблого ОСОБА_3 , а тому їй спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилась у заподіянні моральної шкоди. 20.01.2023 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250000000031 з кваліфікацією по статті 286-1 КК України та розпочато досудове розслідування. 28.02.2023 року прокурором Черкаської обласної прокуратури складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023250000000031 від 20.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. При досудовому розслідуванні було проведено судово-медичну експертизу №05-7-02/21 від 09.02.2023 року відносно ОСОБА_4 , відповідно до якої, смерть ОСОБА_4 настала від отриманих ушкоджень, які утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах даної дорожньо-транспортної пригоди носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4 . На момент подачі позовної заяви, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 перебуває на розгляді Уманського міськрайонного суду Черкаської області (справа №705/1425/23). Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Jaguar XF2», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ3557262, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Оскільки відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду третім особам є застрахована, позивач вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. Станом на момент ДТП, до складу сім'ї загиблого ОСОБА_3 входили: дружина ОСОБА_5 , та донька ОСОБА_1 , тому вони мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 . На день настання страхового випадку, мінімальна заробітна плата становила у місячному розмірі 6700,00 грн. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Тому загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , становить 80400,00 грн., з яких доньці загиблого ОСОБА_1 належить 40200,00 грн.(1/2 частки моральної шкоди), який визначається шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди на двох осіб. В зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на її користь 40200 гривень страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди після смерті її батька ОСОБА_6
21.06.2023 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив, в якому останній посилається на те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в AT «СГ «ТАС»(приватне) за Полісом АТ/3557262 з лімітом відповідальності за шкоду завдану життю та здоров'ю 3-х осіб в сумі - 320 000,00 грн. До подання позову до суду позивач з відповідною заявою про подію до АТ «СГ «ТАС» не зверталася, тому предмету спору між нею та страховою компанією немає. По факту вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було розпочато кримінальне провадження, яке станом на день подачі позову до суду, як вказано позивачем, розглядається Уманським міськрайонний судом Черкаської області(справа (705/1425/23), судового рішення по вказаній справі ще не винесено. Оскільки, дорожньо-транснорна пригода розглядається в кримінальній справі та судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення за яких обставин відбулася ДТП, чи була завдана шкода майну, здоров'ю чи життю внаслідок ДТП, кому була нанесена шкода, ким була нанесена шкода, чи саме внаслідок ДТП настала смерть ОСОБА_3 , хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, чи були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, не відомо чи проводились взаєморозрахунки між сторонами або інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених законом "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зауважив, що наразі вирок суду у кримінальній справі відсутній, а отже виплата страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання законної сили рішенням суду. Позивач вимагає стягнути з АТ «СГ «ТАС» 40200,00 грн., однак точної інформації про коло осіб, які мають право на таке відшкодування не надано, тому точний розрахунок суми страхового відшкодування провести неможливо. Відсутня також інформація чи були якісь взаєморозрахунки між позивачем та ОСОБА_2 , що також унеможливлює провести точний розрахунок відшкодування моральної шкоди. В зв'язку з чим, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» за безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Крім того, від представника відповідача до відзиву додано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 705/1425/23. Клопотання мотивоване тим, що наразі відсутній вирок суду у кримінальній справі, яким би було встановлено вину ОСОБА_2 у ДТП, яке мало місце 19 січня 2023 року, зокрема не встановлено фактів того, що смерть настала саме внаслідок вказаної ДТП.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 січня 2023 року близько 22 год. 40 хв. по вул. Челюскінців в м. Умань Черкаської області, в напрямку від вулиці Героїв Крут до вулиці Небесної Сотні відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "Jaguar XF2", р.н. НОМЕР_1 здійснила виїзд на зустрічну смугу руху з подальшим виїздом на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснила зіткнення з нерухомою перешкодою у вигляді бетонної опори. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм помер на місці пригоди.
За фактом ДТП слідчим управлінням 20.01.2023 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 286-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250000000034.
Станом на сьогодні кримінальне провадження № 12023250000000031 від 20.01.2023 (справа № 705/1425/23) перебуває на розгляді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Відповідно до відомостей, які містять у ЄДРСР на цей час вирок у справі не ухвалено.
Згідно із відомостей, долучених до позовної заяви щодо перевірки чинності полісу страхування, станом на 19 січня 2023 року (день ДТП) автомобіль марки "Jaguar XF2", р.н. НОМЕР_1 був застрахований у АТ «СГ «ТАС» (приватне) та поліс був діючим (а.с. 18).
Згідно висновку експерта УМР КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 05-7-02/21 від 09.02.2023, смерть ОСОБА_3 , 1968 р.н. настала в результаті тілесних ушкоджень, які утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 19.01.2023 р.).
Звертаючись із позовом до суду позивач, просила стягнути з відповідача страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 40200,00 грн.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них, пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV).
Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).
Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-ІV.
Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що оскільки позивачка не зверталась із заявою до страхової компанії про відшкодування моральної шкоди, її права не порушено, а отже вона безпідставно звернулась до суду із позовом, з огляду на таке.
Аналіз норм Закону № 1961-ІV дає підстави для висновку, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15.
Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності обов'язку виплати страхового відшкодування до ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2 з урахуванням такого.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Встановивши, що шкода, пов'язана із смертю потерпілого ОСОБА_3 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність набравшого законної сили рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Батьками ОСОБА_3 були: ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_6 - батько ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_10 - мати ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 20.01.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю потерпілого є: ОСОБА_1 (позивач, донька померлого) та ОСОБА_5 (дружина померлого).
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 700,00 грн.
З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400,00 грн. (12*6700 грн), виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.
Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, дорівнює 40200,00 грн.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи все вище зазначене, зважаючи на докази, які були долучені до позовної заяви, з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог, врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, а також врахувавши наявність інших осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, на підставі наведених норм права, суд дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення такої шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 40200,00 грн.
Враховуючи приписи статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 265,279 ЦПК України, ст..ст. 980,1200,1166,1167,1187 ЦК України. суд-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС"(юридична адреса: 03117, м. Київ, пр.. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 , страхове відшкодування заподіяної моральної шкоди, завданої смертю потерпілого в розмірі 40200 (сорок тисяч двісті) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС""(юридична адреса: 03117, м. Київ, пр.. Перемоги, 65) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073, 60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий В.Л. Гудзенко