ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/21429/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у виплаті недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 220901,81 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй виплату недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 220901,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду у справі №240/7908/21 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії та сума невиплаченої заборгованості становить 220901,81 грн. ОСОБА_2 помер, а рішення суду залишилось не виконаним. При цьому, ОСОБА_1 є дружиною померлого та проживала з ним, а тому вона має право на одержання невиплаченої суми боргу пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру і залишилась недоодержаною, у зв'язку з його смертю, відповідно до ст.61 Закону № 2262-ХІІ. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовлено у виплаті суми боргу, що підлягала виплаті ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 08.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 15.09.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що частинами 1-3 статті 61 Закону України №2262-ХП встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Згідно ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Отже, необхідними умовами для заміни сторони виконавчого провадження або боржника чи стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження є вибуття однієї з сторін та наявність правонаступника. Звертає увагу, що жодних доказів перебування виконавчих документів у справі №240/7908/21 на примусовому виконанні та наявності відкритих виконавчих проваджень позивачем не надано. Відповідач зазначає, що за наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
У період із 04.09.2023 по 08.09.2023 (включно) та з 21.10.2023 по 30.10.2023 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці, з 16.10.2023 по 20.10.2023 - на підготовці суддів для підвищення кваліфікації.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Сторонами визнається, що ОСОБА_2 отримував пенсію, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Встановлено, що рішенням суду від 29 червня 2021 року у справі №240/7908/21 позов задоволено частково, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, починаючи з 01.04.2019, відповідно до довідки про розмір щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії за посадою старшого викладача кафедри від 15.10.2020 №526 ІНФОРМАЦІЯ_2, враховуючи посадовий оклад - 7750 грн, оклад за військове звання 1410 грн, надбавку за вислугу років - 4122 грн, надбавку за особливості проходження служби - 8633,30 грн, премію - 2712,50 грн, а всього 24627,80 грн, з врахуванням проведених раніше виплат.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).
ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , є дружиною ОСОБА_2 .
Встановлено, що 10 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою у якій просила виплатити недоотримані суми пенсії померлого чоловіка, які нараховані на виконання рішень суду у справі №240/7908/21.
Листом від 14.04.2023 №13621-11879/Б-02/8-0600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що рішення Житомирського окружного адміністративному суду у справі №240/7908/21 виконано в повному обсязі та нараховано суму заборгованості, яка становить 220901,81 грн. Питання виплати заборгованості, нарахованої на виконання вищезгаданого рішення суду, може бути вирішене у разі зміни сторони стягувача.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262).
Статтею 61 Закону №2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до положень частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, сформульована висновок про те, що "у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).
Згідно з пунктом 4 Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Таким чином, законодавцем передбачено окремий порядок виплати неотриманої за життя суми пенсії визначеним колом його близьких осіб в межах шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац 3 пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).
Абзацом 1 частини 2, частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз.16 ч.1 ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").
Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Належними доказами підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), а 10 березня 2023 року, тобто в межах строку, встановленого чинним законодавством України, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою у якій просила виплатити недоотримані суми пенсії померлого чоловіка, які нараховані на виконання рішення суду у справі №240/7908/21.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, тобто після нарахування є власністю пенсіонера.
Суд звертає увагу сторін, що конституційне право на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі "Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року. Порушенням "мирного володіння майном", яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
Судом встановлено, що позивач є членом сім'ї (дружиною) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідачем не заперечується, що позивач звернулась із заявою про виплату нарахованих, однак не виплачених за життя позивача сум пенсій, у встановлений шестимісячний строк.
Окрім того, відповідачем не заперечується, що за життя ОСОБА_2 отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відтак позивач має право на отримання недоотриманої пенсії її померлого чоловіка відповідно ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови виплатити позивачу, як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
При цьому, суд зауважує, що нормою Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" запроваджено спеціальне правило публічного законодавства, у силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера; 3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера; 4) членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплати боргу за пенсією.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.
Тобто, позивачка, як член сім'ї, має право на виплату суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", незалежно від того чи є вона спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , при цьому норма статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає можливості здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, так як направлена на безспірне отримання таких коштів.
Також вказані висновки підтримав П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.02.2022 по справі №420/18827/21.
З огляду на зазначене, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 220901,81 грн, на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №240/7908/21.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 220901,81 грн, на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №240/7908/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 в сумі 220901,81 грн, на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №240/7908/21.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2209,00 грн витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва