ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року Справа № 160/18751/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
26 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.02.2023 р. №0463500112138 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи у Лисичанській фабриці індивідуального пошиття та ремонту одягу з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. та у ВП «Шахта імені д.Ф.Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.02.2023р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до наданого рішення Головного управління ПФУ у Івано-Франківській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки до страхового стажу роботи не зараховані наступні періоди: з 19.11.1980р. по 25.04.1998р., оскільки в даті наказу на звільнення наявне виправлення, та з 01.08.2020р. по 30.06.2022р. З підставами не зарахування спірних періодів роботи позивач не згодний, з огляду на таке: відповідно до записів трудової книжки в спірний період позивач працювала в Лисичанській фабриці індивідуального пошиття та ремонту одягу з 19.11.1980р. по 25.04.1988р. та у ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» з 22.12.2007р. по 30.06.2022р. Вважаючи таке рішення незаконним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду 28.08.2023 р. від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив, в якому він заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з рішенням про відмову в призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.11.1980 року, з 19.11.1980 по 25.04.1998, оскільки в даті наказу на звільнення наявне виправлення та з 01.08.2020р. по 30.06.2022р. у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків. Відтак, у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зарахований стаж позивача згідно наданих документів складає 7 років 29 днів, при необхідному стажі 30 років.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 08.02.2023 р. позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 15.02.2023 р. №046350012138 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.11.1980 по 25.04.1998, оскільки в даті наказу на звільнення наявне виправлення; в індивідуальних відомостях про застраховану особу(довідка Форми ОК-5) у 2004 році наявні місяці зі сплатою страхових внесків, який є меншим ніж мінімальний страховий внесок, за період з січня по грудень 2021 відсутня сплата страхових внесків.
Судом встановлено, що до страхового стажу не був зарахований період роботи з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р., що підтверджується формою РС-право, однак причин незарахування такого стажу відповідачем у рішенні №046350012138 від 15.02.2023 р. не вказано.
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 вона містить такі записи:
з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. - працювала на Лисичанській фабриці індивідуального пошиття та ремонту одягу;
з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р. працювала на ДП «Лисичанський хімкобінат»;
з 22.12.2017 р. по 30.06.2022 р. працювала кухарем 3р. у їдальні ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ у Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Щодо неврахування періоду роботи з 19.11.1980 по 25.04.1998 р., суд зазначає таке.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з з 19.11.1980 по 25.04.1998р. оскільки в даті наказу на звільнення наявне виправлення.
Тобто, фактично, вказаний період роботи позивачки не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивачки, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивачка працювала.
Судом встановлено, що згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивачка в оскаржувані періоди працювала:
- з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. - працювала на Лисичанській фабриці індивідуального пошиття та ремонту одягу;
- з 22.12.2017 р. по 30.06.2022 р. працювала кухарем 3р. у їдальні ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля».
Отже, записами трудової книжки позивачки підтверджено трудову діяльність з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. Трудова книжка в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, а також печатки підприємств.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірних періодів не містить жодних виправлень, підчисток та/або наведень, не містить неправдиві або недостовірні відомості, зворотнього відповідачем не доведено. Тому зазначені відповідачем зауваження недоліки, як-то неможливість прочитати печатку, дописаний номер наказу про прийняття на роботу, дата наказу про прийняття на роботу не відповідає даті прийняття на роботу, відсутність заповненої дати наказу про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудову книжку.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні означених спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.
Щодо неврахування періоду роботи з 01.08.2020 по 30.06.2022р., суд зазначає таке.
Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу для перерахунку пенсії окремих періодів роботи у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків.
Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.08.2020р. по 30.06.2022р. працювала працювала кухарем 3р. у їдальні ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля».
Як встановлено з матеріалів справи відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р. При цьому, в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії №046350012138 від 15.02.2023 р. вказано, що за період з січня по грудень 2021 р. відсутня сплата страхових внесків, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у зарахуванні страхового стажу саме в цей період.
Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що у період роботи з січня по грудень 2021р. на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» відсутня сплата страхових внесків.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивачки підтверджується формою ОК-5. Разом з тим, із вказаних відомостей також вбачається нарахування позивачці заробітної плати за цей період роботи. Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р. не зарахований страховий стаж у зв'язку з відсутністю страхових внесків, однак в рішенні про відмову не зарахований лише період з січня по грудень 2021 р.
Як вбачається з копії трудової книжки та Форми ОК-5, позивачка дійсно працювала на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» з 01.08.2020р. по 30.06.2022р., за таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність дій пенсійного органу щодо не врахування цього періоду.
Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачці до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа.
Оскільки, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що у спірний період позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивачу вказаний період роботи. Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачці періодів її роботи на такому підприємстві.
За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність дій пенсійного органу щодо не врахування спірного періоду до стажу роботи позивача критеріям правомірності дій суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачу період роботи в ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» з 01.08.2020 по 30.06.2022, а тому підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р., з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, 76000; код ЄДРПОУ 20551088), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.02.2023 р. №046350012138 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. та з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 19.11.1980 р. по 25.04.1998 р. та з 01.08.2020 р. по 30.06.2022 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, 76000; код ЄДРПОУ 20551088) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко