ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/25389/23
УХВАЛА
про забезпечення позову
01 листопада 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.09.2023 №1029 “Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ”;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 01.11.2023 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову. Просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.09.2023 №1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що 07.10.2020 Виконавчим комітетом Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області прийнято рішення №12 «Про погодження місця розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності», пунктом 1 якого погоджено позивачу місце розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 в районі дитячого майданчика. З метою виконання та реалізації цього рішення між позивачем та ОП Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро укладено договір №447/10 щодо виготовлення документації для оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди в с. Малехів. За результатом виконання цього договору ОП Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро виготовило ескізний проект розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 . Вказав, що 31.12.2020 Управлінням містобудування, архітектури, ЖКГ, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Жовківської РДА видано паспорт прив'язки на вказану тимчасову споруду по АДРЕСА_1 . Стверджує, що після отримання паспорта прив'язки у 2021 році позивач встановив тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 в районі дитячого майданчика. Таким чином вважає, що зазначена тимчасова споруда встановлена ним не самовільно, а на законних підставах та за відповідною згодою органу місцевого самоврядування. Вказав, що 29.09.2023 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », пунктом 1 якого вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 (громадянин ОСОБА_1 ). Пунктом 2 вказаного рішення рекомендовано громадянину ОСОБА_1 здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку.
Також повідомив, що пунктами 3, 4, 4.1 оскарженого рішення визначено, що у разі нездійснення позивачем демонтажу у добровільному порядку протягом 30 календарних днів, тобто до 29.10.2023, комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» повинне здійснити демонтаж за участю представника Шевченківської районної адміністрації. Стверджує, що 26.10.2023 він зателефонував до комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», щоб з'ясувати з якого часу розпочнеться виконання оскарженого рішення у випадку невиконання позивачем, а також зазначив про те, що не погоджується з оскарженим рішенням і про намір оскаржувати таке в судовому порядку. Керівник цього підприємства у відповідь зазначив про те, що у випадку невиконання позивачем оскарженого рішення до 29.10.2023, комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» після цієї дати буде вживати заходів щодо його виконання. Звертає увагу та те, що виконання комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» оскарженого рішення шляхом демонтажу встановленої на законних підставах тимчасової споруди по АДРЕСА_1 унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду. Оскільки до набрання рішенням суду законної сили у цій справі вказану тимчасову споруду буде демонтовано. Тому вважає, що у цій справі необхідно вжити заходів забезпечення позову, а невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду. Крім того, очевидними є ознаки протиправності вказаного рішення суб'єкта владних повноважень та порушення таким рішенням прав та інтересів позивача. Тому, з позиції позивача, для того, щоб поновлення порушених прав залишалось можливим за результатами судового рішення по суті спору, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення.
Водночас обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення представник позивача також зазначає, що запропонований спосіб забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Дані заходи забезпечення позову направлені на недопущення утруднення чи навіть унеможливлення виконання судового рішення, а також перешкоджатимуть спричиненню значної шкоди позивачу. Тому, просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.09.2023 №1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
Вирішуючи заяву суд керується таким.
Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь у справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Необхідно зауважити, що відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У силу приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахуванням викладених обставин, слід взяти до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2023 №380/10756/22, в якій Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вказаній справі судом апеляційної інстанції в ухвалі від 11.10.2022 постановлену судом першої інстанції ухвалу скасовано, а заяву про забезпечення позову задоволено, а саме:
- зупинено дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №568 від 22.07.2022 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2» в частині, що стосується демонтажу приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, який використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;
- заборонено Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), Виконавчому комітету Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26256622; 79006, м. Львів, пл. Ринок,1), Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04056084; 79006, Львів, вул. Виговського, 34), Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 13804591; м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7) та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, який використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Крім того, колегія суддів у вказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення.
У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.
Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі №ЗД/380/67/20 у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.
У зазначеній вище постанові Верховий Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які є у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
З викладеного слід виснувати, що самих лише посилань заявника у заяві про вжиття заходів забезпечення позову на існування загрози завдання йому спірним рішенням значних фінансових втрат не було б достатнім для застосування такого інституту. Однак у комплексі з іншими з'ясованими судом обставинами, які мають значення для вирішення порушеного позивачем питання про забезпечення позову, та з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду в подібних правовідносинах, заява про вжиття заходів забезпечення позову є обгрунтованою.
Крім того слід врахувати, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/2335/20 від 30.11.2020, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021, серед іншого, визнано протиправним та нечинним підпункт 7.8. пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».
Пункт 7.8. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» передбачав внесення змін у додаток 1 до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» шляхом внесення заміни пунктів 7.3.- 7.8. пунктами 7.3.-7.7. та викладення таких у новій редакції. Нова редакція цих пунктів надавала право органу місцевого самоврядування одноосібно (за відсутності судового рішення з цього приводу) приймати рішення про демонтаж тимчасових споруд, та за необхідності здійснювати розділення майна на окремі конструктивні елементи.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №380/2335/20 від 24.06.2021 року, зазначив наступне:
«Зі змісту п. 7.8 ухвали №6107 суд встановив, що відповідачем визначений порядок демонтажу тимчасових споруд за самостійним рішенням структурних підрозділів органу місцевого самоврядування, без відповідного рішення суду. Відтак, п. 7.8 оскаржуваної ухвали не узгоджується з принципами державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначеними Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», є таким, що прийнятий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому така ухвала в цій частині також є протиправною».
Суд також враховує посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 в адміністративній справі №640/14698/20, яке набрало законної сили 30.06.2021. Згідно з цим рішенням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові визнано протиправним та скасовано.
Судом також з'ясовано, що згідно з оскарженим рішенням від 29.09.2023 №1029 у разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку уповноваженою особою на виконання демонтажу визначено КП "Адміністративно-технічне управління" спільно з Шевченківською районною адміністрацією (пункти 1, 2, 3, 4 Рішення).
Таким чином очевидно, що до моменту прийняття та набрання законної сили судовим рішення по даній справі, можуть бути порушені права позивача на здійснення господарської діяльності, оскільки, за з'ясованих судом обставин, загроза демонтажу тимчасової споруди є реальною та унеможливить або ускладнить відновлення прав позивача.
В силу приписів частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Беручи до уваги доводи заявника про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та охоронюваним законом інтересам до ухвалення рішення суду, враховуючи те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову та зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.09.2023 №1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Шевченка у с. Малехів» до набрання законної сили рішенням суду по суті позовних вимог.
При цьому суд наголошує, що вжиттям заходів забезпечення позову в даному випадку не вирішується питання правомірності чи неправомірності рішення, яке оскаржене заявником, а лише тимчасово зупинено його реалізацію.
Водночас до тверджень представника позивача щодо очевидної протиправності рішення суд ставиться критично, позаяк оцінку протиправності діям та рішенням відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України суд,-
УХВАЛИВ:
1. Заяву про забезпечення позову - задовольнити повністю.
2. Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.09.2023 №1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/25389/23.
3. Копію ухвали негайно скерувати сторонам.
Згідно з частиною 1 статті 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відповідно до частини 8 статті 154 КАС України, може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Суддя Кравців О.Р.