ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 жовтня 2023 року Справа 160/27822/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» в якій просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, нову довідку про розмір мого грошового забезпечення, станом на листопад 2019 року із обов'язковим зазначенням, крім відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці № 33/24/С-5741 від 23.12.2021, окремим рядком індексації грошового забезпечення за листопад 2019 року в сумі 887,09 грн. для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру його пенсії;
- зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» підготувати та направити до Головного управління Пенсійною фонду України в Дніпропетровській області, нову довідку про розмір грошового забезпечений ОСОБА_1 , станом на листопад 2019 року із обов'язковим зазначенням, крім відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці № 33/24/С-5741 від 23.12.2021, окремим рядком індексації грошового забезпечення за листопад 2019 року в сумі 887,09 грн. для проведення з 01.12.2019 перерахунку основною розміру моєї пенсії.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено наступне:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Крім того, Касаційний суд звернув увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання вказано, що про порушення своїх прав позивач дізнався з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2023р. по справі №480/11090/21. Крім того, представник позивача посилався на неоднозначність судової практики у подібних правовідносинах.
Надаючи оцінку приведеним доводам, суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом 22.10.2023р. (засобами поштового зв'язку), заявив позовні вимоги про виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням індексації, що фактично виплачені у листопаді 2019 року для проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 року.
Виходячи з повідомлених позивачем обставин спору, про порушення свого права на визначення розміру та складових грошового забезпечення з метою обчислення (перерахунку) пенсії він мав довідатись щонайменше після отримання довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» № 33/24/С-5741 від 23.12.2021р. про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року, у якій відсутня інформація про суми індексації грошового забезпечення.
Однак, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду лише 22.10.2023р., тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Отримання листа відповідача від 13.10.2023р. у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Крім того, ознайомлення позивача із постановою Верховного Суду від 21.06.2023 по справі №480/11090/21 не є датою, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав.
Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язано виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому не може вважатись поважною причиною пропуску строку.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд наголошує, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, існувала об'єктивна можливість у позивача реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року по справі №400/14933/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Враховуючи викладене, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд вважає неповажними.
У ч.1 ст.123 КАС України зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне надати позивачу можливість подати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом із зазначенням обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із даним позовом, та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому згідно ст.ст.123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Турлакова