ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 рокусправа №380/18710/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення із застосування обмеження її максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 06.10.2021 у справі №360/755/21 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. При цьому, відповідач протиправно, на переконання позивача, зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 11.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 30.08.2023 виправлено описку, допущену в тексті ухвали 11.08.2023 у справі №380/18710/23.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що із заявою про перерахунок пенсії позивач не звертався. Покликається на відсутність підстав для перерахунку пенсії після скасування пункту 3 Постанови №103. Крім того вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Пенсію призначено з 08.04.2010 у розмірі 90% грошового забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області 01.02.2022 провело перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21.
При цьому, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.
Строки перерахунку пенсій регламентуються положеннями статті 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частинами другою та третьою якої визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2262-XII, в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-XII, у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», цифри « 90» замінено цифрами « 80» (пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI). Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014, внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 80» замінено цифрами « 70» (п. 23 розділу II Закону № 1166-VII).
Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме статтею 63 Закону №2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45) (з урахуванням змін, внесених Постановою №103).
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.09.2020 за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18.
Так, Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії позивача (на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21) є безпідставним, що свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом.
Відтак, зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що зменшуючи відсоткове значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення, відповідач діяв протиправно.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
З матеріалів справи встановлено, що загальний розмір пенсії позивача обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону № 911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня дія ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Поряд з цим, відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня дія ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що протягом 2017 року та в подальшому ст. 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 21 листопада 2019 у справі № 295/2039/17.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (із змінами та доповненнями) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.
Тобто положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ та положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Як вже зазначалось, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення стаття 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справ «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення і застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатись в тому, що спосіб,у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положення ст. 6 КАС України встановлено, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668- VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
З врахуванням наведеного, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21 з 90% до 70% сум грошового забезпечення із застосуванням обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язати відповідача провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачу відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21, виходячи з відсоткового значення пенсії 82% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч . 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії - повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21 з 90% до 70% сум грошового забезпечення із застосуванням обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі №360/4755/21, виходячи з відсоткового значення пенсії 82% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9; код ЄДРПОУ 21782461).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна