Справа № 279/3571/23
Провадження № 2/279/1081/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Фіцай Н.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу 279/3571/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Коростенської міської ради Житомирської області про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав зазначивши, що з 13.09.2003 року по 13.08.2019 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі, ОСОБА_3 . Від спільного проживання мають двох дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в даний час досяг повноліття та неповнолітню доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 13.08.2019 року шлюб між ними було розірвано, місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 визначено з батьком. Донька проживає разом з ним. Судовим наказом від 14.02.2020 року з відповідача стягуються аліменти на його користь на утримання дітей. Однак, відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на квітень 2023 року становить 165046,27 грн. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймає участь у її вихованні, не цікавиться станом її здоров'я, навчанням, не спілкується з донькою, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступ до культурних та інших духовних цінностей, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньї доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не прибула, про день розгляду повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки не повідомила.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення / досилання конверт повернувся до суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Крім того, про розгляд справи відповідач була повідомлена шляхом опублікування оголошення на веб-сайті судової влади України.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористалась, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 11.07.2023 року.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
П.1 ч.3 ст.223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлена про судове засідання, про причини своєї неявки не повідомила, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за її відсутності.
Представник третьої особи Фіцай Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання мають двох дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в даний час досяг повноліття та неповнолітню доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 13.08.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 визначено з батьком, ОСОБА_1 . Судовим наказом від 14.02.2020 року з відповідача стягуються аліменти на його користь на утримання дітей. Однак, відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на квітень 2023 року становить 165046,27 грн.
Неповнолітня ОСОБА_5 постійно проживає з батьком, позивачем у справі. Відповідач з донькою відносин не підтримує, матеріально дитину не утримує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймає участь у її вихованні, не цікавиться станом її здоров'я, навчанням, не спілкується з донькою, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступ до культурних та інших духовних цінностей, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Вищевказані обставини стверджуютьсядовідкою про розмір заборгованості по аліментах, характеристикою на гр. ОСОБА_3 , з якої вбачається, що остання зловживає спиртними напоями, не опікується своєю донькою; висновком органу опіки та піклування Коростенської міської ради, з якого вбачається доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради №190 від 10.05.2023 року, яким затверджено висновок органу опіки та піклування з питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки.
У відповідності до ст.164 СК України та враховуючи інтереси малолітніх мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Поведінка відповідача, який тривалий час взагалі не спілкується із дітьми, не виховує їх, не цікавиться їх життям та здоров'ям, та яка, знаючи про наявність в суді позову про позбавлення її батьківських прав, в судове зсідання не з'явилась, натомість подала заяву про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, свідчить про її байдуже ставлення до дитини та про свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Оцінивши усі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відповідно до ст.164 ч.1 п.2 СК України її слід позбавити батьківських прав відносно дитини.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.164 СК України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1073,60 грн. зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Коростенської міської ради, місце знаходження: м.Коростень, Житомирська область вул.Грушевського,22, ЄДРПОУ 04053507.
Суддя Недашківська Л.А.
копія згідно з оригіналом