Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
01 листопада 2023 року Справа №200/5924/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 її мінімального розміру визначеного статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на заяву від 4.11.2021 року про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.11.2021.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 її мінімального розміру визначеного статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на заяву від 4.11.2021 року про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.11.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовна заява була залишена без руху.
Зазначеною ухвалою позивачу був встановлений строк десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом визначення з колом відповідачів у справі та позовними вимогами відносно визначених відповідачів, надання суду вмотивованого клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.
На виконання вимог ухвали суду від 23 жовтня 2023 року представником позивача надано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої остання просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування причин пропуску позивачем строків звернення до суду представник позивача посилається на те, що норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що непроведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Крім того, представник позивача посилається на те, що за змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов'язок держави гарантувати конституційні права і свободи, насамперед право людини на соціальний захист, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод. Отже, вважає, що призначення пенсії Головним управлінням ПФЦУ у Вінницькій області без врахування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», є порушенням права позивача на соціальний захист, а саме отримання пенсійних виплат з урахуванням всіх норм чинного Законодавства, без обмежень.
Також наголошує, що пенсійний фонд, що призначав пенсію, повинен був у відповідності з пунктом 1.1 Порядку №22-1 розглянути питання про призначення пенсії та видати розпорядження про призначення пенсії з урахуванням інформації про періоди страхового стажу та заробітної плати при розрахунку пенсії, проте жодного повідомлення від ГУПФУ в Вінницькій області стосовно призначення пенсії без урахування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» до позивача та представника не надходило. Вказує, що позивач не має юридичної освіти та не повинен відповідати за дії через свою необізнаність, особи що призначає пенсію. Пенсія призначається та розраховується на підставі норм чинного законодавства з урахуванням відпрацьованого стажу роботи, що міститься в трудовій книжкі позивача. Отже не є обов'язковим здійснення розрахунку пенсії з урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» лише на підставі рішення суду, бо зазначене випливає з норм чинного Закону. Тому вважає, що лише на адвокатський запит від 29.09.2023 року №500-0202-8/82942 було отримано відповідь і не від ГУПФУ в Вінницькій області, яке призначало пенсію, а від ГУПФУ в Донецькій області, до якого після призначення була направлена пенсійна справа позивача, що норми ст.8 зазначеного вище Закону не враховані.
Також вказує, що представник позивача отримав відомості про призначення пенсії без врахування даної статті лише в вересні 2023 року, бо до цього часу позивач знаходилась за кордоном, куди виїхала з дитиною через введення на території України військового стану, з метою збереження життя та здоров'я, які є найбільшою соціальною цінністю. Стосовно твердження суду, що про призначення пенсії позивач дізналась отримавши лист від 25.01.2023 року №0200-0302-8/7645, зазначає, що даний лист містить розрахунок стажу, дату розрахунку-14.12.2022 року, але в даному листі не міститься відомостей, що пенсія призначення без врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і тобто, на той час не було підстав звернення до суду, бо суд оцінював би в даному випадку відсутність спору. І лише отримання мотивованої відповіді в вересні 2023 року про здійснення перерахунку без урахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», стало підставою звернення до суду, бо саме з цього часу як для позивача так і для суду зрозуміло, що ст.8 Закону не застосовувалась, а підтвердження-лист на адвокатський запит про який вже зазначено вище.
З огляду на зазначені обставини просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства” від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі “Олександр Волков проти України” (заява № 21722/11).
Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За положенням ч. 3 ст. 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно зі статтею 44 Закону № 2262 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ, нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, стаття 46 Закону № 1058-ІV, стаття 51 № 2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021).
У вказаному рішенні Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у вказаних правовідносинах.
Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
При цьому, поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголошено й на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.
При цьому суд звертає увагу на те, що отримання від відповідача листа у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на оформлення довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Така позиція суду узгоджується з висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2021 у справі N 240/12017/19, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974, від 21 грудня 2022 року у справі № 0440/6992/18, від 30 березня 2023 року у справі № 420/1640/19, у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі № 200/1481/23.
Враховуючи вищевикладене, строк звернення до суду розпочинається з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з позовної заяви представник позивача отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.01.2023 року №0200-0302-8/7645 щодо опрацювання рішення суду у справі № 200/18245/21, разом з яким представнику позивача був наданий розрахунок стажу та протокол призначення пенсії від 14.12.2022 року.
Проаналізувавши зміст протоколу призначення пенсії позивача від 14.12.2022 року встановлено, що зазначений протокол містить інформацію щодо розрахунку розміру пенсії, отже такий протокол давав змогу представнику позивача встановити, що при призначенні пенсії не були застосовані положення ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та з цього моменту вчинити дії щодо отримання інформації про розрахунок розміру пенсії, проте, позивач та представник позивача таким правом не скористалися, а звернулися до відповідача 2 лише у вересні 2023 року.
Суд не приймає доводи представника позивача проте, що у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.01.2023 року №0200-0302-8/7645 не було зазначено, що пенсія розрахована без врахування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки наявна інформація була відображена у протоколі від 14.12.2022 року про призначення пенсія, який був долучений до зазначеного листа.
Стосовно твердження представника позивача проте, що отримав відомості про призначення пенсії без врахування даної статті лише в вересні 2023 року, бо до цього часу позивач знаходилась за кордоном, куди виїхала з дитиною через введення на території України військового стану, з метою збереження життя та здоров'я, які є найбільшою соціальною цінністю, суд вважає не належним доказом поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки жодного доказу який би підтверджував вказаний факт представник позивача не надала.
Крім того, з матеріалів позовної заяви, а саме поштового конверту у якому надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.01.2023 року №0200-0302-8/7645 встановлено, що він був адресований представнику позивача адвокату Бурджі Анні Валеріївни, яка має юридичну освіту та є обізнаною в пенсійних питаннях повинна була повідомити позивача про порушення її прав, та вчинити дії щодо належного захист таких прав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Отже, застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі N 240/12017/19, до обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з таким позовом, а зазначені причини на які покликається позивач, мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та не можуть бути підставою для її задоволення.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 5 статті 169 КАС України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 її мінімального розміру визначеного статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на заяву від 4.11.2021 року про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.11.2021.
Керуючись ст. ст. статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 її мінімального розміру визначеного статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на заяву від 4.11.2021 року про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.11.2021.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 її мінімального розміру визначеного статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на заяву від 4.11.2021 року про призначення пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши її в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 04.11.2021.
Повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська